Для сульфуру характерні ступені окиснення: –2; +4; +6. Сульфур існує у вигляді кількох алотропних видозмін. За кімнатної температури термодинамічно стійкою є ромбічна сірка. Сірка є типовим неметалом середньої активності, з активними металами вона сполучається за кімнатної температури, з іншими – у разі нагрівання:
Zn + S = ZnS.
Сірка також реагує з багатьма неметалами:
S + O2 = SO2; S + H2 = H2S;
Ступінь окиснення –2 сульфур проявляє в сірководні (H2S).Сірководень – безбарвний, дуже токсичний газ, з запахом тухлих яєць. У водному розчині H2S – слабка кислота (сульфідна кислота).
Ступінь окиснненя +4 сульфур проявляє в оксиді сульфуру (ІV) (SO2), сульфітній кислоті (H2SО3) та її солях (сульфітах). H2SО3 – у водних розчинах двохосновна кислота середньої сили, дуже нестійка сполука, вона існує тільки у водних розчинах.
Ступінь окиснення +6 сульфур проявляє в оксиді сульфуру (VІ) (SO3), в сульфатній (сірчаній) кислоті (H2SО4) та її солях (сульфатах). H2SО4 – це безбарвна оліїста речовина з густиною 1840 кг/м3, при попаданні на шкіру викликає сильні опіки. При змішуванні сульфатної кислоти з водою виділяється велика кількість тепла. Якщо воду додавати до концентрованої H2SО4, вода закипає та розбризкується, тому при приготуванні розчинів H2SО4 кислоту додають у воду, а не воду до кислоти.
Розведена сульфатна кислота реагує з металами, завдяки наявності в розчині іонів гідрогену:
Zn + H2SО4 = ZnSО4 + Н2, Zn + 2H+ = Zn2+ + Н2.
Концентрована сульфатна кислота більш сильний окисник, ніж розведена. Вона окислює метали, що стоять в ряду активності після водню (крім золота та платини). Електроноативним елементом при цьому виступає Сульфур. Зі ступені окиснення +6 він може відновлюватися до ступіней окиснення +4, 0, -2. Ступінь відновлення сірки залежить від концентрації кислоти, температури та активності металу.
Але деякі метали (Fe, Al, Cr) пасивуються при контакті з концентрованою сульфатною кислотою.
Сірководневі солі феруму (сульфіди і полісульфіди: FeS, FeS2, Fe2S3) здатні займатися при контакті з повітрям.