• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Водним кодексом України передбачено, що водокористування в Україні може бути загальним або спеціальним (ст.46 ВКУ).

Загальне водокористування здійснюється громадянами безоплатно й не вимагає оформлення будь яких дозволів (ст.47 ВКУ).

Спеціальне водовикористання згідно положень ст. 48 Водного кодексу України - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами зі застосуванням каналів і воно за законодавством було й залишається бути платним.

Спеціальне водокористування суб'єктами господарювання для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб, а також для задоволення питних потреб населення здійснюється на підставі відповідного дозволу, який видається первинному водокористувачу:

1) управліннями екології та природних ресурсів в областях - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) Верховною Радою АРК, обласними міськими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

У дозволі встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Для вторинних водокористувачів дозволом на спеціальне водокористування є договір на постачання води й водовідведення з первинним водокористувачем і встановлений у дозволі для первинного водокористувача ліміт використання води та відведення стічних вод його абонентами.

Органи, що видають дозволи щороку до 20 січня повинні надавати органам ДПС та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким бачений такі дозволи. У свою чергу водокористувачі, яки отримали дозволи та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку також до 20 січня повинні надавати органам ДПС та органам водного господарства перелік водокористувачів-абонентів.

Платниками збору за спеціальне використання води є: юридичні особини та фізичні особини-підприємці, які використовують воду:

- отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі);

- отриману шляхом забору води від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі);

- для потреб гідроенергетики, водного транспорту й рибництва.

Об`єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовується, з урахуванням обсягу втрат води в системах водопостачання (п. 324.1 ст. 324 ПКУ).

Разом з цим, об'єктами оподаткування є використання води без її вилучення з водних об'єктів є:

- для потреб гідроенергетики - фактичні обсяги води, що пропускаються через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії (пп.324.2.1 ПКУ);

- для потреб водного транспорту у вигляді використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується ( залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць) (пп.324.2.2ПКУ);

- для потреб рибництва з поповнення водних об'єктів під година розведення риби та інших водних живих ресурсів ) (пп.324.2.3 ПКУ).

Законодавчо встановлені ставки збору за спеціальне використання води згідно положень п. 325.1 - 325.7 ст. 325 ПКУ. Розмір цих ставок визначено в гривнях за 100 м куб.. При цьому, ставки збору за спеціальне використання поверхневих вод залежати від басейну річок, а ставки збору за використання підземних вод від регіону.

Окремі ставки встановлено за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, для потреб водного транспорту та для потреб рибництва. При використанні води зі змішаних джерел водопостачання застосовуються ставки збору, установлені для джерел, з яких формуються змішані джерела.

Порядок обчислення збору водокористувачами встановлено ст. 326 ПКУ. Водокористувачі на підставі задокументованих даних первинного обліку використання води, згідно з показниками вимірювальних приладів, самостійно обчислюють збір щокварталу наростаючим підсумком з качану долі, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя потокового долі, у якому було здійснене таке використання.

За загальним правилом збір обчислюється первинними й вторинними водокористувачами, виходячи з фактичних обсягів використаної води, водних об'єктів з урахуванням обсягів втрат води в системах водопостачання, встановлених у дозволі лімітів використання води, ставок збору та передбачених коефіцієнтів для окремих водокористувачів.

Платники обчислюють збір та складають податкові декларації за формами, затвердженими наказом ДПС України від 24.12.2010 долі № 1009. Цим наказом затверджено три форми податкових декларацій. Базовий звітний період дорівнює календарному кварталу.

Разом з деклараціями до органів ДПС подаються копії дозволу на спеціальне водокористування та / або договору на поставку води, а також статистичної звітності про використання води (п. 328.7 ПКУ).

Нарахований за звітний період збір за використання води в межах встановленого ліміту включається до складу витрат платника податку на прибуток у повному обсязі. Збір за понадлімітне використання води справляється з прибутку, що залишається в розпорядженні платника після оподаткування.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується в 5-кратному розміру.

При перевірці збору за спеціальне використання води перевіряється наявність дозволу на спеціальне водокористування, достовірність обсягів забраної води, розрахунок нормативного водокористування, наявність та показання водного лічильника, документи по використанню водних ресурсів, податкові розрахунки з даного збору.

У бухгалтерському обліку збір за спеціальне використання води згідно розрахунку, як правило, визнається витратами операційної діяльності.

Слід враховувати, що порядок обчислення також залежить від окремих чинників, специфічних напрямків діяльності, способів і характеру водокористування, джерел використаної води тощо. За спеціальним алгоритмом обчислюється збір водокористувачами, які споживають воду:

1) зі змішаного джерела й обчислюють збір, з урахуванням обсягів

води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається в дозволах та договорах на поставку води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, ставок збору та коефіцієнтів;

2) із каналів і обчислюють збір, виходячи з фактичних обсягів

використаної води з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів, установлених для водного об'єкта , з якого забирається вода в канал;

3) для потреб гідроенергетики й обчислюють збір, виходячи з

фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставок збору;

4) для потреб рибництва й обчислюють збір виходячи з фактичних

обсягів води;

5) для потреб водного транспорту в разі експлуатації водних шляхів

вантажними самохідними та несамохідними суднами обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору, а пасажирськими суднами - виходячи з місця-доби та ставки збору.

За всі інші обсяги фактично використаної води водокористувачи обчислюють збір на загальних підставах.

При перевірці слід також враховувати, що за відсутності у водокористувача дозволу за встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті, як за понадлімітне використання, тобто в 5-ти кратному розмірі.

Важливим є ті, що ПКУ передбачає відповідальність водокористувачів за відсутність водовимірювальних приладів. Якщо платник має можливість установити вимірювальний прилад, алі не встановив його, те збір сплачується в 2-кратному розмірі (п. 326.10 ПКУ).

У разі якщо протягом шести місяців платник не сплачував збір або сплачував його в неповному обсязі, орган ДПС подає інформацію про такого платника збору до органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, для з касування такого дозволу.

Відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності та складають окремий баланс, подають декларації та сплачують збір за свої місцем податкової реєстрації. За інші відокремлені підрозділи подає декларацію та сплачує збір водокористувач, до складу якого входять такі підрозділи. При цьому податкова декларація подається до органу ДПС за місцем знаходження водних об'єктів та за ставками збору, установленими для цих водних об'єктів.

Лісовим кодексом України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів є платним і збір за їх використання встановлюється положеннями розділу XVII Податкового кодексу України.

Поняття збір за спеціальне використання лісових ресурсів визначено як загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів і закріплено п. 14.1.65 ст.14 ПКУ.

Згідно зі ст. 330 ПКУ до об'єктів оподаткування збором відноситься:

1) вся заготовлена деревина, що була заготовлена в порядку рубань головного користування та під година проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення та розчищення лісових ділянок;

2) другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кору, деревних соків та ін.);

3) побочні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин);

Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо - виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до ст. 16-18 Лісового кодексу України визначено право постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування надаються ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам.

Тимчасове користування лісами може бути довгостроковим – терміном від одного до п'ятидесяти років, а короткостроковим – терміном до одній долі.

Використання лісових ресурсів здійснюється в порядку загального та спеціального використання. Спеціальне використання лісових ресурсів є платним.

До спеціального використання лісових ресурсів відносять використання лісових ресурсів державного значення (заготівля деревини під година рубань головного користування; заготівля живиці) і лісових ресурсів місцевого значення (побочні лісові користування; заготівля другорядних лісових матеріалів – пень, луб,кора,деревна зелень тощо; розміщення пасік; заготівля сіна, деревних соків; збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини).

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданій земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.

Лісорубний квиток (ордер) видається:

1) на використання лісових ресурсів державного значення;

2) на використання лісових ресурсів місцевого значення;

3) на проведення рубань догляду за лісом, санітарних та інших рубань,

пов'язаних з проведенням лісогосподарських заходів, і в разі розчищення лісових земель у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів тощо.

Лісовий квиток – дозвіл на заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань.

Суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, складають перелік лісокористувачів, яким у визначеному порядку бачене лісорубний або лісовий квиток, за формою, встановленою центральним органом ДПС за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства й до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють його органам ДПС.

Збір справляється за встановленими ставками за заготівлю щільного кубічного метру деревини основних та неосновниї лісових порід, які диференціюються залежно від лісової породи, якісті деревини (ділової та дров'яної, розряду від 1 до 5, поясу - 1-2, розміру (великої, середньої , дрібної) та наведені в ст. 331 ПКУ.

Для цілей обчислення збору встановлено два лісві пояси. До першого поясу віднесено всі ліси, що знаходяться на території України, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та лесів гірської зони Львівської області.

Другий пояс включає ліси Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Львівської областей.

Розподіл лісів за розрядами встановлено залежно від відстані між центром лісового кварталу (урочища) та найближчим складом лісозаготівельника. Ліси 1 розряду розташовані найближче до складу заготівельника - на відстані до 10 км.; 2 розряду - на відстані 10,1 - 25 км; 3 розряду - 25,1 - 40- км; 4 розряду - 40,1 - 60 км;5 розряду - 60,1 і більше км.

Починаючи з 2007 долі наростаючим підсумком проводитися щорічна індексація ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів відповідно до порядку індексації, встановленого для нормативів плати за використання природних ресурсів. До встановлених розмірів такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, застосовуються коефіцієнти.

Ставки збору за спеціальне користування земельними ділянками лісового фонду є диференційованими залежно від цільового призначення земельних ділянок.

Торба збору в гривнях з копійками за спеціальне обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначаються в таких дозволах.

Визначені суми збору можуть підлягати перерахунку на підставі:

1) загальна кількість фактично заготовленої деревини під година її

відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;

2) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначень у лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

3) анулювання лісорубного квітка.

Перерахунок збору й, відповідно, зміна записів у спеціальних дозволах повинні також проводяться при виявленні та виправленні технічних, арифметичних помилок або описок, допущених під година проведення матеріальної й грошової оцінки об'єкта оподаткування збором. Проведені уточнення суми збору повинні вноситися до лісорубного квитка, оскільки зазначені показники використовуються платником при розрахунку збору , що подається до органів ДПС за встановленою формою.

Суб'єкти лісових відносин формують щокварталу відповідний перелік лісокористувачів, яким бачений спеціальний дозвіл. На підставі такого переліку лісокористувачів органи ДПС контролюють своєчасність подання зазначеними платниками розрахунку збору.

Згідно форми Податкового розрахунку лісокористувачі розраховують суму збору наростаючим підсумком з качану звітного долі та відображають у розрахунку, у якому окремими рядками зазначається сума сплаченого збору

І подають його органу ДПС за місцем адміністративного розташування лісової ділянки в рядка, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за винятком:

1) лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків збір вноситися в каси суб'єктів лісових відносин, які їх видають;

2) фізичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, яким бачений лісорубні та лісові квитки;

3) лісокористувачів, у яких торба збору в лісоруб очному чи лісовому квитках не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня долі, у якому сплачується збір.

Якщо торба збору сплачується до каси суб'єктів лісових відносин, які видають дозвіл, те в спеціально заведеній книзі обов'язково має бути зроблено відповідний запис, а лісокористувачеві видається квитанція в якої робиться позначка про сплату збору в касу.

Джерелом сплати збору є дохід платника збору, а лісокористувачі відображають сплачений збір у витратах операційної діяльності.

2. Перевірка плати за користування надрами

Плата за користування надрами це один з видів ресурсних

загальнодержавних платежів, що стягується у вигляді:

1) плати за користування надрами для видобутку корисних копалин;

Читайте також:

1. Http://www.minjust.gov.ua Міністерство юстиції України
2. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
3. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
4. Q Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 30 – Ст. 141
5. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
6. VI. Накази Генерального прокурора України
7. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
8. А) Грошова оцінка земель по Україні
9. А/. Верховна Рада України.
10. Авангард в Україні
11. Автоматизація банківської діяльності в Україні
12. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим

Переглядів: 748