Точність титрування.

Класифікація методів об’ємного аналізу за способом титрування

Окрім класифікації методів об’ємного аналізу за типом хімічної реакції, їх розрізняють за способом титрування. Розглянуті вище приклади відносяться до методів прямого титрування. Вони передбачають пряму взаємодію речовини робочого розчину з речовиною, що титрується.

Поряд з цим велике значення мають непрямі методи, з яких найважливішими є метод заміщення і метод залишків.

Метод заміщення застосовується тоді, коли неможливе пряме титрування (речовина не реагує з робочими розчинами, або реакція відбувається не в стехіометричних співвідношеннях, або, нарешті, неможливо підібрати індикатор). Так, наприклад, іони Ca²⁺ неможливо безросередньо титрувати ні кислотою або основою, ні окисниками або відновниками. Тому його спочатку зв’язують оксалат-іонами

Ca²⁺ + C₂O₄²⁺ = CaC₂O₄¯

виділяють щавлеву кислоту з осаду

CaC₂O₄ + 2H⁺ = Ca²⁺ + H₂C₂O₄

і титрують останню робочим розчином перманганату

5 H₂C₂O₄ + 2MnO₄^- + 6H⁺ = 2 Mn²⁺ + 10CO₂ +8 H₂O

Очевидно, що в цих методах використовуються т. з. “спряжені” реакції. Із застосуванням методу заміщення ми стикнемось при подальшому вивченні курсу.

Метод залишків (зворотнє титрування) полягає в тому, що досліджувану речовину обробляють спочатку фіксованим надлишком першого робочого розчину, а потім залишок першого робочого розчину відтитровується другим робочим розчином. Приклад: карбонат кальцію може реагувати з соляною кислотою, тим не менш реакція йде повільно, особливо поблизу точки еквівалентності. Тому пряме титрування утруднене. Значно зручніше до наважки CaCO₃ додати певний надлишок HCl, нагріти, розчинити весь карбонат кальцію

CaCO₃ + 2HCl = CaCl₂ + CO₂ + H₂O (HCl надлишок)

а надлишок відфільтрувати другим робочим розчином лугу

HCl_надл + NaOH = NaCl + H₂O

Метод залишків застосовують тоді, коли пряма реакція йде повільно, або тоді, коли неможливо підібрати для прямого титрування підходяще середовище чи індикатори.

Точність об’ємно-аналітичного визначення залежить від багатьох факторів. Одним із головних з них є точність виміру об’єму розчинів. Якщо користуватись звичайними бюретками, то точність виміру складає 0,05 мл і відносна похибка при затрачених на титрування 25 мл розчину складе

Якщо ж взяти 1 мл розчину, то похибка зросте в 25 раз

Легко підрахувати, що при користуванні мікробюретками з точністю відліку 0,01 мл відносна помилка визначення 0, 04% і 1%. Практичні висновки полягають в тому, щоб на титрування йшло не менше 10-20 мл титранта. При дефіциті матеріалу, що аналізується, слід користуватись бюретками з меншою ціною поділки (мікробюретки).

Інші джерела помилок полягають у тому, що точка еквівалентності не співпадає з точкою кінця титрування. Потрібно при виборі методу аналізу максимально зближати ці точки (приклад з титруванням оцтової кислоти NaOH рН=9, рТ_{лакмусу}= 7, рТ_ф-ф=9).

Третя група помилок пов’язана з характером зміни концентрацій реагуючих компонентів поблизу точки еквівалентності. Це питання буде розглянуто при розгляді кривих титрування методу нейтралізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Точка еквівалентності. Індикатори.	\|	Визначення нормальності робочих титрованих розчинів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.