Узгодження прикметників з іменниками при числівниках
Для багатьох людей, що навіть добре володіють українською мовою, часто постає питання, як правильно сказати українською: два вихідні днічи вихідних дні? Адже відомо, що з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку множини, належні до них іменники також стоятимуть у тім же відмінку, але чи узгоджуються так само й прикметники з іменниками при відповідних числівниках?
Аналізуючи твори наших класиків, бачимо, що обидва варіанти мають право на існування, тобто прикметник може стояти в називному й родовому відмінках множини. У Лесі Українки читаємо: «Уже минуло з того часу аж три довгі роки»; бачимо прикметник у називному відмінку множини використовує І.Нечуй-Левицький: «Знайшла два невеличкі горщечки». Але в Марка Вовчка знаходимо вже родовий відмінок прикметника: «Два-три далеких постріли давали відчувати цю тишу»; те саме бачимо в І.Тобілевича: «Два невідомих мені товстющих пана приїхали з оцим листом, кажуть з Кракова».
Отже, ці обидві форми паралельні; кожний може користуватись ними відповідно до вподоби.
Збірні числівники
В українській мові часто вживаються збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, дванадцятеро, тощо.
Числівник обоє можна вживати тільки тоді, коли йдеться про чоловіка й жінку: «А ідіть лишень сюди; та йдіть обоє» (Т.Шевченко); «Обоєрябоє» (приповідка).
До числівників двоє, троє, десятеро звертаються, коли кажуть про людей: «У салоні їх дожидало троє людей» (Леся Українка), - а також коли вони поєднуються з особовими займенниками: «Насбуло четверо: білявий та чорнявий чоловіки, парубок рябий та я» (Марко Вовчок), - та з іменниками, що мають тільки множину: «Нащо тобі аж троє ножиць?»