• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бюджетний календар 1 страница

Важливим елементом є те, що головні розпорядники бюджетних коштів можуть брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти лише в ме­жах відповідних бюджетних асигнувань.

Касове виконання бюджету

У сфері муніципального управління касове виконання здійснюється двома шляхами:

1) «система єдиного казначейства» — тобто коли держава керує муніципальними коштами (Франція);

2) «система автономного управління» — коли на муніципалітет покла­дено цю функцію (Німеччина, Австрія);

3) змішані системи (Італія). Переваги:

• Держава збирає всі доходи і згідно розпису перераховує кошти неза­лежно від надходжень; також перераховує субсидії, залишки коштів інвестує.

• Надійність управління грошовою масою, гнучкість і чіткий розподіл функцій.

• Спрощується процедура контролю, зменшуються ризики, немає касо­вих розривів.

• Попередній контроль.

• Наступний контроль.

У режимі автономії фінансового управління кожен муніципалітет роз­глядається як незалежна одиниця. У разі негативного балансу потрібно залучати кошти банку, а це - сплата відсотків.

У деяких країнах з метою управління місцевими коштами органи місцевого самоврядування можуть створювати місцеве казначейство за раху­нок коштів місцевих бюджетів або заключати угоди з федеральним на обслу­говування (Росія).

Виходячи з цього, казначейське обслуговування має ряд переваг щодо ефективності використання бюджетних коштів, попереднього контролю, єдиного методологічного підходу.

Тому необхідно розробити концепцію казначейського обслуговування, визначивши права і повноваження кожного з учасників. При цьому не­обхідно забезпечити недопущення нецільового використання, неефективно­го розміщення замовлень, тобто всю повноту контролю.

2.8. Економічний і політичний вплив на бюджет органу місцевого самоврядування

Економічний вплив

Головні принципи:

• Бюджети рідко коли виконуються відповідно до плану.

• Серйозні економічні і політичні події можуть спричинити серйозні зриви виконання бюджету, навіть якщо він запланований найкращим чином.

• Немає набору правил чи методів, якими керувалися б країни для вирішення основних проблем виконання бюджету. Але існують прин­ципи, політичні методи та інструменти, які часто використовуються і можуть бути пристосовані до особливостей окремої країни.

• Хороші бюджетні системи передбачають незаплановані події протя­гом виконання бюджету і забезпечують планові механізми для прий­няття необхідних політичних рішень.

Недоотримання доходів

• Це загальна проблема виконання бюджету, навіть у розвинутих країнах.

• Двома основними загальними проблемами недоотримання доходів с: 1) економіка не працює так добре, як очікувалось, коли формувався бюджет; 2) затверджений бюджет засновувався на нереалістичних (занадто оптимістичних) прогнозах надходжень.

• Інколи третьою причиною є незадовільний збір податків, що часто поєднується з існуванням великого сектора тіньової економіки.

• Обсяг недоотримання доходів чітко визначає серйозність впливу на бюджет, а значимість визначає тип заходів, які вживає уряд для подо­лання проблеми.

• Велике недоотримання доходів може бути і не визначене на початку бюджетного року. Нездатність зреагувати швидко неодмінно спричи­нить фінансову кризу, що часто набуває більших масштабів дещо пізніше.

• існує лише два прийнятні і розумні способи подолання проблеми недоотримання доходів: зменшення видаткової частини і отримання до­даткових надходжень. Часто використовуються поєднання цих спо­собів.

Отримання додаткових надходжень

• Підвищення податків всередині року створює економічну непевність і, найчастіше, не принесе збільшення доходів вчасно для вирішення проблеми недоотримання в бюджеті. Цей метод підходить більше тоді, коли недоотримання надходжень прогнозується на етапі форму­вання бюджету.

• Позики також є методом подолання проблеми. Але міста не можуть вийти за рамки обмежень боргу і розміру дозволеного бюджетного дефіциту, маючи в той же час,обмежений доступ до фінансових ринків.

• Недоотримання доходів тимчасове, спричинене нерівними потоками надходжень протягом року. Ця проблема вирішується зосереджен­ням уваги на планах витрачання коштів і короткостроковими позика­ми. Цю проблему можна також вирішити короткостроковим відкла­денням виплат за зобов'язаннями органів влади.

• Зниження податків для стимулювання економіки і, таким чином, збільшення доходної частини. Зниження податків інколи є довгост­роковим вирішенням проблеми недоотримання доходів. Однак про­блему бюджетного року навряд чи вдасться вирішити.

Зменшення видатків

• Найчастіше органи влади вдаються до зменшення видатків, коли ви­никає проблема недоотримання доходів.

• Найпростішим рішенням є зменшення фінансування усіх програм на однаковий відсоток. Хоча це й не добре продумане рішення, що засно­вується на пріоритетності видатків, таким підходом найлегше керува­ти, і він найбільш політично прийнятний, оскільки "біль" від змен­шення фінансування однаково розподіляється між усіма бюджетни­ми організаціями.

• Зменшення фінансування, як правило, не поширюється па "законо­давчо затверджені програми" і "захищені програми". Така ситуація може негативно позначитись на інших видах діяльності органів вла­ди.

• Відкладення капітальних проектів і обмеження чи тимчасове обме­ження є дуже специфічними методами, які часто використовуються в поєднанні зі скороченням бюджетів.

• Часто зміни до бюджету мають затверджуватись відповідною радою.

• Нездатність швидко зреагувати на недоотримання доходів вимірюва­них пропорцій може швидко призвести до накопичення заборгова­ності. Тут існують свої проблеми, які обговорюватимуться далі.

• Недоотримання доходів створює багато проблем, пов'язаних з вико­нанням бюджету. Якщо бюджет базується на неправильному розра­хунку доходів, то проблем неможливо уникнути. За таких умов, вико­нання бюджету більше схоже на практичну вправу з курсу уп­равління кризовими ситуаціями. Отже, найгіршою ситуацією є та, ко­ли в основу оригінального бюджету закладено занадто оптимістичні розрахунки надходжень.

Видатки, не закладені в бюджет і невиконані зобов'язання

• Протягом бюджетного року можуть виникнути великі і незаплановані потреби в коштах.

• Як і у випадку з недоотриманням доходів, розмір незапланованої по­треби є важливим для визначення її серйозності. Крім того, така по­треба впливає на політичні рішення, які необхідно прийняти для вирішення проблеми.

• Позабюджетні видатки - це, як правило, потреба в коштах, які не­обхідно виділити, але які не були закладені в бюджет. До таких по­треб можна віднести кошти, необхідні для усунення наслідків стихійних явищ (таких, як потопи та землетруси) чи техногенних ка­тастроф (таких, як викид рідких токсичних матеріалів в річкову сис­тему).

• Невиконані зобов'язання можна охарактеризувати як конкретні за­конні чи, в деяких випадках, "потенційні" чи моральні зобов'язання органу влади для вирішення проблеми непередбаченої фінансової кризи. Сюди можна віднести несприятливе судове рішення, за яким встановлюється фінансове зобов'язання органу влади.

• Будь-який бюджет стикається з непередбаченими видатками протя­гом року. Більшість органів влади вже мають відпрацьовану систему вирішення таких проблем, особливо невеликого масштабу.

• Чітка юридична база є важливим елементом будь-якого політичного рішення, за якою встановлюється коло відповідальності органу влади і визначається система, за якою можна віднайти необхідні шляхи ви­ходу з негативних ситуацій.

• Більшість фінансових ризиків оцінити нескладно; з ними можна впо­ратись, залишаючись в рамках нормального бюджетного процесу. Може використовуватись стандартний набір інструментів оцінки і управління ризиками.

Перед кризою

• Варто ще раз наголосити, що для вирішення проблеми непередбаче­них витрат до настання кризи повинна існувати юридична база. По-друге, ризик, якому піддається бюджет, має оцінюватись і усвідомлю­ватись на стадії формування бюджету.

• Хороші бюджетні системи передбачають резервні фонди для неперед­бачених витрат для покриття ризиків, які відносяться до гарантій ор­ганів влади і впливу змін на обмінні курси вартості обслуговування боргу.

• Практичне правило полягає в тому, що резервний фонд для неперед­бачених витрат не повинен перевищувати 1-3% загальної суми бюд­жету.

• Хороший бюджет робить різні припущення при аналізі потенційного економічного впливу на бюджет.

• Середньостроковий вплив на вартість обслуговування боргу з огляду на зміни обмінних курсів і відсоткових ставок має періодично оціню­ватись.

• Припущення щодо надходжень та відтоку капіталу мають ретельно перевірятись для прийняття до уваги можливих змін у зовнішньому середовищі.

• Економічні ризики, що асоціюються з потенційними зобов'язаннями також мають оцінюватись.

• Усі фактори, перераховані вище, впливають на величину резервного фонду для непередбачених витрат.

Подолання кризи

Методи, що використовуються для вирішення проблеми незакладених в бюджет видатків і невиконаних зобов'язань, відрізняються один від одного і залежать від розмірів видатків і ситуації в країні.

1. Коригування бюджету. Якщо сума видатків невелика, то першим етапом є внесення змін до бюджету. Це означає зменшення видатків деінде в бюджеті для компенсації непередбачених видатків. Такий захід, як правило, потребуватиме юридичної ухвали. Може застосо­вуватись перепрограмування, якщо сума невелика і якщо існує по­вноваження.

2. Використання резервного фонду для непередбачених видатків. Це може бути першим варіантом розв'язання проблеми, за умови того, що резервний фонд існує і покриває розмір та природу видатків. Зміни до бюджету можуть і не вноситись, але відповідна рада має знати про використання фонду.

3. Використання непередбаченого асигнування, що настає після запиту додаткового асигнування. Цей метод найчастіше використовується в розвинутих країнах, де дефіцит і його обслуговування не є найго­ловнішими проблемами. Це дозволяє тимчасово використовувати кош­ти, виділені під інші програми до того часу, коли кінцева вартість може бути використана як основа для додаткового асигнування.

4. Використання "фонду на чорний день". Деякі уряди засновують на довгостроковій основі "фонд на чорний день" для фінансування неочікуваних потреб. Як правило, цей фонд задіюється, коли доходи перевищують видатки (часто внаслідок непередбачених доходів, наприклад поділ резервів природних ресурсів чи приватизація ак­тивів). Створення таких фондів є іще одним засобом подолання дефіциту доходів.

5. Борг. Взяття боргових зобов'язань для розподілу великих видатків на довший період часу.

6. Підвищення податків та інші доходи.

• Не існує формули для вирішення таких проблем. Часто рішенням є поєднання деяких з перерахованих вище інструментів.

• Однак усі розвинуті бюджетні системи певним чином закладають рішення в бюджет, - чи видатки залежать від існуючих асигнувань, чи до бюджету вносяться зміни.

Боротьба з інфляцією

• Величина інфляції визначає серйозність проблеми. 3-5% інфляції може бути подолано також без особливих перестановок у більшості бюджетів. 20% інфляції створює серйозні проблеми для виконання бюджетів на рівні їх виконання в попередньому році.

• Крім того, інфляція підвищує вартість запозичення коштів. Таким чином, частина бюджету має йти на обслуговування боргу. Звичайно, в той же час знижується справжня вартість обслуговування вже існу­ючого внутрішнього боргу.

• Першим етапом боротьби з інфляцією є час, коли формується бюд­жет. До питання врахування інфляції необхідно підходити з усією обережністю. Найбільш типовими рішеннями є:

1. Замороження заробітної плати робітників і службовців Якщо це відбувається протягом декількох років підряд, то це може знизити реальний доход службовців, негативно позначитись на моральному стані, стати причиною втрати роботи, знизити продуктивність праці і, врешті решт, стати головним політичним питанням.

2. Індексування законодавчо затверджених програм. Пенсії, допомо­га по безробіттю, медичні платежі і деякі інші законодавчо затверд­жені програми можуть автоматично індексуватися для дотримання рівня реальних сум.

3. Вибіркове збільшення інфляції. Оскільки інфляція різниться за­лежно від економічних галузей, то під час формування бюджету мо­же бути прийняте рішення допустити вибіркове збільшення інфляції в тих сферах, які вважаються найбільш важливими, напри­клад, ціни на пальне.

4. Коригування бюджету. Однією відповіддю на інфляцію є припи­нення фінансування малопріоритетних програм для підтримання більш важливих, принаймні на найнижчому рівні фінансування в реальній вартості.

• Усі кроки, перераховані вище, аналізуються і плануються до початку виконання бюджету. Як тільки бюджет приймається і починається його виконання, вибір інструментів для боротьби з інфляцією обме­жується.

• Найбільш важливими є надійна інформація і прогнози, заздалегідь запланований і добре продуманий метод боротьби з інфляцією, а та­кож чітке усвідомлення реального впливу інфляції на послуги, що на­даються окремими бюджетними організаціями.

• Інфляція може також підвищити ціну валюти доходів, так само як і її вартість. Це має привести до збільшення доходів, що частково може компенсувати вплив інфляції на видаткову частину.

Політичний вплив і корупція

Позитивний вплив політики:

• уряди змінюються. Часто це не збігається з бюджетним циклом. Но­вий уряд може розробляти інші політичні лінії і встановлювати свої пріоритети;

• у більшості бюджетів закладено можливість представлення нової політики. .Ллє ця можливість, як правило, обмежена. Скоріше, бюд­жет нового уряду вже в повному обсязі відображатиме всі нові політичні лінії, пріоритети і нові програми;

• тиск зацікавлених груп часто перешкоджає нормальному виконанню бюджету. Але цей тиск здоровий (у більшості випадків) і є прикладом демократії в дії. Іноді неможливо вирішити певні проблеми, що вини­кають протягом поточного року в контексті бюджету;

• перехідні періоди - це періоди, коли баланс між цілісністю існуючого бюджету і бажаними змінами нового уряду має збалансовуватися з особливою обережністю.

Негативний вплив політики:

• "поганій політиці" можна дати таке визначення: це спроба політиків і урядовців тиснути на виконання бюджету і порушувати матеріальне право, а також перешкоджати ефективному виконанню бюджету;

• такий тиск може проявлятись, починаючи від намагань "просунути" хорошого товариша чи родича на певну посаду в обхід нормальним процедурам, до диктування результатів важливого тендеру фірмі, ко­лезі чи товаришу. Несанкціонований арешт коштів чи використання коштів не за призначенням є ще одним прикладом;

• захист від невідповідного впливу та забезпечення найкращого вико­нання бюджету є головними причинами того, чому країни розробля­ють закони про державну службу, державні закупівлі, аудиторську діяльність та засоби контролю виконання бюджету;

• прозорість діяльності, що пов'язана з виконанням бюджету, є голо­вною характеристикою бюджетних систем, які змодельовані для за­хисту від невідповідного політичного впливу. Прозорість вважається наріжним каменем належного управління видатками;

• зловживання бюджетною системою на політичному рівні, яке може й не бути незаконним, часто підриває довіру громадськості і може при­звести до виникнення сумнівів щодо належного витрачання держав­них коштів. Прикладом може послугувати недавній випадок з Прем'єр-міністром Франції, до спеціального фонду якого надходили для розподілення невраховані кошти як премії для його підручних і колег;

• зрозуміло, що ця проблема поширюється не тільки на перехідні країни. Але там вона стає ще серйознішою, оскільки законодавча база і інститути, які займаються проблемою прозорості і контролю, менше розвинуті.

Корупція

• людина є такою, якою вона є. Корупція існує в усіх урядах. Най­частіше корупція фінансово процвітає в країнах, які менше всього мо­жуть собі її дозволити. Нігерія мала б бути дуже багатою країною. На­справді економіка цієї країни слабка;

• корупція має місце, коли державні службовці використовують свої посади для незаконного привласнення державних коштів. Простіше кажучи, вони крадуть державні кошти;

• така ситуація виникає, коли посадовець чи державний службовець вирішує, що його власний добробут важливіший за добробут народу;

• державні кошти залишаються державними незважаючи на те, вкра­дені вони прямо чи отримані у формі оплати роботи підрядника і за­кладені у вартість проекту. Ці суми здатні значно ускладнити будь-які проблеми з виконанням впорядкованого бюджету;

• більшість суспільств живуть добре, коли є підтримка з боку народу і є довіра до уряду. Атмосфера корупції шкодить такій підтримці і довірі;

• ось як ще впливає корупція на виконання бюджету:

1) вкрадені гроші залишають суспільство, і ефект економічного муль­типлікатора втрачається;

2) гроші, які були виділені, не направляються на надання державних послуг;

3) асигнування видатків визначається фаворитизмом, а не державними пріоритетами;

4) порушується процес фінансової звітності;

5) державні товари та послуги можуть бути гіршої якості і коштувати дорожче;

6) за умов обмеженого бюджету, державні послуги не надаються, а інші державні функції не виконуються.

• Корупція державної влади підриває належне виконання бюджету, як і будь-який інший фактор, і зводить нанівець зусилля усієї бюджетної системи.

Бюджетна система і питання управління

Головні принципи:

• для вирішення проблем виконання бюджету, які з'являються протя­гом року, необхідна продумана і прозора нормативно-правова база;

• існують загальноприйняті принципи і набори інструментів, які мо­жуть використовуватись для виходу із складних ситуацій.

Огляд

• Перехідні країни стикаються з певними проблемами під час виконан­ня бюджету.

• Сюди входять: ліквідація заборгованості, порядок понесення ви­датків у випадку нестачі готівкових коштів (зарплата на першому місці, капітальні видатки на останньому; пенсія на першому місці і т.д.), впорядкований і прозорий процес перерахування трансфертів, належне управління резервними фондами.

• Цей перелік можна продовжувати. Але це ті питання, якими орган влади управляє і які можуть причинити ряд серйозних проблем про­тягом виконання бюджету, якщо ці питання залишити без уваги.

• І знову необхідно встановити природу проблем, які пов'язані з вико­нанням бюджету, а потім ознайомитись із правилами та досвідом їх вирішення.

Борг

• Боргом називають невиконані зобов'язання органу влади сплатити за товари та послуги, причому нездатність сплатити за останні вийшла за межі нормального комерційного графіка, який було погоджено. Ча­сто борг виникає тоді, коли в уряду немає готівкових коштів розпла­титись за рахунками. Стандартними прикладами може послугувати нездатність виплатити зарплатню і сплатити рахунки.

• Коли дозволяється накопичення боргу протягом певного періоду ча­су, то він переростає в заборгованість уряду. В цьому розумінні бор­гом є безвідсоткова "позика уряду".

• Борг може спричинити й ряд інших похідних проблем. Це не тільки те, шо працівникам не виплачується зарплати, що, в свою чергу, не дозволяє їм робити власні видатки.

• Деякі борги можуть з'являтись внаслідок поганого прогнозування готівкових коштів і управління фінансуванням бюджету. А серйозні боргові проблеми відображають нездатність уряду привести бюджет у відповідність до наявних прибутків.

• Якщо видатки децентралізовані, то борги можуть з'явитись в резуль­таті діяльності розпорядників бюджету, які купили те, на що гроші не виділялись, чи не використали гроші згідно з пріоритетами, встанов­леними відповідною радою.

• Борги також можуть виникати через недостатню координацію діяль­ності центральних і місцевих органів влади.

• Перше правило боротьби з боргом - не допустити його першої появи під час формування реалістичного бюджету і коли уряд вживає не­обхідних заходів для фінансування бюджету.

• Якщо виникає борг, то другим правилом буде правильно записати або "занести" борг до кредиторської заборгованості в головній бух­галтерській книзі. Це дозволяє зрозуміти проблему і вжити не­обхідних заходів для її вирішення. Інформація у формі "Звіту про кредиторську заборгованість" надсилається до казначейства, яке ви­користовує його для відстеження боргу.

• Нерідко на кінець бюджетного року залишаються невиконані зо­бов'язання. Але таке трапляється, коли очікується, що фінансування з бюджету того року покриє ці зобов'язання протягом розумного періоду часу, залежно від використовуваного методу ведення бухгал­терського обліку.

• Цілком нормально мати певні суми в "кредиторській заборгованості" протягом процесу виконання бюджету. Це лише постачання товарів та послуг, які ще мають бути оплачені, оскільки платіжне доручення має бути надіслане до банку, а платіжні документи ще не були готові.

• Що робити, якщо всередині бюджетного року стає зрозуміло, що боргів не уникнути чи вони вже існують:

1. Направити бюджетних спеціалістів на вжиття заходів з недопущен­ня подальшого накопичення боргів. Передбачається, що плани вит­рачання коштів будуть приведені у відповідність до наявних доходів. Можливо, потрібно буде внести зміни до бюджету.

2. Внесення змін до бюджету. Це може стати першим заходом. Внесен­ня ґрунтовних змін до бюджету дасть можливість знизити видатки за найменш пріоритетними видами діяльності. Очікування того, що кожне управління буде самостійно вирішувати проблеми з великими боргами не додає гнучкості до вирішення питання приведення у відповідність обмеженого фінансування і найвищих пріоритетів.

3. Складання графіку виплати боргу. Для вирішення проблеми боргів мають розроблятись певні програми. Якщо борг достатньо великий, то графік виплати боргу може покривати декілька років.

4. Списання боргів. Це фінансово неправильний підхід. Але часто уряд може вирішити проблему боргу, оплативши частину боргової суми і списавши решту. Це погана практика, до якої вдаються лише в крайніх випадках, коли реципієнти мають можливість отримати якусь частку винних їм грошей, що співставляється з тим, що краще щось аніж нічого.

• Податкові борги (недоїмка) - це податки, які має отримати держава, але які не були сплачені. Звичайно, це може негативно позначитись на виконанні бюджету.

Трансферти

• Міжбюджетні трансферти від уряду місцевим органам влади склада­ють значну частину бюджету більшості міст.

• Надзвичайно важливе існування хорошої системи визначення та роз­рахунку міжбюджетних трансфертів. Система не може бути хоро­шою, доки формула і її застосування не стануть надбанням громадсь­кості і будуть ретельно перевірятись і оскаржуватись місцевими ор­ганами чи громадянами!

• Отримання і виплата коштів підлягають ретельному обліку і мають бути прозорими.

• Часті скарги з боку місцевих органів влади (в унітарних системах) оз­начають, що уряд перевіряє належність фінансування і потім перера­ховує кошти місцевим органам влади.

• Має існувати чітка система збору і обліку перерозподілених доходів на місцевому рівні.

• Міжфондові трансферти (платежі) часто відбуваються протягом ви­конання бюджету, але це, як правило, звичайні операції, які дещо відрізняються від великих міжбюджетних трансфертів.

Резервні фонди

• Це суми, які відкладає уряд для виходу з особливих ситуацій.

• Як вже зазначалось вище, ступінь законності їх заснування визначає­те, яким чином вони використовуються під час виконання бюджету.

• Найбільш поширеними типами резервних фондів є:

1. Резервний фонд для непередбачених видатків. Як правило, закла­дається в законі про річний бюджет з визначеною метою, наприклад, для фінансування незапланованих подій, таких як подолання наслідків природних катаклізмів. Такий фонд становить 1-3% від суми загального фонду (в Україні сума загального фонду не може пе­ревищувати один відсоток видатків загального фонду). За умови на­лежного заснування вони встановлюють мету, згідно з якою витрача­ються кошти.

2. Фонд на чорний день. Як правило, засновується як спеціальний фонд і існує за межами закону про річний бюджет. Це фінансовий ре­зерв уряду для боротьби з непередбаченими обставинами, такими як різкий економічний спад, що призводить до падіння рівня надход­жень, чи фінансова криза. Використання фінансових ресурсів цього фонду вимагає законодавчого ухвалення. Але за певних обставин уряд може отримати певний обмежений доступ до такого фонду.

3. Невизначене призначення. Це не резервний фонд, але згадується са­ме тут. Це спеціальні фонди закріплені за вищим посадовцем чи керівником бюджету протягом бюджетного процесу з повною свобо­дою користування цими фондами. Чіткий облік цих фондів не ве­деться, що потенційно може сприяти зловживанням коштами цього фонду.

• За умови належного управління, резервні фонди ведуться як окремі рахунки в казначейській системі рахунків. Ведення цих фондів на ок­ремих рахунках комерційних банків вважається неприйнятною прак­тикою.

• При використанні коштів вони, як правило, записуються як міжфондові трансферти в загальний фонд, де вони надаються відповідній бюджетній організації, яка може нести відповідальність за фактичні видатки. Кошториси і плани видатків організацій коригуються через повноваження органу влади для збереження балансу бюджету.

• Як правило, вимагаються документальні підтвердження і обґрунту­вання трансфертів та видатків.

Отже:

• політичні рішення приймаються під час виконання бюджету для по­долання непередбачених обставин, деякі з яких можуть стати причи­ною внесення значних змін до бюджету;

• має існувати відповідна нормативно-правова база в законодавстві про бюджетну систему для вирішення проблем реалізації бюджету, коли вони виникають;

• бюджет, який базується на макроекономічних показниках і заниже­них оцінках прибутків, завжди зробить процес переміщення коштів під час виконання бюджету більш керованим;

• процес виконання бюджету має бути всеохоплюючим і зважати на всі аспекти державних видатків уряду і не тільки на ті, що затверджені в рішенні про річний бюджет.

2.9. Реформа адміністративно-територіального устрою в Україні та її" вплив на виконання бюджетної політики

Проблема адміністративного устрою почала хвилювати українську політичну еліту ще, певно, з моменту зародження державності. Хоча після тихого поховання результатів роботи комісії з адміністративної реформи під головуванням Леоніда Кравчука увага до раціональної організації

адміністративно-територіального ладу ослабла. Періодично створюються комісії, констатуються явища, що свідчить про непрогнозованість та невиз­наченість державної політики в цьому.

Процес заговорювання проблеми так і тривав би традиційно для ук­раїнського політикуму. Однак почали прогресувати фактори, які досить серйозно впливають на активність політичної еліти у державотворенні. Це насамперед політико-економічні чинники на макрорівні. Від організації адміністративно-територіальних одиниць залежить обсяг повноважень, які їм надаються. Відповідно можна говорити при цьому про посилення представництва чи послаблення регіональної еліти. З укрупненням областей їх роль значно зростає. Це демонструється щороку перед затвердженням бюд­жету.

Сучасні межі областей стали затісними для потужних регіональних уг­руповань. Центри тяжіння вже визначилися, на часі реалізація політичного рішення про розподіл країни. Форми медіа-підтримки випливають із середо­вища, що створюється. В Донецьку застосовуються лозунги, спрощені до елементарної формули: ми багаті, але нас оббирає Київ. Потенційно насторо­жених, національно свідомих галичан заколисують, прикриваючись автори­тетом В'ячеслава Чорновола, - ідея створення земель, мовляв, є його політичним заповітом.

На мікрорівні очікування змін підпираються сподіваннями па малий бізнес. Так, аналіз бізнесової активності свідчить, що відкриття та рентабель­не функціонування підприємства починається тоді, коли зона обслуговуван­ня перевищує три тисячі жителів, які є потенційними споживачами продуктів його діяльності. Принаймні витрати на "змащення" адміністративної машини окупуються, якщо кількість чиновників, що забезпечують "дах" та регулю­вання сфер впливу, не надто велика. З бюджетної точки зору частка видатків на утримання сільських рад різко зростає зі зменшенням розмірів громад. Ад­же в малолюдних селах практично немає інших бюджетних установ - дитса­док закритий, бо мало дітей для формування групи, фельдшерсько-акушерсь­кий пункт не працює, бо не вистачає коштів на нього. Осередки культури - сільські клуби у зв'язку зі старінням населення занепадають. А утримання сільського голови, його помічника та бухгалтера нерентабельне.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. Reference 1 страница
3. Reference 10 страница
4. Reference 2 страница
5. Reference 3 страница
6. Reference 4 страница
7. Reference 5 страница
8. Reference 6 страница
9. Reference 7 страница
10. Reference 8 страница
11. Reference 9 страница
12. References 1 страница

Переглядів: 809