Структура кредиту

План

Класифікація основних інформаційних технологій, які використовуються в середовищі СУБД Access

Лекція №158

Література:

М.М.Скопень Комп’ютерні інформаційні технології: Навч. посібник.- К.: КОНДОР, 2005.-302 с.

Якщо СУБД Access завантажений, тобто готовий до роботи, тоді в його середовищі можна використовувати наступні інформаційні технології (табл. 5.3).

1. Чинники, що обумовлюють необхідність кредиту.

2. Сутність кредиту.

3. Структура кредиту.

Література

1. А.І.Щетинін Гроші та кредит: Підручник: 2006 – 432 с.

2. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: кнеу, 2002. - 598 с.

1. Чинник, що обумовлюють необхідність кредиту

Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи.

Коли товарно-грошові відносини стали більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит - за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функцій міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між переданням товару і грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Тому рух вартості у сфері товарного обігу, безпосередньо пов’язаний з еквівалентністю обміну між економічно відособленими товаровиробниками, був об’єктивно найбільш загальною основою необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення - виробництва, споживання.

Суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Щоб уникнути кризових явищ як в окремих товаровиробників, так і в процесі всього суспільного виробництва, і використовується кредит. Саме він забезпечує можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Звідси існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарного обiгу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.

Проте, окрім цих загальних причин необхідності кредиту, є ряд специфічних чинників, які її деталізують. Зокрема, кредит можливий лише за певних передумов. Однією з них, і напевне першою, стало майнове розшарування суспільства у період розпаду первіснообщинного ладу, коли бідний мусив звертатися за позичкою до багатшого. У сучасних умовах така закономірність не є обов’язковою. Через різні причини тимчасово вільна вартість у грошовій чи натуральній формі може бути в одних юридичних чи фізичних осіб, а потреба в їх запозиченні виникає в інших. Тому необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку є однією з основних передумов кредитних відносин.

Окрім довіри, обов’язковою передумовою виникнення кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Він досягається через переговори між ними щодо основних параметрів кредитної угоди - розмір і термін позички, величина позичкового процента та порядок його сплати тощо. Таким чином, забезпечення інтересів сторін кредитної угоди є результатом досягнутого ними компромісу.

За своєю природою кредитна угода, в основі якої лежить тимчасове запозичення чужої власності, обумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов’язань. Тому ці учасники мають бути юридично самостійними особами. Фізичні ж особи можуть стати суб’єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду. Це також є однією з передумов виникнення кредитних відносин. Ті й ті мусять бути кредитоспроможними.

Ще однією передумовою цих відносин є отримання позичальником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит. Ними можуть бути виручка від реалізації товарів, отримувані заробітна плата, пенсія тощо, надходження податків та ін. Як правило, за відсутності цієї передумови кредит не надається. Наприклад, він не може надаватись організаціям, закладам і установам, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні. Але в окремих випадках, коли є надійна гарантія виділення бюджетних асигнувань у недалекому майбутньому, їм також може бути надано кредит.

Для юридичних осіб - суб’єктів господарювання ще однією неодмінною економічною передумовою існування кредиту, яка випливає з попередньої, є їх функціонування на засадах комерційного чи господарського розрахунку. У першому випадку діяльність підприємницької структури здійснюється, як кажуть, на свій страх і ризик. У другому випадку (діяльність на засадах госпрозрахунку) є можливість у разі необхідності отримати допомогу від свого вищого органу управління (міністерства, відомства тощо).

2. Сутність кредиту

Термін «кредит» походить від лат. creditum- позичка, борг, іноді тлумачать як «вірю» чи «довіряю». банк як посередник грошового ринку акумулює тимчасово вільні кошти, формуючи з них фонд позичкових ресурсів (позичковий капітал), і надає його в тимчасове користування особам, що потребують залучення додаткових фінансових ресурсів.

За своєю сутністю кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію — кредит.

Кредитні операції в країнах з ринковою економікою здійснюються згідно з такими принципами.

ü Принцип строковості – припускає, що між моментом видачі позички і моментом її погашення завжди існує певний проміжок часу, зазначений у кредитному договорі.

ü Принцип поверненості – виходить з того, що надана на визначений термін позичка має бути повернута позичальником кредиторів.

ü Платність кредитування – обумовлена його метою – одержання певного розміру доходу, що враховує ступінь ризику.

ü Принцип забезпечення позички – виник як спосіб зниження кредитного ризику. Щоб забезпечити повернення позичок, банки, як правило, вимагають від своїх клієнтів матеріальних гарантів повернення позичок.

ü Принцип цільового використання кредитних ресурсів випливає з ролі, яку кредит відіграє в економічному житті. Контроль і облік цільового спрямування позиченого капіталу дає змогу точніше прорахувати ризик і прибутковість за позичкою.

Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об’єкти та суб’єкти кредиту. Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом іншому. Суб’єкти кредиту — це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту (рис.).

Рис. Структура кредитних відносин

Позичена вартість як об’єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Таке передання оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою. Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб’єктами - кредитором та позичальником. Тому поняття кредиту ширше за поняття позички, бо передбачає не тільки факт надання останньої, а й відносини між сторонами, що виникають у зв’язку з наступним погашенням позички, з урегулюванням взаємних претензій, пов’язаних із несвоєчасним поверненням позички позичальником чи порушенням умов договору кредитором тощо. Тому позичка є ключовою ланкою кредитних відносин.

Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Незалежно від форми позичена вартість є реальною цінністю і має бути збережена в процесі кредитних відносин, але не у своїй первісній формі, а за своїм обсягом. Наприклад, якщо в позичку передані товари, то це не значить, що позичальник повинен повернути кредитору ті самі чи такі самі товари, а лише їх повну вартість у формі, яка задовольняє позичальника, тобто у грошовій формі. Запорукою збереження позиченої вартості є її ефективне використання позичальником, яке забезпечить її відтворення через певний час. Це стосується як використання позиченої вартості на виробничі цілі, так і на особисте споживання.

Суб’єктами кредитних відносин виступають кредитор і позичальник. Кредитором можуть бути спеціальні кредитні організації, насамперед банки, а також, гаранти, фонди та уряди. Кредитором банку може виступати також і фізична особа, що придбала випущену банком облігацію. Позичальниками можуть виступати фізичні та юридичні особи (підприємці, фірми, держава, окремі громадяни).

Об’єктом кредитних відносин завжди є кошти, надані в позику. важливою умовою надання кредиту є наявність у кредитора кредитних ресурсів, а їхній обсяг у конкретного банку визначає його кредитний потенціал- це величина мобілізованих банком грошових ресурсів за мінусом створених ним резервів ліквідності. На кредитний потенціал банку впливають взаємопов’язані фактори:

ü загальна сума мобілізованих грошових ресурсів;

ü структура зобов’язань банку (депозитів і позикових коштів);

ü нормативи обов’язкових резервів та режими їх використання, встановлені НБУ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Демодуляція дискретних сигналів.	\|	Сутність і особливості об’ємного аналізу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.