• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

За___________ 200__р.

КАРТКА АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ ГОТІВКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Виконавець _________ ________ _________________ Перевірив___________ ______ ______________

Таблиця 3.9

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОБЛІКУ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

З метою контролю за збереженням готівкових коштів в установах та організаціях проводять інвентаризацію кас. Для цього за письмовим наказом керівника призначається комісія, яка по завершенні інвентаризації каси складає акт, де за наявності розбіжностей із даними обліку зазначають суму нестач чи надлишків, а також причини їх виникнення.

Інвентаризація кас проводиться в кожній установі у терміни встановлені керівником, із покупюрним перерахуванням усіх готівкових коштів і перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі. Виявлені надлишки готівкових коштів оприбутковують з віднесенням на збільшення доходів спеціального фонду, а суму нестачі відшкодовують відповідно до законодавства України.

У разі автоматизованого ведення касової книги проводиться перевірка правильності роботи програмних засобів оброблення касових документів.

3.3. Облік операцій з іноземною валютою

Розпорядники бюджетних коштів (вищі навчальні заклади, митниці, лікарні та інші бюджетні установи) за деякими напрямами витрат, встановлених законодавством, свої господарські операції можуть проводити в іноземній валюті. Найчастіше бюджетні установи використовують іноземну валюту на оплату витрат за відрядженнями (добових, вартості житла, бронювання місць у готелях, транспортних витрат тощо).

Надходження валюти до бюджетних установ здійснюється у вигляді цільового фінансування бюджету на зміцнення матеріально-технічної бази, оплати нерезидентами наданих послуг, виконаних робіт відповідно до міжнародних програм співпраці, оплати ліцензій на впровадження винаходів, новітніх технологій, оплати за навчання, стажування, лікування іноземних громадян. Схему основних операцій з іноземною валютою наведено на рис. 3.7.

За узагальненими поняттями іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, та платіжні документи в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження бюджетних установ і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначають Декрет Кабінету Міністрів України«Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02. 1993 р. № 15-93 таЗакон України«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09 1994 р. № 185/94-ВР.

Рис. 3.6. Схема операцій з іноземною валютою

Для здійснення операцій в іноземній валюті розпорядники бюджетних коштів з дозволу органів Державного казначейства України відкривають рахунки в установах банків за відповідними балансовими рахунками згідно з вимогами нормативних актів Національного банку України.

Порядок відкриття рахунків у іноземній валюті регулює Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (зі змінами).

Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що його укладають між банком і його клієнтом.

Для відкриття валютних рахунків бюджетні установи подають до банків такі документи:

· заяву на відкриття рахунка, підписану керівником і головним бухгалтером;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;

· копію статуту, засвідчену нотаріально;

· копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України;

· копію документа, що підтверджує взяття установи на податковий облік, засвідчену податковим органом;

· картку зі зразками підписів осіб, яким, відповідно до чинного законодавства чи установчих документів установи, надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахункові документи;

· довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду;

· копію страхового свідоцтва про реєстрацію у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Крім того, до банку додатково до зазначених документів подається ліцензія НБУ на право відповідної установи здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Паралельно із відкриттям поточного валютного рахунка банк відкриває транзитний валютний рахунок, на який першочергово зараховують виручку від надання послуг і надходження на рахунок інших коштів.

Після відкриття в установах банків рахунка для обліку операцій в іноземній валюті бюджетна установа подає до відповідного органу Державного казначейства довідку про відкриття валютного рахунка на її ім’я.

Проведення видатків в іноземній валюті здійснюється відповідно до затверджених кошторисів і регламентується Наказом Державного казначейства України «Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками»від 25.05.2004 р. № 89.

За необхідності здійснення розрахунків за зобов’язаннями, пов’язаними з міжнародною діяльністю, розпорядники коштів узгоджують з Державним казначейством України питання щодо можливості переказу наявних на його рахунках коштів в іноземній валюті чи необхідності здійснення її закупівлі. За наявності на валютному рахунку Державного казначейства необхідної розпорядникові суми коштів в іноземній валюті та відповідного гривневого еквіваленту на його реєстраційному рахунку бюджетна установа подає до Державного казначейства заявку-доручення на здійснення видатків в іноземній валюті та підтверджувальні документи в установленому порядку, реєстри зобов’язань та платіжне доручення на відшкодування з реєстраційного рахунка гривневого еквіваленту переказаних коштів в іноземній валюті.

У разі здійснення розрахунків за зобов’язаннями, що не пов’язані з міжнародною діяльністю, за відсутності іноземної валюти установи подають до органів Державного казначейства заявку та платіжне доручення на переказ коштів із відповідних рахунків у національній валюті для закупівлі іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі.

Купівля іноземної валюти бюджетними установами здійснюється через уповноважені банки. Придбана іноземна валюта зараховується на поточний валютний рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку на ім’я бюджетної установи. Одночасно при прове-
денні таких операцій сплачуються збір на обов’язкове пенсійне страхування та вартість послуг установи банку за купівлю іноземної валюти, які відносять на фактичні видатки за кодом економічної класифікації видатків 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки».

Безпосередньо отримувати кошти в іноземній валюті бюджетні установи (реципієнт) можуть у вигляді міжнародної технічної допомоги згідно із проектами (програмами), що, відповідно до міжнародних договорів України, надаються іноземними державами (донорами) на безоплатних та безповоротних засадах.

Загальні вимоги щодо оформлення документів та виконання їх при здійсненні операцій в іноземній валюті з валютного рахунка встановлює Національний банк України.

У разі конвертації іноземної валюти на національну валюту України для здійснення розрахунків за придбання товарів (робіт, послуг) установа надсилає до банку заявку й доручення на продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням сум у гривнях на реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

Платіжні доручення в іноземній валюті обов’язково мають містити такі реквізити:

· код платіжного доручення;

· назву документа;

· номер платіжного доручення;

· дату складання;

· найменування та місце розташування уповноваженого банку;

· повну або скорочену назву клієнта;

· номер рахунка клієнта в іноземній валюті;

· цифровий або літеровий код іноземної валюти;

· суму переказу;

· призначення платежу;

· комісійні;

· ідентифікаційний код клієнта.

Грошові кошти в іноземній валюті на рахунках у банку обліковуються окремо за кожною валютою із переведенням у грошову одиницю України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти.

Використання готівкової іноземної валюти установами з власних поточних рахунків регулюється Постановою НБУ«Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України»від 26.03.1998 р. № 119 (зі змінами і доповненнями), (далі — Правилами використання готівкової іноземної валюти № 119). Відповідно до зазначених правил бюджетні установи мають право видавати готівкову іноземну валюту своїм працівникам на покриття витрат на відрядження за кордон (оплата добових, наймання житлового приміщення, оплата готелю, бронюванням місць у готелях, транспортних витрат). Видача готівкової валюти здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України про відшкодування витрат на відрядженнязакордон. В інших випадках використання іноземної валюти на території України як засобу платежу дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Облік коштів, що надходять і використовуються бюджетними установами в іноземній валюті, здійснюється згідно з вимогами, визначеними у «Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті», затвердженому Наказом Державного казначейства України від 24.07.2001 р. № 126 (зі змінами і доповненнями).

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті бюджетні установи ведуть у тих самих класах рахунків, що й облік гривневих операцій за субрахунками, встановленими Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Облік наявності та руху грошових коштів в іноземних валютах на валютному рахунку в банку ведуть на активному субрахунку № 318 «Поточні рахунки в іноземній валюті», підставою для записів у якому є виписки банків із валютних рахунків. На кожне найменування валюти відкривають окремі рахунки третього порядку. Операції з руху коштів загального фонду державного бюджету в іноземній валюті оформлюють окремими меморіальними ордерами за видами валют — меморіальний ордер № 2, ф. № 381. Операції з руху коштів спеціального фонду в іноземній валюті оформлюють в меморіальному ордері № 3, ф. № 382. Аналітичний облік операцій за кожною валютою ведуть на картках ф. № 292а або у книгах ф. № 292.

Облік готівкової валюти в касі ведуть на активному субрахунку № 302 «Каса в іноземній валюті». Для аналітичного обліку наявності та руху валютної готівки відкривають окрему касову книгу, в якій ведеться облік за кожною валютою окремо. Меморіальні ордери № 1, ф. № 380за касовими операціями стосовно кожного виду валюти складають окремо.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті ведуть у регістрах бухгалтерського обліку в національній валюті України переказом суми іноземної валюти за валютним курсом з одночасним відображенням операцій в іноземній валюті (табл. 3.10).

Первинне визнання операцій, проведених в іноземній валюті, у бухгалтерському обліку перераховують в національну валюту України із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активу, зобов’язання, доходу тощо).

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншій установі чи отримана від інших осіб, перераховується в національну валюту України із застосуванням валютного курсу на дату отримання авансу чи попередньої оплати. Фактичні витрати відрядженого працівника в іноземній валюті, які визначаються згідно із затвердженим звітом про використання коштів, але не більше суми авансу, перераховують у національну валюту України за валютним курсом на дату отримання авансу. У разі, якщо фактичні витрати працівника в іноземній валюті у затвердженому звіті про використання коштів перевищують отриманий аванс, таке перевищення підлягає перерахунку в національну валюту України за валютним курсом на дату затвердження звіту про використання коштів.

Таблиця 3.10

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ

Статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи й зобов’язання, що будуть сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей, —монетарні статті, відображаються в національній валюті України із використанням валютного курсу на звітну дату.

Курсова різниця — це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України за різних валютних курсів. Вона визначається на дату здійснення операцій і на звітну дату.

Основні засоби, матеріали тощо (отримані безкоштовно) — немонетарні статті, пов’язані з операціями в іноземній валюті, у національну валюту України перераховують за валютним курсом на дату визначення справедливої вартості.

Курсова різниця відображається у складі власного капіталу як результат переоцінок і подається в обліку на субрахунку № 442 «Інша переоцінка». Від’ємна сума курсової різниці відображається за дебетом зазначеного рахунка, за кредитом субрахунка проводиться бухгалтерський запис у разі збільшення курсу.

Схему облікового процесу операцій з іноземною валютою ілюструє рис. 3.8.

Рис. 3.8. Схема облікового процесу операцій
з іноземною валютою

3.4. Облік інших коштів

Відповідно до Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів, затвердженої наказом Державного казначейства України № 242 від 26.12.2003 р. (із змінами і доповненнями), для обліку оборотних активів бюджетних установ у формі еквівалентів грошових коштів, тобто коштів, що містяться в акредитивах, чекових книжках, оплачених талонах на бензин, мазут, харчування, путівках до будинків відпочинку, санаторіїв, турбаз, в оплачених проїзних документах та інших грошових документах, передбачено рахунок № 33 «Інші кошти».

Цей рахунок активний і поділяється на чотири субрахунки:

№ 331 «Грошові документи в національній валюті»;

№ 332 «Грошові документи в іноземній валюті»;

№ 333 «Грошові документи в дорозі в національній валюті»;

№ 334 «Грошові документи в дорозі в іноземній валюті».

У господарській діяльності бюджетних установ такі документи називають документами суворого обліку та звітності, за допомогою яких оформлюють лише окремі господарські операції.

Грошові документи зберігаються в касі установи у сейфах, металевих шафах у спеціально обладнаних приміщеннях. Наказом керівника установи призначають посадову особу, яка відповідатиме за зберігання, облік і видачу бланків до їх передання у використання. Не рідше разу на квартал проводиться інвентаризація, мета якої полягає в перевірці наявності бланків суворої звітності, а також правильності оформлення, ведення журналу обліку бланків суворої звітності, які видаються під звіт, та наявність анульованих бланків

Прийом до каси й видача з каси грошових документів оформляються відповідно прибутковими та видатковими касовими ордерами, на яких ставиться штамп «фондовий» або робиться такий самий напис від руки червоним чорнилом. Облік цих операцій ведуть окремо від грошових коштів. Прибуткові та видаткові фондові ордери реєструють у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів на окремих сторінках.

Аналітичний облік грошових документів, крім бланків трудових книжок, ведеться на картках ф. № 292а за їхніми видами або у книзі поточних рахунків і розрахунків ф. № 292.

Операції з руху грошових документів оформлюють меморіаль-
ним ордером ф. № 274 та відображають в Накопичувальній відомості позабалансового обліку — меморіальному ордері № 16. Записи в меморіальних ордерах здійснюють окремо за кожним видом грошових документів.

Суми коштів за акредитивами обліковуютьна субрахунку № 331 і відображають в обліку такими бухгалтерськими записами.

На суму виставленого акредитива:

Дебет субрахунка № 331 Кредит субрахунків № 313, 323

На суми використаних акредитивів:

Дебет рахунків № 10, 20, 23 Кредит субрахунка № 331

Невикористані суми акредитивів зараховуються на банківські рахунки. Аналітичний облік ведуть окремо за кожним відкритим акредитивом на картках ф. № 292а.

Для оформлення грошового боргу за фактично отримані товари, роботи, послуги, бюджетні установи мають право використовувати короткострокові векселі.

Для обліку отриманих короткострокових векселів передбачено рахунок 34 «Короткострокові векселі отримані», який розподіляється на два субрахунки:

341 «Векселі, отримані в національній валюті»;

342 «Векселі, отримані в іноземній валюті».

За дебетом субрахунків рахунка 34 «Короткострокові векселі отримані» відображаються векселі, отримані бюджетною установою в рахунок асигнувань загального фонду бюджету або іншого виду доходу, при цьому кредитується відповідний субрахунок рахунків № 70 і 71. За кредитом субрахунків рахунка № 34 відображається погашення векселем кредиторської заборгованості, при цьому дебетується субрахунок № 675.

Аналітичний облік короткострокових векселів ведуть у прибутково-видатковій книзі в розрізі кожного отриманого векселя, видів коштів та кодів бюджетної класифікації. Упродовж місяця операції з отримання короткострокових векселів групують у меморіальному ордері ф. № 274 (бюджет).

Синтетичний та аналітичний облік операцій руху коштів за лімітованою чековою книжкою здійснюють у Накопичувальній відомості ф. № 323 (меморіальний ордер № 4). Записи виконують за кожним платіжним дорученням, рахунком, чеком мірою здійснення операції, але не пізніш як наступного дня після надходження документів до бухгалтерії. На початку кожного місяця з накопичувальної відомості за минулий місяць заноситься залишок невикористаного ліміту на початок місяця. За дебетом субрахунка відображаються депоновані суми за лімітованими чековими книжками. Сплачені суми за чеками за придбані матеріальні цінності чи виконані роботи, надані послуги відображають за кредитом. По завершенні місяця підраховують підсумок і виводять залишок невикористаного ліміту.

Придбання установою талонів на пальне, поштових марок, марок держмита відображається в обліку за дебетом субрахунка № 331 і кредитом субрахунків № 313, 321, 323, 364, 675.

На суму отриманих повідомлень на грошові перекази проводять запис:

Дебет субрахунка № 331 Кредит субрахунка № 364.

Після зарахування коштів за переказами до каси установи здійснюють запис про надходження грошових коштів до каси і зменшення суми грошових документів:

Дебет субрахунка № 301 Кредит субрахунка № 331.

Видача талонів на пальне, поштових марок та марок держмита відображається за дебетом субрахунка № 362 «Розрахунки з підзвітними особами» (їхня вартість вважається дебіторською заборгованістю). Видача під звіт зазначених грошових документів здійснюється в установах за розпорядженням їхніх керівників, повторна видача без попереднього звітування не допускається.

Витрати на придбання марок поштової оплати, марок держмита й талонів на пальне списуються на видатки установи згідно з кодами економічної класифікації видатків, що відображається в обліку такими записами:

— на підставі шляхових листків, отриманих від підзвітних осіб — водіїв:

1. Дебет субрахунків № 801, 802, 811 Кредит субрахунків № 331, 362

— на підставі актів на використання поштових марок:

Дебет субрахунків № 801, 802, 811 Кредит субрахунка № 362

У разі прийому на зберігання облігацій позики від осіб, що перебувають на лікуванні в лікарні, дебетується субрахунок № 331, кредитується субрахунок № 672. Коли облігації повертаються власникові, складають зворотний бухгалтерський запис.

Облік путівок на санаторне лікування й оздоровлення застрахованих осіб здійснюється так само, як інших грошових коштів установи і регулюється Інструкцією«Про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 р. № 55.

Схему облікового процесу з придбання та реалізації установою санаторно-курортних путівок, придбаних в інших санаторно-курортних закладах, наведено в таблиці 3.11.

Облік і ведення трудових книжок у бюджетних установах здійснюють відповідно до Інструкції«Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58. Зразок бланка трудової книжки затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників»від 27.04.1993 р. № 301.

Облік бланків веде бухгалтерія установи, а облік їхнього руху — працівник кадрової служби, якому їх видають під звіт за заявкою.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них установи зберігають у касі поряд з іншими документами суворого обліку. Бухгалтерія, своєю чергою, веде Книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів доних (ф. № 449), до якої вносять операції, пов’язані з отриманням і використанням бланків і вкладишів із зазначенням їхніх серій та номерів.

Таблиця 3.11

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ПРИДБАННЯ
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УСТАНОВОЮ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ПУТІВОК

Вартість виданих під звіт трудових книжок і вкладишів особі, відповідальній за заповнення трудових книжок, відносять у дебет субрахунка № 362.

Під час виписування трудової книжки, вкладиша до неї чи дубліката (замість втраченого документа) з працівника стягують їхню вартість.

Заборгованість підзвітних осіб за бланки трудових книжок і вкладишів до них списується, коли підзвітна особа здає до каси за прибутковим касовим ордером суми, отримані за ці бланки від працівників, і відображається таким бухгалтерським проведенням:

Дебет субрахунка № 301 Кредит субрахунка № 362.

На субрахунках № 333, 334 обліковують кошти, перераховані на поточні чи реєстраційні рахунки в останні дні місяця, які будуть зараховані в наступному місяці.

За дебетом субрахунків № 333,334 відображають грошові кошти в дорозі, при цьому кредитуються субрахунки рахунків № 70, 71. За кредитом, після зарахування грошових сум на відповідні рахунки на підставі виправдних документів, відображають списання грошових коштів в дорозі, при цьому дебетують субрахунки рахунків № 31, 32.

3.5. Облік розрахунків із підзвітними особами

Частину розрахунків бюджетних установ здійснюють готівкою через підзвітних осіб.

Суми під звіт видають з каси установи або зараховують на картковий рахунок на оплату видатків, які неможливо або недоцільно проводити шляхом безготівкових розрахунків, мають цільове призначення і повинні витрачатися згідно з кодами бюджетної класифікації видатків

Підзвітні особи — це працівники установи, що отримують грошові кошти під звіт на майбутні витрати. Кошти видають під звіт лише за дозволом керівника установи й попереднього звітування за раніше отримані аванси.

Підзвітні кошти можуть витрачатися на господарські потреби, відрядження й на наукові експедиції. У бюджетних установах під звіт можуть також видаватися кошти на виплату заробітної плати та стипендій уповноваженим особам, якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомість не можуть бути повернуті довіреною особою до каси по завершенні встановлених термінів.

Підзвітні особи несуть повну відповідальність за збереження й використання підзвітних сум.

Аванс — це розрахункова сума коштів на передбачені витрати. Він може бути виданий готівкою з каси установи, чеком з рахунків у банківських установах, а також грошовим переказом через органи зв’язку, якщо відрядженій особі продовжують термін відрядження.

Аванси на господарські потреби під звіт видають за розпорядженням керівника установи на підставі письмової заяви отримувача із зазначенням призначення авансу і розраховують на основі інформації щодо вартості відповідних матеріальних цінностей. На заяві працівника на видачу авансової суми ставиться дозвільний підпис керівника установи. Умови видачі коштів під звіт, порядок витрачання коштів на господарські потреби регулюється кошторисними призначеннями бюджетної установи, а також Положенням про ведення касових операцій № 637.

Аванс на господарські потреби установи видають за відсутності заборгованості за авансовими сумами конкретної підзвітної особи, отриманими раніше. Підзвітна особа зобов’язана подати до бухгалтерії установи звіт про витрачання отриманих у касі сум у такі терміни:

· на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини — впродовж десяти робочих днів від дня видачі готівки під звіт;

· на всі інші господарські потреби — на термін не більш як 2 робочі дні, включно з днем отримання грошових готівкових коштів.

Якщо працівник установи придбав за власні готівкові кошти товари (продукцію, послуги) або використав ці кошти у відрядженні для потреб установи, він звітує за витрачені кошти у щойно зазначеному порядку.

Основна маса авансових сум у бюджетних установах видається під звіт на службові відрядження. Службове відрядження — це поїздка працівника установи за розпорядженням керівника на певний термін до іншого населеного пункту з метою виконання службового доручення поза місцем його основної роботи.

Порядок оплати службових відряджень установлено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (зі змінами).

Витрати на відрядження мають плановий характер і включаються до видатків за загальним та спеціальним фондами лише за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю установи, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю установи, що направляє у відрядження, укладання договору (контракту), участь у конференціях, симпозіумах тощо.

Установа, відправляючи працівника до службового відрядження, видає наказ про його відрядження, в якому зазначається мета поїздки, пункт призначення, тривалість відрядження. У разі відрядження за кордон зазначають умови перебування за кордоном (якщо йдеться про поїздку за запрошенням, додається копія останнього з перекладом), складається кошторис витрат. Працівникові оформлюють посвідчення про відрядження (табл. 3.12), в якому позначають вибуття і прибуття до місць призначення. Посвідчення реєструється в Журналі реєстрації посвідчень про відрядження. Позначки про відрядження в межах України (дати прибуття й вибуття), що їх проставляє посадовець, призначений наказом керівника, скріплюються підписом і печаткою. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за позначками в посвідченні. При цьому днем вибуття відрядженого вважається день відправлення, а днем прибуття — день прибуття транспортного засобу до постійного місця роботи.

У разі відрядження за кордон із повним прикордонним контролем день прибуття й вибуття визначається за позначками в закордонному паспорті (або документі, що його замінює), проставленими в контрольно-пропускних пунктах прикордонних військ.

Таблиця 3.12

Читайте також:

1. CMM: зрілість організацій і процесів
2. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
3. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
4. Demo 7: Модель OSI (модель взаімодії відкритих систем)
5. FX /незадовільно/ 35-59 балів
6. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
7. H.2 ВИСЯЧІ ЗАБИВНІ ПАЛІ ВСІХ ВИДІВ І ПАЛІ-ОБОЛОНКИ, ЩО ЗАНУРЮЮТЬ БЕЗ ВИЙМАННЯ ҐРУНТУ
8. H.6 ЗАБИВНІ І НАБИВНІ ПАЛІ ПРИ ГЛИБИНІ ЗАНУРЕННЯ ВІД 2 м ДО 3 м
9. I підготовка їх до завантаження у повітряні судна
10. I. Актуалізація знань учнів
11. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
12. I. Загальні збори АТ

Переглядів: 521