• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація та номенклатура неорганічних сполук

Речовини за складом поділяються на прості та складні. Серед простих речовин розрізняють метали та неметали. Складні речовини поділяються на органічні та неорганічні. До органічних сполук відносять сполуки карбону, крім оксидів карбону, карбонатної (вугільної) кислоти, солей карбонатної кислоти та сполук карбону з металами (карбідів). До неорганічних сполук відносять сполуки всіх інших елементів. Вони поділяються на такі основні класи: оксиди, основи, кислоти та солі.

Оксидами називаються речовини, що складаються з двох елементів, одним з яких є оксиген зі ступенем окиснення –2. Назва оксиду складається зі слова «оксид» та назви елемента. Після назви елемента, який має змінну ступінь окиснення, вказується його ступінь окиснення. Наприклад, NO – оксид нітрогену(ІІ), N₂O- оксид нітрогену(І). Оксиди поділяються на солетворні та несолетворні. Оксиди, які не утворюють солей, називаются, несолетворними (NO, N₂O, CO). Солетворні оксиди поділяються на основні, кислотнітаамфотерні.

Основні оксиди – це оксиди, яким відповідають їх гідрати – основи. До основних оксидів відносяться оксиди лужних, лужноземельних, а також інших металів у нижчих ступенях окиснення. Вони реагують з кислотними оксидами, кислотами та амфотерними основами і оксидами з утворенням солей:

CaO + CO₂ = CaCO₃; K₂O + 2HCl = 2KCl + H₂O;

Na₂O + Al₂O₃ = 2NaAlO₂.

Оксиди лужних і лужно-земельних металів утворюють з водою основи (луги):

K₂O + H₂O = 2KOH; CaO + H₂O = Ca(OH)₂.

Кислотні оксиди – це оксиди, яким відповідають їх гідрати – кислоти. Більшість кислотних оксидів взаємодіють з водою з утворенням кислот:

SO₃ + H₂O = H₂SO₄; 2NO₂ + H₂O = HNO₂ + HNO₃.

З лугами кислотні оксиди утворють сіль і воду:

SiO₂ + 2KOH = K₂SiO₃ + H₂O.

З основними та амфотерними оксидами кислотні оксиди утворюють солі:

P₂O₅ + 3CaO = Ca₃ (PO₄)₂; P₂O₅ + Al₂O₃ = 2AlPO₄.

Амфотерними називаються оксиди, які, залежно від умов, виявляють властивості основних або кислотних оксидів. До амфотерних належать оксиди деяких металів головних підгруп (Be, Al), а також оксиди багатьох металів побічних підгруп періодичної системи елементів у проміжних ступенях окиснення ( MnO₂, Fe₂O₃, ZnO ).

Якщо в сполуках з іншими елементами оксиген має ступінь окиснення –1, то такі сполуки називаються пероксидами, а якщо –1/2, то – супероксидами. Найбільш відомий пероксид – пероксид гідрогену Н₂O_2.

Основами називають сполуки, які складаються з атома металу та гідроксигруп ОН^–.Носієм основних властивостей є гідроксигрупа. Основи також називають гідроксидами. Назви гідроксидів складаються зі слова «гідроксид» і назви елемента з указанням ступені окиснення елемента (якщо елемент може мати різні ступені окиснення). Наприклад, Cu(OH)₂ – гідроксид купруму (ІІ), Fe(OH)₃ – гідроксид феруму (ІІІ). Основи реагують зі своєю хімічною протилежністю – кислотами – з утворенням солі та води. Такі реакції називаються реакціями нейтралізації:

КОН + HCl = KCl + H₂O.

Основи також реагують з кислотними та амфотерними оксидами:

Ca(OH)₂ + CO₂ = СаСО₃ + Н₂О, 2КОН + Сr₂O₃ = 2KCrO₂ + H₂O.

Сильні основи (луги) реагують з амфотерними гідроксидами:

NaOH + Al(OH)₃ = Na[Al(OH)₄].

Кислотами називаються сполуки, до складу яких входять атоми водню, здатні заміщуватися атомами металів. Носієм кислотних властивостей є іон водню Н⁺. Хімічною протилежністю кислот є основи, з якими вони реагують, утворюючи сіль і воду:

2НCl + Cu(OH)₂ = CuCl₂ + 2H₂O.

Кислоти взаємодіють з основними та амфотерними оксидами:

2HNO₃ + CaO = Ca(NO₃)₂ + H₂O, ZnO + 2HCl+ = ZnCl₂ + H₂O.

Характерною особливістю кислот є здатність їх реагувати з металами:

Fe +2HBr = FeBr₂ + H₂,­, Cu + 4HNO_3(конц) = Cu(NO₃)₂ +2NO₂­ + 2H₂O.

Нижче наведені формули і систематичні назви деяких кислот та їх солей (кислотних залишків).

Інколи використовують тривіальні (неноменклатурні) назви кислот. Наприклад, H₂SO₄ – сірчана кислота, НNО₃ – азотна кислота, НС1 – соляна кислота.

Таблиця 1

Проміжними за властивостями між кислотами та основами є амфотерні гідроксиди. Їх властивості залежать від умов, тобто від природи другого компонента, який бере участь у кислотно-основній взаємодії:

Al(OH)₃ + 3HCl = AlCl₃ + 3H₂O , Al(OH)₃ + KOH = K[Al(OH)₄].

Солі – це продукти повного або часткового заміщення водню кислоти металом, або продукти обміну гідроксигрупи гідроксидів металів на кислотні залишки кислот. Солі бувають середні, кислі та основні. Кислі солі мають у складі атоми гідрогену, а основні – гідроксигрупи (КНСО₃,, Аl(OH)₂Cl). Солі утворюються за реакцією кислот і основ. В залежності від співвідношення реагентів можуть, утворюватися такі різновиди солей:

3H₂SO₄ + 2Al(OH)₃ = Al₂(SO₄)₃ + 6H₂O,

H₂SO₄ + Al(OH)₃ = Al(OH)SO₄ + 2H₂O,

3H₂SO₄ + Al(OH)₃ = Al(HSO₄)₃ + 3H₂O,

під час реакцій утворюються сульфат алюмінію, сульфат гідроксиалюмінію та гідрогенсульфат алюмінію відповідно.

Назви солей складаються з назви кислотного залишку (табл. 1) та назви металу з указанням ступені окиснення (якщо метал має змінні ступені окиснення). Наприклад, Al₂(SO₄)₃ – сульфат алюмінію, Сr₂(SO₄)₃ – сульфат хрому (ІІІ). У назвах кислих солей до назви аніона додають числівник (крім випадку одиниці), що відповідає числу атомів Гідрогену в молекулі, і слово “гідроген”. Наприклад, КНСО₃ – гідрогенкарбонат калію, КН₂РО₄– дигідрогенфосфат калію. Аналогічно складаються назви основних солей. Наприклад, Bi(OН)₂ NО₃ – нітрат дигідроксобісмуту (ІІІ).

Крім основних чотирьох класів неорганічних сполук, відомо ще декілька класів сполук, які будуть розглянуті далі.

Приклад 39.

Дати назву таким сполукам: K₃PO₄, K₂HPO₄, Al(OH)₂Cl, SO₂, PCl₃, Al(OH)₃,. До якого класу сполук відносяться ці речовини.

Розв'язання.

K₃PO₄, – (орто)фосфат калію – сіль, K₂HPO₄ – гідрогенфосфат калію – кисла сіль, Al(OH)₂Cl – дигідроксид хлорид алюмінію – основна сіль, SO₂ – оксид сульфуру (IV) – оксид, PCl₃ – хлорид фосфору (III), Al(OH)₃ – гідроксид алюмінію – основа.

Запитання до самоконтролю

1. Які речовини називаються простими, а які складними?

2. Які речовини відносятся до органічних, а які до неорганічних?

3. Перерахуйте основні класи неорганічних сполук?

4. Які типи оксидів вам відомі?

5. Що таке пероксиди і супероксиди?

6. Які типи солей вам відомі?

7. Як уворюються назви солей, основ і оксидів?

8. Назвить максимально можливу кількість кислот і запишить іх формули.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. VIII. Реакції, в результаті яких утворюються високомолекулярні сполуки
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Азоновмістні органічні сполуки.
8. Азосполуки
9. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
10. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
11. Ароматичні сполуки і фітонциди
12. АТОМНО-МОЛЕКУЛЯРНЕ ВЧЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

Переглядів: 3380