• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фінансовий контроль на місцевому рівні

Система ефективного контролю сприяє управлінню суспільними фінансами відповідно до чинного законодавства і інтересів громадськості. Фінансовий контроль є обов’язковим елементом управління місцевими фінансами та дієвим інструментом, що дає змогу на належному рівні підтримувати фінансову дисципліну.

Фінансовий контроль на місцевому рівні –це діяльність суб’єктів контролю, спрямована на попередження та своєчасне виявлення фактів незаконних і неефективних дій у сфері місцевих фінансів; передбачає оперативне вжиття управлінських заходів щодо виправлення виявлених недоліків, компенсацію заподіяної шкоди та застосування санкцій до винних осіб.

Об’єктами фінансового контролю на місцевому рівніє місцеві бюджети, цільові фонди місцевого самоврядування, місцеві запозичення, комунальне майно та земля, а також фінансова діяльність учасників бюджетного процесу на місцевому рівні та підприємств комунальної власності.

Суб’єктами фінансового контролю на місцевому рівні є органи державного управління, органи місцевого самоврядування, спеціалізовані структурні підрозділи галузевих міністерств, відомств і державних комітетів, фінансові та бухгалтерські служби установ, підприємств та організацій комунальної власності, а також громадяни та громадські об’єднання, наділені контрольними повноваженнями щодо об’єктів фінансового контролю.

Контроль має охоплювати всі етапи руху фінансових потоків. Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за певними критеріями:

1. Залежно від часу проведення фінансовий контроль на місцевому рівні поділяється на попередній, поточний і наступний.

· Попереднійконтроль проводиться до моменту здійснення фінансових операцій, під час яких допускаються або можуть бути допущенні порушення. Важливість попереднього фінансового контролю полягає в тому, що він покликаний перш за все запобігти порушенням у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. І це дає можливість уникнути можливих фінансових втрат і, відповідно, необхідності відшкодувати заподіяні збитки.

· Поточний контроль здійснюється під час проведення фінансових операцій та є складовою системи оперативного фінансового управління. Ефективність поточного контролю підвищується, якщо його здійснюють на більш ранніх етапах – ще під час виникнення зобов’язань місцевого самоврядування, коли відбувається укладання угод, розміщення замовлень. Здійснення поточного контролю на етапі касового виконання бюджету не забезпечує повною мірою його високу результативність, тому що під час оплати відбувається погашення раніше взятих зобов’язань, а нездійснення платежу може спричинити фінансові санкції для платників.

Суттєвим недоліком попереднього та поточного контролю є їх висока вартість. Якщо контрольні заходи передують вчиненим фінансовим порушенням, потрібно контролювати всю сукупність фінансових операцій. А це призводить до витрачання значних трудових і матеріальних ресурсів.

· Наступнийконтроль здійснюється після проведення фінансових операцій. Він передбачає більш поглиблене дослідження фінансової діяльності об’єктів контролю, а саме виявлення відхилень, упущених під час здійснення отримання відомостей про можливі порушення у сфері місцевих фінансів для їх підтвердження або спростування. Крім того, наступний контроль може проводитися для підтвердження фінансової звітності, виявлення фактів незаконного та неефективного використання матеріальних ресурсів на місцевому рівні.

Усі види фінансового контролю тісно взаємопов’язані. Результативність фінансового контролю на місцевому рівні залежить як від ефективності кожного з видів контролю, так і від оптимального розмежування сфер їх застосування.

1. За суб’єктами контролюфінансовий контроль поділяється:

· фінансовий контроль органів державного управління–це контроль з боку органів центральної влади, який може бути застосований щодо будь-якого об’єкта контролю і спрямований на забезпечення виконання законодавства та дотримання інтересів держави у сфері місцевих фінансів. (Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба,місцеві державні адміністрації). Нині органи державного управління відіграють важливу роль у забезпеченні фінансового контролю на місцевому рівні.

· Контроль органів влади АРК і місцевого самоврядування(Верховна Рада та місцеві ради, Рахункова палата Верховної Ради АРК, Міністерство фінансів АРК, фінансові органи місцевих рад, виконавчі органи місцевого самоврядування).

· Відомчий контроль(контрольно-ревізійні підрозділи міністерств, відомств, державних комітетів).

· Контроль фінасово-кредитних органів(комерційні банки).

· Внутрішньогосподарський фінансовий контроль (керівники підприємств, установ, організацій комунальної власності).

· Громадський фінансовий контроль (громадяни, політичні партії, громадські організації, професійні спілки).

· Аудиторський фінансовий контроль (аудиторські фірми).

3. За формою проведення:

· обов’язків або зовнішній;

· внутрішній або ініціативний.

4. За сферою фінансової діяльності:

· бюджетний;

· податковий;

· валютний;

· кредитний;

· страховий;

· інвестиційний;

· контроль за грошовою масою.

5. За методами проведення:

· перевірки;

· обстеження;

· нагляд;

· аналіз фінансової діяльності;

· спостереження або моніторинг;

· ревізії.

Методи фінансового контролюяк конкретні прийоми його проведення поділяються на документальні (ревізії і перевірки) і натуральні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво тощо).

Основними у фінансовому контролі є методи ревізії і перевірки.

Перевірка –це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформляються доповідною запискою.

Ревізія –це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. За результатами ревізії складається акт.

Ревізії поділяються на :

· вибіркові (часткові);

· фронтальні (повні);

· планові і позапланові;

· документальні і фактичні;

· комплексні і тематичні.

З метою дотримання бюджетного законодавства певні функції контролю між міністерствами і відомствами України розподілені наступним чином.

· Органи Державної контрольно-ревізійної служби Україниздійснюють контроль за:

- за законним, цільовим і ефективним використанням кош­тів місцевих бюджетів, інших фінансових і матеріальних ресурсів орга­нів місцевого самоврядування;

- за збереженням та використанням комунального майна;

- за станом та достовірністю бухгалтерського обліку і звіт­ності в органах місцевого самоврядування, бюджетних установах, а та­кож на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з місце­вих бюджетів;

Крім цього Державна контрольно-ревізійна служба займається розробкою пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і пору­шень, проводить системний аналіз обставин і причин, які сприяють вчиненню фінансових порушень, та заходів для запобігання їм. Контрольно-ревізійна служба щомісячно надає місцевим фінансовим органам узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

· Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

· Державне казначейство Україниздійснює бухгалтерський облік надходжень та витрат місцевих бюджетів. Встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням. Здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням.

· Рахункова палатаздійснює контроль за:

- використанням коштів Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України;

- ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

- використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади за доходами і видатками.

Провідне місце серед органів державного управління, які наділені контрольними повноваженнями у сфері місцевих фінансів належить спеціалізованому органу державного фінансового контролю Державній контрольно-ревізійній службі України. Цей фінансовий орган здійс­нює наступний фінансовий контроль.

Державна контрольна служба уповноважена здійснювати ревізії та перевірки як у сфері місцевих бюджетів, так і в комунальному секторі.

Новим напрямом діяльності Державної контрольно-ревізійної служ­би є аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетної установи — це форма контролю, спрямована на запобігання фінансовим порушен­ням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Основним за­вданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній уста­нові в забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, за­конності використання бюджетних коштів, комунального майна, скла­данні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутріш­нього фінансового контролю.

Крім цього напряму аудиту розпочата робота із запровадження ауди­ту ефективності виконання бюджетних програм — форми контро­лю, що спрямована на визначення ефективності використання бюджет­них коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факто­рів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з ме­тою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефектив­ності використання коштів місцевих бюджетів у процесі виконання бю­джетних програм.

Важлива роль у здійсненні фінансового контролю на місцевому рівні належить місцевим державним адміністраціям. Ці органи державного управління наділені повноваженням здійснювати наступний конт­роль за відповідністю бюджетному законодавству України показників місцевих бюджетів нижчого рівня. Крім того, місцеві державні адмі­ністрації забезпечують складання, виконання та складання звітності про виконання місцевих бюджетів відповідного рівня. Це надає їм пра­во здійснювати всі види контролю на цих етапах бюджетного процесу.

На відміну від центрального рівня, де закон про державний бюджет фактично не є об'єктом контролю і не може бути скасованим, затвер­джені радами рішення про місцеві бюджети підлягають контролю з боку місцевих державних адміністрацій. Наступного дня після їх підпи­сання ці рішення повинні бути надіслані до місцевої державної адмі­ністрації вищого рівня. Обласні та міські державні адміністрації в міс­тах Києві та Севастополі уповноважені здійснювати контроль відповід­но за районними і міськими (міст обласного значення) бюджетами та районними бюджетами в містах загальнодержавного значення. Районні державні адміністрації наділені контрольними повноваженнями стосов­но міських (міст районного значення), сільських, селищних та їх об'єд­нань бюджетів.

Органи виконавчої влади наділені правами призупиняти дію ухвале­ного місцевою радою рішення про бюджет у разі порушення вимог Бюд­жетного кодексу та закону про державний бюджет щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень. Так, Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня прийняття рішення про обласний бюджет, бюджети міст Києва та Се­вастополя призупиняти його дію з одночасним зверненням до суду. Та­кими самими повноваженнями наділені голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо районних, міських (міст обласного значення), районних у містах Києві та Севасто­полі бюджетів у разі виявлення фактів порушення законодавства при їх затвердженні. Подібним чином голови районних державних адмініст­рацій забезпечують контроль за законністю рішень про міські (міст районного значення), селищні та сільські бюджети.

Для реалізації функцій виконавчої влади на місцевому рівні ці орга­ни державного управління наділені широкими управлінськими повно­важеннями. Крім контрольних повноважень у бюджетній сфері, місцеві державні адміністрації мають право здійснювати контроль у комуналь­ному секторі. Об'єктами такого контролю є стан комунального майна, об'єктів комунальної інфраструктури, використання земель та ін.

Основним завданням Міністерства фінансів України є забезпечен­ня проведення єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики дер­жави. Для виконання цих стратегічних завдань воно наділене певними контрольними повноваженнями. Незважаючи на те, що Міністерство фінансів реалізовує контрольні функції здебільшого у сфері державних фінансів, частина їх перебуває в площині місцевих фінансів. Щодо міс­цевих бюджетів фінансові органи мають право здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній зі стадій бюджетно­го процесу.

Місцеві фінансові органи організовують складання проектів місце­вих бюджетів. Контрольна діяльність цих органів спрямовується перш за все на перевірку поданих головними розпорядниками коштів бю­джетних запитів. За її результатами вони формують висновки про до­цільність включення бюджетних запитів до проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідної місцевої держадміністрації.

На стадії виконання місцевих бюджетів місцеві фінансові органи здійснюють контроль за відповідністю бюджетного розпису показникам затвердженого місцевого бюджету.

Організовуючи виконання місцевих бюджетів, фінансові органи кон­тролюють як дохідну, так і видаткову його частини. Здійснюючи моні­торинг доходів, вони повинні своєчасно виявляти відхилення фактич­них надходжень від запланованих та вживати відповідні заходи. Якщо за результатами квартального звіту виявиться, що загальний фонд бю­джету недоотримує більше ніж 15 % надходжень, фінансовий орган по­винен підготувати зміни до бюджету, які передбачатимуть адекватне зменшення видаткової частини бюджету.

Місцеві фінансові органи здійснюють попередній та поточний конт­роль при розподілі коштів місцевого бюджету між головними розпоряд­никами бюджетних коштів. У такому разі метою контролю є забезпе­чення відповідності виділених коштів затвердженому розпису бюдже­ту. Крім того, фінансові органи можуть з'ясовувати питання законно­сті, ефективності, раціональності бюджетних видатків. Фахівці фінан­сових органів можуть залучатися до проведення ревізій та перевірок установ, підприємств, організацій, які отримують кошти з місцевих бю­джетів.

Місцеві фінансові органи беруть участь у підготовці звіту про вико­нання місцевого бюджету. Для цього вони аналізують звітні дані, отри­мані від органів Державного казначейства, виявляють відхилення і не­точності та вживають заходи щодо їх усунення.

Із запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюдже­тів, з'явилися нові суб'єкти фінансового контролю на місцевому рівні — територіальні органи Державного казначейства України. Свої контрольні повноваження ці органи здійснюють на етапі виконання місце­вих бюджетів та складання звітності про їх виконання, переважно у ви­гляді поточного контролю.

Органи казначейства під час виконання дохідної частини місцевих бюджетів контролюють правильність зарахування надходжень, прави­льність застосування нормативів розмежування доходів, встановлені Бюджетним кодексом, законом про державний бюджет і рішеннями рад про місцеві бюджети. Казначейство контролює перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам на предмет відповідності запланова­ним обсягам.

Контрольна діяльність територіальних органів казначейства на етапі виконання видаткової частини місцевого бюджету розпочинається під час реєстрації кошторисів бюджетних установ та інших планових документів. Вони перевіряються на предмет відповідності показникам витя­гів з розпису місцевого бюджету. Метою такого контролю є недопущен­ня відхилень обсягів основних фінансових документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів від показників, передбачених у видатковій частині бюджету. Це дає змогу попередити перевищення видатків над затвердженими бюджетними призначеннями.

Казначейська модель обслуговування місцевих бюджетів передбачає здійснення контролю за відповідністю зобов'язань, які беруть розпоряд­ники бюджетних коштів, показникам кошторисів. Необхідність такого контролю зумовлена певними об'єктивними чинниками. В умовах наяв­ності у бюджетних установ повноважень на укладання угод та водночас неможливості застосування матеріальної відповідальності за їх невико­нання (неможливо продати майно школи або оголосити її банкрутом) виникають ризики перекладання непогашених зобов'язань на бюджет. Тому названий вид контролю має вагоме значення. Однак слід зазначи­ти, що механізми контролю зобов'язань розпорядників коштів, які нині застосовуються, далеко не досконалі. З одного боку, вони суттєво усклад­нюють процес здійснення видатків, з іншого — допускають можливість взяття зобов'язань в обсягах, які перевищують бюджетні асигнування. Відтак, очевидною є необхідність радикального реформування порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Контроль органів казначейства безпосередньо на етапі платежу (крім витрат, які здійснюються за рахунок власних надходжень) має забезпе­чити відповідність видатків умовам зареєстрованих зобов'язань і дотри­мання умов цільового призначення коштів, за рахунок яких вони здійс­нюються. При здійсненні видатків у частині власних надходжень бю­джетних установ казначейський контроль має забезпечити їх відповід­ність напрямам, які передбачені затвердженим кошторисом.

Ще однією ділянкою контрольної діяльності органів казначейства є перевірка фінансової звітності розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів. Перевіряється відповідність даних звітності показникам бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів, який здійс­нюють органи казначейства; наявність логічного взаємозв'язку між окре­мими елементами фінансової звітності клієнтів казначейства.

Діяльність органів Державної податкової служби України зорієн­тована перш за все на забезпечення належного виконання дохідної час­тини бюджетів. Ці органи здійснюють наступний контроль. Об'єктами контролю є платники податків — юридичні (в тому числі бюджетні уста­нови) та фізичні особи.

У сфері місцевих фінансів органи державної податкової служби ви­конують такі функції:

— здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нара­хування і сплати податків та інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів;

— ведуть облік податків та інших обов'язкових платежів, які зара­ховуються до місцевих бюджетів, забезпечують правильність обчислен­ня і своєчасність надходження цих податків та платежів;

— контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських зві­тів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших докумен­тів, пов'язаних з обчисленням податків та інших платежів, а також пере­віряють правильність визначення об'єктів оподаткування й обчислення податкових платежів;

— забезпечують застосування та своєчасне стягнення до місцевих бю­джетів сум фінансових санкцій, передбачених чинним законодавством за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів;

— проводять перевірки фактів приховування і заниження сум подат­ків та інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів.

Крім того, об'єктами контролю органів Державної податкової служ­би виступають виконавчі комітети сільських та селищних рад. Вони пе­ревіряються на предмет дотримання порядку прийняття й обліку подат­ків, інших платежів, отриманих від платників податків готівкою, своє­часності та повноти їх перерахування до бюджету.

Незважаючи на те, що Рахунковій палаті відведено важливе місце в системі фінансово-економічного контролю, її повноваження на місце­вому рівні є досить обмеженими. Відповідно до чинного законодавства цей орган державного фінансового контролю наділений правами щодо здійснення контролю тільки використання коштів державного бюдже­ту. Тому Рахункова палата має право контролювати місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування лише у разі, якщо вони отримують, перераховують, витрачають кошти державного бюджету чи використовують або здійснюють управління об'єктами права дер­жавної власності.

Характеризуючи рівень організації фінансового контролю органів державного управління, можна зробити висновок, що велика кількість суб'єктів контролю не забезпечує належну фінансову дисципліну. Така ситуація зумовлена насамперед тим, що чинна система фінансового кон­тролю на місцевому рівні спрямована в основному на виявлення та фік­сацію порушень, а не на їх попередження та профілактику.

Основні терміни за темою:бюджетний процес, бюджетни цикл, бюджетни період, виконання місцевого бюджету, учасники бюджетного процесу, розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів місцевого бюджету, казначейство, касове виконання місцевого бюджету, казначейське обслуговування місцевих бюджетів.

Питання для самоконтролю знань:

1.Назвіть принципи та складові бюджетного процессу.

2.Які ви знаєте стадії бюджетного процесу?

3.Який порядок складання проектів місцевих бюджетів?

4.Назвіть повноваження місцевих органів влади щодо фор­мування і виконання бюджету.

5.Які функції у бюджетному процесі виконує Державне каз­начейство?

6.Які функції у бюджетному процесі виконують фінансові управління?

7.Які функції у бюджетному процесі виконує Державна по­даткова служба?

8.Які функції у бюджетному процесі виконує Державна ко­нтрольно-ревізійна служба?

9.Назвіть переваги казначейської системи виконання місцевих бюджетів

10.Охарактеризуйте методи оцінки ефективності використання бюджетних коштів.

Питання на самостійне опрацювання:

1.Напрями вдосконалення державної регіональної політики.

2.Основні відмінності моделі казначейського обслуговування міс­цевих бюджетів.

3.Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за до­ходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів.

4.Основні положення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

5.Облік бюджетних зобов'язань та контроль бюджетних повно­важень.

6.Відповідальність за бюджетні правопорушення.

7.Періодичність, структура та терміни подання звітності про ви­конання місцевих бюджетів.

8.Контроль і аудит фінансової діяльності місцевого самоврядування.

Тестові завдання до теми

1.Управління місцевими фінансами - це:

а) управління на тривалу перспективу, виражається у встановлен­ні обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіаль­них одиниць на перспективу для реалізації цільових програм;

б)система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших ад­міністративно-територіальних одиницях;

в)складова частина управління економікою адміністративно- територіальних одиниць, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів;

г)маневрування наявними фінансовими ресурсами органів місце­вого самоврядування, залучення додаткових коштів, ефективне витрачання наявних грошових засобів.

2.Управління місцевими фінансами не містить:

а)планування;

б) бюджетування;

в) оперативного управління;

г) контролю.

3.Стратегічне управління - це:

а)система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших ад­міністративно-територіальних одиницях;

б)складова частина управління економікою адміністративно- територіальних одиниць, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів;

в)маневрування наявними фінансовими ресурсами органів місце­вого самоврядування, залучення додаткових коштів, ефективне витрачання наявних грошових засобів;

г) управління на тривалу перспективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць на перспективу для реалізації цільових програм;

4.Оперативне управління - це:

а)управління на тривалу перспективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць на перспективу для реалізації цільових програм;

б) система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших ад­міністративно-територіальних одиницях;

в)складова частина управління економікою адміністративно- територіальних одиниць, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів;

г)маневрування наявними фінансовими ресурсами органів місце­вого самоврядування, залучення додаткових коштів, ефективне витрачання наявних грошових засобів.

5.На яких стадіях Державне казначейство здійснює контроль бюджетних повноважень?

а)при зарахуванні надходжень;

б) при прийнятті зобов'язань розпорядниками бюджетних кош­тів;

в)при проведенні платежів;

г) при формуванні доходів і видатків місцевого бюджету.

6.Які функції здійснює Державне казначейство в процесі обслу­говування місцевих бюджетів?

а) операції з коштами місцевого бюджету;

б) розрахунково-касове обслуговування розпорядників;

в) контроль бюджетних повноважень;

г) внесення змін до розпису місцевого бюджету;

д) бухгалтерський облік і звітність про виконання бюджету.

7.Державне казначейство України здійснює платежі за дору­ченнями розпорядників бюджетних коштів за умов:

а)наявності відповідного бюджетного зобов'язання у бухгалтер­ському обліку виконання бюджету;

б) наявності на рахунку розпорядника невикористаних бюджет­них коштів;

в)відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюдже­тному асигнуванню;

г) у межах щоденних надходжень коштів на рахунки Держказначейства.

8.У яких випадках можуть бути ухвалені рішення про внесення змін до рішення про відповідний бюджет?

а)у разі перевиконання дохідної частини за­гального фонду відповідного бюджету;

б)у разі недовиконання дохідної частини за­гального фонду відповідного бюджету;

в) у разі зміни міжбюджетних трансфертів;

г)правильно А, Б.

9.Хто затверджує зміни до місцевого бюджету?

а)фінансове управління;

б)бюджетний комітет

в) міська рада;

г)держказначейство.

10.Для оцінки ефективності використання бюджетних коштів використовують:

а)порівняльний аналіз;

б)аналіз пакета даних;

в)факторний аналіз;

г)усі відповіді правильні.

11.Місцевий фінансовий орган - це установа, що:

а) організовує складання і виконання місцевих бюджетів;

б) фінансує місцеві бюджети;

в) фінансується з місцевого бюджету;

г) усі відповіді правильні.

12.Місцеві фінансові органи підпорядковуються:

а)відповідному вищому фінансовому органу;

б)державним адміністраціям;

в)місцевим радам;

г)усі відповіді правильні.

13.Попередній фінансовий контроль - це контроль:

а) який здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень із фі­нансових та інших питань;

б) за безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю (пере­рахування податків, утворення фондів грошових коштів, здій­снення виплат та ін.);

в) який проводиться після закінчення певних періодів, за підсум­ками звітного періоду: місяця, кварталу, року;

г) усі відповіді правильні.

14.Поточний фінансовий контроль - це контроль:

а) який здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень із фі­нансових та інших питань;

б) за безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю (пере­рахування податків, утворення фондів грошових коштів, здій­снення виплат та ін.);

в) який проводиться після закінчення певних періодів, за підсум­ками звітного періоду: місяця, кварталу, року;

г) усі відповіді правильні.

15.Наступний фінансовий контроль - це контроль:

а) який здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень із фі­нансових та інших питань;

б) за безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю (пере­рахування податків, утворення фондів грошових коштів, здій­снення виплат та ін.);

в) який проводиться після закінчення певних періодів, за підсум­ками звітного періоду: місяця, кварталу, року;

г) усі відповіді правильні.

Читайте також:

1. CMM. П'ять рівнів зрілості
2. I. Аналіз контрольної роботи.
3. I. Контроль і закріплення знань учнів
4. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
5. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
6. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
7. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
8. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
9. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
10. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
11. III. Контроль знань
12. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ

Переглядів: 5057