• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обґрунтування системи параметрів

Склад параметрів для реалізації певних функцій, а також значимість (важливість, пріоритетність) того або іншого параметра визначається групою експертів – фахівців з предметної області ГР.

Для складних систем експертами визначається також пріоритетність окремих функцій (у тому числі негативних), які впливають на головну функцію.

Розглянемо один з методів розміщення пріоритетів – метод попарного порівняння параметрів.

Експертам пропонується незалежно один від одного попарно порівняти всі параметри між собою. При цьому вони оцінюють тільки перевагу одного параметра перед іншим (більш важливий «>», менш важливий «<», рівноцінні «=»). Знакам > , < , = відповідає певний коефіцієнт переваги , на підставі якого розраховують відносні оцінки – пріоритет . Практика застосувань цього методу показує, що в більшості випадків використовуються такі значення коефіцієнтів переваги : для знаків «більше (>)» -– 1,5, «менше (<)» -– 0,5, «дорівнює (=)» – 1,0.

Результати порівняння параметрів зводять у табл. 1.

Таблиця 1.

Результати експертного порівняння параметрів (приклад умовний)

На підставі отриманих результатів порівняння складають квадратну матрицю A=[a_ij] (табл. 2).

Таблиця 2.

Результати розрахунків пріоритетів параметрів

Ступінь значимості (важливості, пріоритету) p_i кожного параметра X_i визначають за формулами:

, (1)

c_і = а_i1b₁ + а_i2b₂ +…+ а_inb_n , (2)

(3)

де p_i – ступінь значимості (важливість, пріоритет, питома вага) параметра X_i , у частках одиниці;

n – кількість параметрів;

b_i – сума по змінній j усіх коефіцієнтів переваги , що містяться в i-ому рядку квадратної матриці A.

У результаті формується матриця-стовпець B=[ b_i];

c_i – i-ий член матриці-стовпця С=[с_i], що виходить у результаті векторного добутку матриці A на матрицю B.

Результати розрахунків, отримані за формулами (1) – (3) для вихідних даних табл. 1 представлені в табл. 2.

Після встановлення пріоритетів параметрів експерти обґрунтовують максимальне, мінімальне або проміжне значення кожного параметра, використовуючи досягнення вітчизняної й іноземної теорії й практики. Як правило, для кожного параметра будують графік – характеристику, відповідно до якого кожному з можливих значень параметра у фізичних вимірниках відповідає оцінка (значення) у балах.

Зазвичай, при позитивному впливі параметра на функцію мінімальне (найгірше) значення параметра оцінюється нулем, а максимальне (найкраще) – в 10 балів. При негативному ж впливі параметра на функцію нулем оцінюється максимальне (найгірше) значення параметра, а мінімальне (найкраще) – в 10 балів. Найгірше значення параметра визначається за вже існуючими аналогами або за гранично припустимими значеннями стандартів, норм і нормативів. Найкраще значення в окремих випадках визначається за значенням стандартів, але частіше – експертним шляхом, виходячи з необхідності й можливості досягнення даного значення параметра на сучасному етапі розвитку науки, техніки, економіки. На графіку-характеристиці параметра має бути також декілька (два і більше) проміжних значень, визначених експертним шляхом.

Характеристика параметра може бути представлена й у формі таблиці, яку експерти можуть заповнювати й без побудови графіка. Наступна робота з даними такої таблиці зводиться до одержання проміжних даних, не наведених у таблиці, одним з методів інтерполяції. На практиці зазвичай застосовується метод лінійної інтерполяції.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
10. VI. Філогенез нервової системи
11. А) Заробітна плата її форми та системи.
12. А) Заробітна плата, її форми та системи.

Переглядів: 448