МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Бюджетний календар 14 страница• Бюджет територіальної громади. • Економічний і аналітичний додаток до бюджету. • Місцеві програми за управліннями та рахунками. • Проект рішення про бюджет на відповідний рік. • Обґрунтування бюджетів управлінь. • Детальний виклад бюджету капіталовкладень. • Інформація з питань бюджету для громадян. • Пропозиції та проекти рішень (про зміни ставок податків, надання пільг). • Інші документи. Економічний і аналітичний додаток до бюджету. У деяких країнах використовується додатковий документ, який включає аналітичні та загальні пояснення з більшою мірою деталізації, ніж сам бюджет. Цей документ може включати таблиці та інформацію стосовно таких питань, як борги та запозичення, кредитні операції та гарантії, оцінки поточних послуг, звіти використання власних надходжень бюджетних установ і організацій, а також іншу детальну фінансову інформацію у вигляді таблиць. Державні програми за управліннями та рахунками. Цей документ включає детальні таблиці бюджетних оцінок і результатів, розписаних за управліннями, асигнуваннями, програмами або функціями, видом видатків і джерелом надходжень. Як правило, такі таблиці складаються за минулий рік, па поточний рік, на бюджетний рік і принаймні на три роки, що настануть після бюджетного року. Обґрунтування бюджетів управлінь. У деяких країнах, наприклад, у Сполучених Штатах Америки, кожне велике управління складає детальні пояснення видів діяльності, які воно здійснює, запропонованих обсягів фінансування і очікуваних результатів його діяльності у бюджетному році. Включається також інша інформація. Ці обґрунтування стають основою для обговорень бюджету та прийняття рішень. Бюджет капіталовкладень. У деякий країнах для цього складається окремий бюджет, але взагалі цей підхід не вважається найкращим. Незалежно від того, складається чи не складається окремий бюджет, в окремому документі часто обговорюються важливі пропозиції щодо капіталовкладень, фінансування, запозичення, багаторічні зобов'язання та подібні теми. Причиною цього є міркування, які виникають у процесі аналізу та прийняття рішень і які відрізняються від міркувань щодо складання кошторисів. Необхідно видавати підсумковий документ, щоб громадськість розуміла бюджетну пропозицію, а також для того, щоб отримати підтримку своєї пропозиції з боку представницького органу влади. Виконком може подавати пакет проектів рішень, які необхідно прийняти для запровадження деяких пропозицій. Процес прийняття бюджетних рішень зазвичай передбачає кілька етапів, у яких беруть участь різні фахівці. Єдиного правильного процесу немає. Важливо, щоб на кожному етапі використовувалась доречна, повна і реалістична інформація і щоб вона була представлена повно та прозоро для прийняття рішень, потрібних на відповідному рівні, якщо ці рішення стосуються важливих питань. Затвердження місцевих бюджетів Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 Бюджетного кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється. 4.5. Внесення змін до бюджетних призначень 1. Зміни до кошторису Зміни до кошторису і плану асигнувань вносяться у разі: — потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника коштів; — прийняття нормативного акта щодо передачі повноважень та бюджетних асигнувань від одного розпорядника іншому; — прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками; — необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення рівня надходжень до цього фонду порівняно з урахованими у бюджеті на відповідний рік; — прийняття рішення щодо скорочення (обмеження) видатків загального фонду бюджету в цілому на рік; — внесення змін до рішення про місцевий бюджет. У разі внесення змін до кошторисів та планів асигнувань обов'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому самому порядку, що й кошториси та плани асигнувань. При внесенні установою змін до спеціального фонду кошторису довідка візується керівником установи, яка затвердила кошторис. Форма довідки затверджується Міністерством фінансів України. При цьому кошториси та плани асигнувань не перезатверджуються. Відповідно до Бюджетного кодексу перевиконання доходної частини місцевого бюджету за наслідками трьох кварталів менше ніж на 15 % не є підставою для внесення змін до рішення про місцевий бюджет, проте це створює умови для накопичення грошових ресурсів бюджету, що можуть використовуватись для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання місцевого бюджету та невиконання у запланованих обсягах доходів останнього кварталу року. Ця норма справедливо критикується органами місцевої влади, оскільки спонукає фінансові органи встановлювати нереальні обсяги надходжень до бюджету за кварталами року (занижувати обсяги надходжень на перші три квартали та завищувати на четвертий квартал). Таке «планування» не дає змоги враховувати ці кошти в бюджетних призначеннях розпорядникам коштів на поточний бюджетний період. Місцеві бюджети затверджуються відповідними радами і готуються до виконання через складання розпису (стаття 78-3), але може статися дві події, які здатні вплинути на виконання бюджету. По-перше, місцева влада може не погодитися з остаточним варіантом бюджету. Тоді в дію вступає тимчасовий розпис, коли розпорядники обмежені сумою в V12 затверджених видатків за попередній період. По-друге, картина доходів і видатків може суттєво змінюватися протягом року – збільшуються виплати соціальної допомоги, оплата рахунків за теплопостачання, зростання заборгованості по виплаті заробітної плати, що в результаті зменшує податкові надходження, рівень трансфертів тощо. Або ж несподівано може статися профіцит - перевищення доходів бюджету над його видатками. Щоб забезпечити рівномірне виконання бюджету, важливо, щоб місцеві фінансисти могли передбачити недонадходження доходів або потенційне зростання видатків. Місцеві фінансові органи відповідають за здійснення попереднього прогнозу або уточнення первинних прогнозів доходів і видатків (стаття 78-4). Методологію прогнозування доходів і видатків було описано в 2-у модулі "Навчального курсу з Бюджетного кодексу". Згідно з Бюджетним кодексом можливість робити висновки про перевиконання або недовиконання бюджету виникає після закінчення трьох кварталів. Місцева рада затверджує оцінку, здійснену місцевим фінансовим управлінням, визначаючи різницю між затвердженим кошторисом і фактичними сумами видатків як недовиконання або перевиконання. Згідно з Бюджетним кодексом (стаття 78-7), недовиконання або перевиконання відбувається, якщо спостерігається 15-відсоткове відхилення від запланованого бюджету після трьох кварталів. Така ситуація потребує прийняття рішення щодо внесення змін до бюджету у відповідності з новими сумами (стаття 78-8). Більш вірогідний сценарій такий: місцеві органи ухвалюють бюджет, і на певному етапі доходів виявляється недостатньо для здійснення запланованих видатків. Виникає потреба змін запланованого та затвердженого бюджету. У західних країнах застосовуються чотири види засобів внесення змін до бюджету: • секвестрування або анулювання; • постатейний контроль; • трансферти та перепрограмування; • резервні фонди. 1. Секвестрування: У статті 54 йдеться про секвестрування Державного бюджету й передбачається, що такі ж повноваження надаються місцевим органам. Якщо квартальні звіти зафіксують нестачу надходжень на рівні понад 15% бюджетного розпису на відповідний період, Мінфін уповноважений підготувати зміни до державного бюджет}' стосовно секвестрації. Ймовірно, що якщо Мінфін секвеструє Державний бюджет через недонадходження доходів, це відіб'ється на місцевих бюджетах, яким доведеться секвеструвати кошти, щоб не допустити дефіциту бюджету. Відповідно до системи трансфертів на основі формули місцевим органам будуть виділені скорочені обсяги фінансування. Незалежно від відсоткової частки, дозволеної законом або встановленої місцевим органом, рішення щодо секвестрування має грунтуватися на доцільній методології, яка забезпечувала б падання основних послуг у процесі збалансування бюджету. Закон про Державний бюджет містить перелік захищених статей бюджету (стаття 21). У галузі охорони здоров'я, наприклад, за словами посадовців з Львівської області, заробітна плата, комунальні послуги та теплопостачання захищені і фінансуються в першу чергу. Вони становили близько 65% обсягу фінансування обласної галузі охорони здоров'я в 2001 бюджетному році. Секвестрування зачепить предмети постачання та продукти харчування, поточні витрати й обслуговування, а також капітальні та державні інвестиції. В результаті маємо "торг" за послуги та клієнтів з їх потребами, хоча метод справді є прозорим. 2. Постатейний контроль: Більшість місцевих органів влади застосовують постатей ний контроль виконання бюджету, наприклад, зарплати, обслуговування, постачання, інвестиції тощо. Органи влади мають тенденцію до .збільшення засобів такого контролю і застосування їх аж до рівня підрозділу або функції. Це зменшує управлінську гнучкість і перетворює увесь бюджет на систему жорстких категорій, які важко змінювати. Незважаючи па це, використання програм, підпрограм і видів діяльності як одиниць контролю може послабити загальний контроль, оскільки видатки виявляться прихованими за великими категоріями. 3. Трансферти. У Бюджетному кодексі немає спеціального розділу, присвяченого змінам до бюджету. Стаття 23 стосується змін у бюджетних призначеннях, які потребують внесення змін, а не перерозподілу коштів, виділених для розпорядників без зміни загальних сум бюджету. Існує два основні види трансфертів: політичні і неполітичні. Політичні переміщення, які потребують перерозподілу фінансування, як правило, розглядаються та затверджуються місцевою радою, наприклад, переміщення коштів з галузі охорони здоров'я до галузі освіти або від початкової до середньої освіти. Такі зміни також називаються "перепрограмуванням", щоб відрізнити їх від мікропереміщень у фінансуванні. Неполітичні трансферти передбачають переміщення коштів для досягнення існуючих політичних пріоритетів іншим шляхом. Якщо обсяги наявних коштів недостатні для досягнення запланованих бюджетних пріоритетів, керівники намагаються перемістити кошти, наприклад, від постачання до обслуговування або від зарплат до видатків, не пов'язаних з заробітною платою. Такі рішення повинні відповідати положенням нормативних актів (наприклад, стосовно захищених статей згідно зі статтею 55) і не впливати на загальний баланс бюджету (наприклад, переміщення 5% угору чи вниз дозволяється без затвердження з боку органів нагляду, якщо загальний обсяг бюджету не збільшується). Ступінь бюджетних повноважень має залежати від здатності розпорядника регулярно звітувати про операції та залишки на рахунках і забезпечувати внутрішній контроль коштів. Система обліку має забезпечувати ведення постійного журналу відхилень від затверджених показників бюджету. Отже, розпорядник також повинен уміти здійснювати аналіз відхилень фактичного виконання від запланованого бюджету залежно від сум трансфертів. Зміни до штатних розписів вносяться в порядку, встановленому для їх затвердження. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення в будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам. Установи мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів спеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених у кошторисах на поточний рік. У разі, коли сума фактичних надходжень спеціального фонду бюджету за власними надходженнями перевищить затверджений у кошторисі річний обсяг цих надходжень, розпорядник на підставі довідки, затвердженої в установленому порядку, вносить зміни до спеціального фонду кошторису. Про кожний випадок внесення змін повідомляється головному розпоряднику, який проводить аналіз цих змін та готує зведення показників поданих довідок. Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надходженнями (крім власних) вносяться в порядку, за яким після внесення відповідних змін до бюджетного розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису. Головний розпорядник коштів подає зведені показники довідок з належним обґрунтуванням щодо внесення змін у річний розпис призначень бюджету за спеціальним фондом. У такому ж порядку вносяться зміни до спеціального фонду кошторису за доходами та видатками у разі, коли установа одержує кошти для виконання окремих доручень. При цьому у спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів та залишків коштів на початок року. Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року виходячи з фактичного виконання плану щодо цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення сум зайвих і завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом зменшення їх обсягів. Право скорочення асигнувань надається Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. У разі коли виконання робіт за рахунок коштів спеціального фонду бюджету здійснювалося за державним замовленням, вносяться відповідні зміни до обсягів державного замовлення. Зміни до планів використання бюджетних коштів одержувачами вносяться в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання. 2. Внесення змін до бюджетних призначень Бюджетний кодекс до стадії бюджетного процесу «Виконання бюджету» відносить і внесення, у разі необхідності, змін до закону про Державний бюджет України та рішення про місцеві бюджети. Необхідність внесення змін до рішення місцевої ради про бюджет може бути пов'язана як із зміною умов та показників міжбюджетних відносин, затверджених законом про Державний бюджет України та рішенням ради вищого рівня про бюджет, так і з факторами, що виникають у процесі виконання відповідного місцевого бюджету. Статтею 78 (пункти 7 та 8) Бюджетного кодексу визначені випадки, у разі настання яких мають прийматись рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет: • за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання (за підсумками трьох кварталів - більше ніж на 15%) чи недовиконання (за підсумками квартального звіту - понад 15%) доходної частини загального фонду відповідного бюджету; • у разі настання інших випадків, передбачених цим Кодексом. У разі внесення змін до закону про Державний бюджет України стосовно зміни обсягу, видів міжбюджетних трансфертів, розміру нормативу щоденних відрахувань від доходів загального фонду державного бюджету (дотація вирівнювання) та нормативу щоденних відрахувань за рахунок надходжень доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів відповідних бюджетів (кошти, що передаються до державного та місцевих бюджетів), є підстава внесення змін до рішення про місцевий бюджет. Крім того, за нормою статті 34 (останній абзац) Закону про Державний бюджет України на 2002 рік, що надає Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету право здійснювати протягом 2002 р. перерозподіл субвенцій з Державного бюджету України між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій та допомоги населенню, виникає необхідність внесення змін до рішення обласної ради щодо розподілу зазначених коштів між місцевими бюджетами та рішень місцевих рад про зміну обсягу доходів та видатків бюджету, які здійснюються за рахунок субвенції з Державного бюджету. Існує потреба внесення змін до рішення про місцевий бюджет і зміни або уточнення редакції статей закону про Державний бюджет України, які регулюють процес формування місцевих бюджетів, зокрема: • статті 37 (закон про бюджет на 2002 рік) про порядок визначення та перерахування додаткових дотацій; • щодо джерел формування спеціального фонду; • щодо норм статті 44 закону про Державний бюджет України на 2002 рік, які призупиняють дію статей 92 та 93 Бюджетного кодексу України; • щодо інших статей, які регулюють міжбюджетні стосунки. Причиною внесення змін до рішення про місцевий бюджет може бути виконання вимог статті 122 Кодексу, за якою органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за порушення бюджетного планування. Рішення суду з приводу наявності фактів порушення вимог Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет у рішенні про відповідний місцевий бюджет вимагає внесення до нього змін. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет приймається за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету (норми пункту 7 статті 78 Кодексу). Виходячи з тези пункту 33 статті 2 Бюджетного кодексу про те, що проект бюджету є невід'ємною частиною проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет, внесення змін до рішення місцевої ради передбачає внесення змін до плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, тобто до дохідної та видаткової частин бюджету. Рішенням про внесення змін до місцевого бюджету здійснюється уточнення його показників за формою «типового рішення». 4.6. Створення умов для підвищення відповідальності Бюджетний процес став більш відкритим. Задовго до подання проекту бюджету Міністерством фінансів було оприлюднено планові показники місцевих бюджетів. Це дало можливість провести відповідні розрахунки, перевірити статистичні показники та фактичні дані за попередні три періоди для розрахунків індексів відносної податкоспроможності. Звичайно, важко знайти певний єдиний кількісний показник, за яким можна було б безпосередньо оцінити ступінь відповідальності органів влади. Для того щоб дати правильну оцінку рівню їх відповідальності, доводиться розглядати численні непрямі показники й проводити ґрунтовні дослідження на конкретних прикладах того, як трансформується поведінка місцевих органів влади під впливом обставин, що змінилися. Оскільки відповідальність неможлива без спроможності місцевих органів влади планувати й здійснювати свої видатки при жорстких бюджетних обмеженнях, про підвищення відповідальності можна опосередковано судити, зокрема, по тому, наскільки зменшилася видаткова заборгованість, якість та обсяг надання послуг. Для підвищення відповідальності однією з важливих передумов е чітке розмежування видаткових повноважень між усіма рівнями органів влади. Але самої цієї умови недостатньо. Ще. важливішою умовою підвищення відповідальності є фінансування в обсягах, що забезпечують адекватне виконання наданих видаткових повноважень. Якщо обсяг видатків, переданих на місцевий рівень, більший від їх доходних повноважень, права на стягнення податків, що акумулюються на відповідній території, достатні для фінансування видатків. Це створює необхідність перерозподілити загальнодержавні кошти на місцевий рівень. Нова система трансфертів з державного бюджету, що обраховується на основі розрахункових нормативів, є значним кроком уперед на шляху до адекватного забезпечення місцевого самоврядування коштами у справедливіший і менш викривлений спосіб. Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності відповідного бюджету на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди. Прозорість формування та використання бюджетних коштів зумовлені передусім як якістю підготовки, розгляду, прийняття бюджетів, внесення до них змін, так і формою оприлюднення цих дій. Забезпеченню підвищення рівня прозорості формування та використання бюджетних коштів сприятиме: • розширення гласності процедури розробки, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, звітів про їх виконання; • встановлення чітких і прозорих правил розподілу бюджетних коштів та визначення міжбюджетних трансфертів; • координація дій різних контролюючих органів. Бюджетна прозорість великою мірою залежить від ступеня деталізації усіх складових бюджету. Це дозволить посилити обґрунтованість закладених у бюджеті показників та розширить можливість повноцінного контролю за витрачанням бюджетних коштів. Перехід на казначейське обслуговування місцевих бюджетів є ще одним кроком до підвищення прозорості та ефективності використання бюджетних коштів. Необхідно запровадити чіткі й зрозумілі норми та процедури діяльності Казначейства, які враховували б розумні інтереси та можливості головних розпорядників бюджетних коштів. При цьому казначейська система не повинна стати новим механізмом "ручного управління" коштами. Іншими словами, має бути чітка відповідальність усіх учасників за виконання своїх функцій. Враховуючи, що бюджетна статистика складається па основі касового виконання бюджету, бюджетна заборгованість знижує легітимність бюджетного процесу, оскільки немає контролю прихованого дефіциту. Природно, що розширення самостійності органів місцевого самоврядування об'єктивно потребує створення відповідної системи контролю за їх діяльністю. Як свідчить світовий досвід, такий контроль доцільно будувати у формі фінансового (відповідність фінансової діяльності нормам та вимогам діючого законодавства) та адміністративного (контроль за виконанням органами місцевого самоврядування своїх функцій з точки зору ефективності використання коштів та ресурсів) аудиту. Особливого значення набуває розширення контролю з боку територіальних громад. Важливим кроком, що дає Бюджетний кодекс у плані підвищення відповідальності, це встановлення відповідальності на стадії планування та використання бюджетних коштів. У разі порушення вимог Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України, щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень, відповідним органам державної виконавчої влади надається право припиняти дію рішення про відповідний бюджет. Важливим елементом є також зупинення операцій з бюджетними коштами. Згідно з положеннями Бюджетного кодексу, бюджетні запити повинні містити всю необхідну інформацію для аналізу показників з метою прийняття рішення, щодо включення їх до проекту місцевого бюджету. Основною вимогою формування проекту місцевих бюджетів на засадах пріоритетності та ефективності використання бюджетних коштів має стати збалансованість як передумова недопущення заборгованостей, а також створення стимулів для жорстких бюджетних обмежень. Для досягнення цієї мети необхідно посилити відповідальність кожного з учасників бюджетного процесу (головного розпорядника, який подає пропозицію щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для забезпечення його функціональної діяльності; фінансового органу, який приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції місцевого бюджету, тим самим, пропонуючи пріоритети; відповідної ради, яка затверджує місцевий бюджет, тим самим, встановлюючи пріоритети та визначаючи захищені статті). Тим більше, при переході на казначейське обслуговування місцевих бюджетів, роль та завдання фінансових органів має набути якісно вищого рівня в плані забезпечення ефективності використання бюджетних коштів, внесення пропозицій для прийняття організаційних рішень, аргументації пропозицій на підставі проведеного аналізу. Виходячи з вищезазначеного, необхідно в типовій формі бюджетних запитів передбачити колонку «пропозиція до проекту місцевого бюджету», яка заповнюється фінансовими органами. В подальшому з відповідним обґрунтуванням форми подаються до бюджетної комісії відповідної ради. Пункт 7 ст.76 передбачає подання пояснень головних розпорядників бюджетних коштів (необхідні статті, не включені в проект бюджету, представляються в окремому списку потреб з розрахунком фінансування). Це забезпечили> прозорість і відповідальність прийняття рішень та, в подальшому, при погоджені кошторисів, головних розпорядників коштів, буде запорукою виконання прийнятих рішень, забезпечення пріоритетності. Таким чином, депутати місцевих рад матимуть можливість вирішувати приймати пропозиції чи ні, і що необхідно зробити. Якщо рада вирішує, що в майбутньому загрожують несприятливі події, то в даному випадку вона знає про це заздалегідь і може їм запобігти перед тим, як вони стануть реальністю і відбудеться криза. Надання значної незалежності органам місцевого самоврядування ставить питання контролю та підзвітності осіб, що реалізовують владу. Повинна бути організована потужна аудиторська інституція з достатніми повноваженнями на здійснення перевірок усіх громадських суб'єктів. Аудиторська інституція, навіть така, яка організована найкращим чином і яка ефективно працює, не може сама по собі гарантувати правильності функціонування органів місцевого самоврядування. Для цього необхідно встановити тісну, цілісну та широку правову основу для функціонування самоврядування. Найбільш важливими складовими частинами цієї основи є нормативні акти, що стосуються: • забезпечення; • управління правами власності; • позичання коштів. Усі ці нормативні акти повинні ставити за мету обмеження рівня ризику того, що втрати, спричинені неналежними, нераціональними (чи може корупційними) рішеннями, перешкодять нормальному функціонуванню місцевих чи регіональних громад. Усі рішення органів місцевого самоврядування повинні підлягати судовому контролю для посилення певності в тому, що суспільний інтерес, приватні інтереси громадян та об'єднань добре захищені. Суди стають одними з найважливіших інституцій в процесі формування відносин між різними суб'єктами громадської влади, а також між ними, з одного боку, та громадянами і юридичними особами - з іншого. Незважаючи на важливість усіх цих механізмів, вони недостатні для створення задовільної системи звітності. Необхідно створити безпосередню систему підзвітності функціонерів органів місцевого самоврядування перед громадськістю (територіальними громадами). У багатьох розділах Бюджетного кодексу представлено конкретні вимоги та відповідальність, які стосуються всіх учасників бюджетного процесу щодо виконання їх обов'язків у відповідності до положень Бюджетного кодексу. Серед підстав, що потребують припинення бюджетних асигнувань слід назвати такі: • несвоєчасне та неповне подання звітності про виконання бюджету; • невиконання умов щодо бухгалтерського звіту; • подання недостовірних звітів; • порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань; • нецільове використання бюджетних коштів. Відповідно до Бюджетного кодексу, залежно від правопорушення передбачено цивільні, дисциплінарні, адміністративні та кримінальні стягнення. Проте в Бюджетному кодексі не подається опис конкретних стягнень. Основні бюджетні законодавчі акти в інших країнах також визначають відповідальність посадовців, які відповідають за бюджет та використання бюджетних коштів (розпорядники бюджетних коштів) у бюджетному процесі. Такі законодавчі акти описують заходи, які можуть застосовуватися в разі порушення вимог бюджетного законодавства. 4.7. Бюджет розвитку місцевого самоврядування Надходження до бюджету розвитку місцевого самоврядування включають: 1) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у власності відповідної ради, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення; Читайте також:
|
||||||||
|