Приклад.

На запис звуку (закадрові тексти 1 і 2) проводиться запис (накладається) відеозображення.

Закадровий текст-1 – Синхрон – Закадровий текст-2 – Stand-up.

Stand-up.

Закадровий текст.

Синхрон.

Закадровий текст.

РЕЖИСУРА

РЕЖИСУРА ОСНОВНИХ РАДІОТЕЛВІЗІЙНИХ ЖАНРІВ

ПЛАН:

1. ОСНОВИ РЕЖИСУРИ РЕПОРТАЖНИХ ЖАНРІВ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ ВИПУСКУ ( ВЕРСТКИ)

2. РЕЖИСУРА БЕСІДИ

Сюжет репортажу будується за такою схемою:

У цьому випадку на майстер-касету проводиться запис відібраного матеріалу в наступній послідовності:

Іноді спочатку проводиться запис відеозображення, на яке потім «накладається» запис закадрового звуку. Технічно відмінностей немає, однак, у цьому випадку важко контролювати й забезпечити взаємозв'язок окремих фрагментів тексту з окремими кадрами по змісту.

Монтаж – головний виразний технічний засіб телебачення. Поняття монтажу з'єднання шляхом відеозапису в певній послідовності й по певній системі фрагментів у єдине ціле. Це поняття застосовується й на радіо, однак, у роботі телебачення поняття монтажу значно ускладнюється в порівнянні з радіо.

При монтажі для створення цілого закінченого сюжету з'єднуються текст, відеоряд ( у рідких випадках – музика, це не ставиться до репортажних жанрів).

Враховуючи різноманітність можливих використовуваних форм відеоматеріалу (синхрон, stand-up, закадровий текст, рэпэраунд) структура сюжету може виявитися як дуже простий, так і досить складний. Як правило, це залежить від різних факторів.

Фактор перший. Ціль і зміст репортажу.

Фактор другої. Реальні можливості, наявність того або іншого матеріалу.

Фактор третій. Якість наявного матеріалу.

Знімальна група перебуває в столиці Узбекистану. З редакції повідомляють новину: Узбекистан виходить із Договору про колективну безпеку СНД. Час до випуску – 4 години. До перегону матеріалу з Ташкента в Москву – 3 години. Теоретично, перший елемент майбутнього сюжету – коментар кого-небудь із офіційних осіб країни. Практично – у Миде новину підтверджують, але без коментарів.

Розв'язок. У цьому сюжеті невеликою ізюминкою є те, що договір, про який мова йде, підписувався в Ташкенті, тут же, його часто навіть називають «Ташкентським». Ще й тому важливий стає фактор присутності на місці. У той же час, основний зміст сюжету під час відсутності синхрона носить скоріше коментарний характер. Довгий коментар, прикритий нейтральними планами, був би стомлюючий, тому сюжет робиться із двох основних частин: нейтральні плани із закадровим текстом і потім великий stand-up у характерній крапці міста. У тексті обов'язково виділяється присутній момент.

Корр. за кадром: Узбекистан уважає недоцільним подальше перебування в Договорі про колективну безпеку країн Співдружності, термін дії якого закінчується у квітні. За деякими відомостями, офіційний Ташкент уже привів до відома про свій намір відповідні структури СНД. Головним мотивом узбецького керівництва можна, напевно, уважати незгода зі спробами – у першу чергу Росії – формувати єдині для всіх країн-учасниць Співдружності позиції по ряду міжнародних проблем. У першу чергу – щодо просування НАТО на Схід, англо-американських бомбардувань Іраку, урегулювання косовської кризи, а також посилення російської військової присутності у Вірменії й продовження військової присутності Росії в Таджикистані.

Корр. у кадрові: Офіційне керівництво республіки поки не робило ніяких заяв щодо виходу Узбекистану з Договору. Однак, у міністерстві закордонних справ цю інформацію мені підтвердили, відмовившись, щоправда, від коментарів. чи Навряд можна вважати це великою сенсацією: президент Узбекистану Іслам Каримов уже кілька років відкрито говорить про неможливість подальшого існування СНД у вигляді воєнно-політичного блоку. А от враховуючи визначальну роль Ташкента в регіональній політиці, не можна виключати того, що приклада Узбекистану можуть піти і його сусіди. І останнє. Небагато символічно виглядає сьогоднішня ініціатива Ташкента у зв'язку з тем фактом, що Договір про колективну безпеку був підписаний тут же, в узбецькій столиці.

Цей приклад своєрідний, але, у принципі, характеризує ситуацію досить складну: відсутність конкретного відеоматеріалу.

Звичайно буває простіше, і проблема режисури обмежується розв'язком завдань безпосереднього монтажу відеоматеріалу.

У літературі дуже мало є якихось методичних розробок, які чітко визначали б, скажімо, набір основних принципів монтажу телевізійного матеріалу з урахуванням реалій сучасного телебачення. Тим більше, для репортажного жанру. Наявні розробки ставляться, як правило, до кіно або до практики виробництва більших телевізійних жанрів: телефільму, прямого ефіру, більших студійних програм у розмовних жанрах і т.д.

Щодо репортажу, як і у випадку з операторською справою, скоріше можна вичленувати набір правил, які встановлюють заборони: як не можна монтувати. Основним критерієм для режисури й монтажу телевізійного матеріалу є один: людське сприйняття. Усе, що не заважає глядачеві сприймати телевізійну інформацію у всіх властивий їй площинах (текст, аудио, відео), усе, що сприяє кращому повідомленню до глядача всього змісту інформації, закладеної в матеріал авторами – можна й потрібно.

Можна й потрібно все, щоб між автором і глядачем установилося гранично повне взаєморозуміння: другий зрозумів усе без винятку, який прагнув сказати йому перший. Виходячи із цього критерію, можна постаратися й сформулювати те, чого робити не можна. Застосування методів зйомок, які знімаються камерою, що рухається й з використанням від'їздів-наїздів трансфокатора. Необхідно користуватися штативом. Рух камери, як правило, заважає глядачеві зосередитися на тій інформації, яка втримується в кадрові, і вже після відволікає від сприйняття звуку, а виходить, і змісту тексту.

Спірним є питання про тривалість кадрів у репортажі. Мало хто сперечається про застосування довгих – від 5-6 і більш секунд – кадрів. Єдине застереження до їхнього застосування: у кадрові не повинно бути внутрішньої статики інформації, яка втримується в кадрові, повинна бути динамічна, і мати внутрішньо кадровий розвиток, нести життя, подію. можна доповнити: важливо, щоб вибрані кадри не зм'якшували загальної динаміки подій, не робили сюжет млявим. У цьому змісті дуже важлива єдність зображення й тексту, гармонічна комбінація довгих, але наповнених дією кадрів зробить репортаж захоплюючим, цікавим, змістовним, інформаційно насиченим.

Дуже гарні бувають т.зв. «багатошарові» або комбіновані природно-комбіновані плани, коли в довгому плані одна дія змінює іншу.

Є закон: момент зміни кадру (склейка) сама по собі на частки секунди вже є відволіканням. Негативну роль у цих випадках відіграють шторки, мікшування, «спалаху», які іноді використовують у склейках. Якщо про довгі кадри суперечок небагато, то про граничну стислість репортажного кадру дискусій більше.

Не потрібно прагнути до величезної різноманітності кадрів у сюжеті за рахунок скорочення їх тривалості й, відповідно, збільшення кількості кадрів. Використовуйте короткі кадри при двох умовах: коли без даного кадру ( за змістом) не обійтися й іншого, більш довгого, немає – це, по-перше. І друга умова – надмірне короткий кадр не повинен дисонувати із загальною ритмікою режисури сюжету, його монтажу.

Парадоксом (не в кращому змісті) будуть виглядати два-двох-два-один-два кадри тривалістю по 2-3 секунди в обрамленні 10- 15-ти секундних планів, або при загальній рівномірній ритміці, коли всі інші кадри тривають, по 5-6 секунд.

В окремих телекомпаніях для виготовлення стильової єдності інформаційних програм проводяться уніфіковані правила монтажу у вигляді своєрідної пам'ятки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ 4	\|	РОЗДІЛ IV. ІНТЕРВ'Ю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.