Основне джерело надходження води в рослину – ґрунтова волога. Вона є необхідною умовою живлення і розвитку рослин, а отже, одним з основним факторів родючості ґрунту. Від вологості ґрунту залежить забезпеченість рослин вологою, більшість його фізико – хімічних та технологічних властивостей. У свою чергу, забезпеченість рослин вологою залежить від механічного і хімічного складу ґрунту, його структури, бо за однієї і тієї самої вологості різні ґрунти містять неоднакову кількість води, яку рослини можуть використовувати з них. Пов’язане це з тим, що багато води в ґрунті перебуває не у вільному, а у різноманітно оструктуреному стані, неоднаково доступна рослинам. Частина води хімічно зв’язана з мінералами або входить до складу кристалогідратів, решта перебуває у вигляді водяної пари або міцно сорбується на поверхні твердих частинок ґрунту, утримуючись сорбційними силами.
Співвідношення між надходженням води в ґрунт і її використанням є основою водного балансу і зумовлює його особливості.
Джерелами надходження води в грунт є атмосферні опади, ґрунтові води, конденсація водяної пари, зрошення. Витрачається вода з ґрунту на транспірацію рослинами, фізичне випаровування з поверхні, поверхневий і підгрунтовий стоки.
Розрізняють агротехнічні і меліоративні способи регулювання водного режиму. Агротехнічні заходи спрямовані на підвищення збереження води ґрунтом, зменшення або збільшення її випаровування. До них належать поглиблення орного шару, мульчування, вирівнювання поверхні ґрунту, гребеневі посіви в зоні надмірного зволоження, щілювання, боронування, снігозатримання.