• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бюджетний календар 21 страница

2. Контроль і повторне замовлення матеріалів. Така процедура за­побігає утворенню надлишкових запасів або їх нестачі. Облікова картка кожного предмету, залишок яких перебуває на рівні або ниж­че від мінімуму, позначається червоним. Що ж стосується предметів, які потребують повторного замовлення, то використовуються ті самі форми заявки, які використовувалися на початку звичайного за­купівельного циклу.

3. Отримання матеріалів. Ця процедура, як правило, застосовується органами місцевої влади в країнах - членах ОЕСР для поновлення постійних запасів при отриманні предметів постачання. Після пе­ревірки кількості і якості замовлення ця інформація вноситься до звіту про отримання. Первинний звіт про отримання після підписан­ня надходить до бухгалтерського відділу, а його копія передається спеціалістові з закупівель.

4. Надання матеріалів. Управління використовують цю форму для за­питу матеріалів у магазинах.

5. Фізична інвентаризація матеріалів. Місцеві органи влади країн членів ОЕСР, як правило, здійснюють фізичну інвентаризацію наяв­них матеріалів на кінець кожного фіскального року. Після фізичної інвентаризації контрольні записи мають бути уточнені відповідно до

залишків, визначених шляхом фізичної інвентаризації. Форма має заповнюватися і підписуватися працівниками відділів запасів і пере­даватися до бухгалтерського відділу.

б. Облік матеріалів і поставок. До кожної операції працівники складсь­ких приміщень готують запис у журналі з кожного фонду і рахунку (наприклад, рахунок управління), по яких видавалися матеріали. В той же час працівники складських приміщень кредитують рахунок видачі запасів на чисту суму всіх видач. Склад ефективно продає предмети постачання управлінням. Ці процедури дають змогу бух­галтерському відділу контролювати операції з запасами, а бюджетно­му управлінню стежити за тим, щоб на придбані матеріали не витра­чалися невиправдано великі суми.

6.7. Виконання бюджету капіталовкладень

Виконання бюджету більше стосується поточних послуг. Важливо, що бюджетний календар поєднує поточне і капітальне планування та виконан­ня. Це запобігає фінансуванню непотрібних проектів і нестачі коштів на про­ведення і завершення важливих проектів. Більшість країн - членів ОЕСР поєднує поточне і капітальне бюджетування як на етапах планування, так і виконання бюджетного циклу.

До виконання бюджету розвитку залучається як поточний бюджет, так і капітальний. Обслуговування боргу (основної суми і відсотків) мас оплачу­ватися з метою фінансування капітальних проектів, у деяких випадках навіть після їх завершення і передачі до поточного бюджету. Платежі на оп­лату праці відбиваються у капітальному бюджеті (персонал проектів) і в по­точному бюджеті (державна служба). Бюджетні управління в західних країнах мають можливість консолідувати обидві лінії оплати праці в одну для цілей бюджетного контролю. Видатки з капітального бюджету також за­знають впливу зменшення надходжень (для захисту видатків на оплату праці насамперед урізаються інвестиційні проекти). Недопадходжеиня озна­чає скорочення сум у розписах установ на проекти та асигнування в цих ус­тановах. Капітальний бюджет або бюджет розвитку складається з портфеля проектів, які фінансуються за рахунок позик, грантів та загального фонду. Що стосується позик, то невдале складання бюджету з огляду на споріднені фонди може перешкоджати донорським внескам.

Ці фактори впливають на тривалість і послідовність виконання капітального бюджету. Тому вони у непрямий спосіб чинять вплив на зрос­тання і розвиток місцевої економіки. Надзвичайно важливо, щоб системи звітності й моніторингу надавали місцевим фінансовим органам інфор­мацію, необхідну для:

1) відповідної класифікації видатків бюджету;

2) моніторингу фіскального і фактичного розвитку проектів через ета­пи: оцінки, затвердження, початку (нових проектів), продовження і переве­дення до поточного бюджету.

Класифікація капітальних бюджетів

В Україні загальні і спеціальні фонди бюджетів поділяються па по­точні і капітальні бюджетні частини. Капітальні операції враховують зо­бов'язання і видатки па затрати в державному секторі, які триватимуть більше одного бюджетного циклу. Як приклад можна навести купівлю меблів, будинків, обладнання і їх обслуговування. Система класифікації ви­датків мас чітко розділяти регулярне повсякденне обслуговування (приби­рання приміщень) і обслуговування капітальних активів. Лише видатки на обслуговування капітальних активів мають включатись до капітального бю­джету. Більшість країн не роблять чіткого розділення, що призводить до капіталізації поточних видатків, які приховують видатки в капітальному бю­джеті, що, в свою чергу, занижує: розмір операційного дефіциту.

Капітальні бюджети с частиною структури класифікації загального місцевого бюджету. Відповідно до методики Міжнародного валютного фон­ду, капітальні операції фіксують зобов'язання і витрати на придбання меблів, механічного обладнання, його відновлення чи капітальний ремонт. Для порівняння і дисперсійного аналізу важливо, щоб інформація про ці предмети була наявною за минулий, поточний і бюджетний роки. За струк­турою видатків мають відрізнятись режимне (регулярне) обслуговування від капітального ремонту, наприклад, 400 = обслуговування, 500 = капітальне поліпшення і обладнання.

Поточний і капітальний (бюджет розвитку) бюджети повинні бути якомога відокремленими один від одного для забезпечення ясності потреб витрат коштів, діяльності відомств чи реалізації програм, а також спрощення процесу прийняття рішень. Так, у загальному бюджеті може бути важко виз­начити суму грошей, яка необхідна для придбання капітальних товарів, їх ут­римання і інших операційних потреб відомств чи програм. Прийняття рішень про пріоритети та з інших суміжних питань може ускладнитись, як­що кошти змішані, а капітальні товари можуть тяжіти до "витіснення" не­капітальних товарів, коли необхідно урізати бюджет. Відокремлення бюдже­ту розвитку від поточною допоможе тим, хто приймає рішення, більш повно і збалансовано визначити виділення ресурсів.

Моніторинг фіскального і реального прогресу

Фіскальний прогрес

Моніторинг капітального бюджету може здійснюватися па двох рівнях:

1) загального керівництва;

2) проектів за організаціями або програмами.

У кожному з цих випадків проекти є:

1) новими (що розпочинаються);

2) продовжуваними;

3) завершеними (готовими до переведення до поточного бюджету).

Загальний рівень капітальних видатків має зазначатися в багаторічній перспективі і пов'язуватися з джерелами надходжень. Отже, бюджет капітального розвитку має включати такі колонки:

1) пропоновані видатки на бюджетний рік (БР), затверджені в бюд­жеті;

2) затверджений бюджет поточного року (ПР);

3) різниця між двома попередніми показниками в гривнях.;

4) фактичні видатки за минулий рік (MP);

5) фактичні видатки за минулий МР+1. В ідеалі капітальний бюджет також має включати БР +1 і БР +2 разом з пропонованими видатка­ми на сервіс і обслуговування боргу (основної суми і відсотків) за ті майбутні роки.

Бюджет також має включати джерела надходжень для цілей моніто­рингу. Будь-які зменшення в межах цих джерел надходжень впливають на загальну стабільність капітального бюджету. Місцеві органи влади мають розподіляти доходи на капітальні інвестиції до фондів з:

1) дотацій або трансфертів, часто па незначні проекти громадських робіт;

2) позик або доходів від позик;

3) спеціальних податків та додаткового фінансування;

4) загальних податкових надходжень або податків з поточних доходів;

5) перехідних запозичень або фінансування;

6) іншого фінансування (наприклад, зменшення резервів).

Суми кожної операції мають вноситися в ті ж самі категорії, що й ви­датки для спрощення моніторингу.

У більшості західних країн призначення формуються на один рік на покриття поточних послуг. Невикористані кошти списуються в кінці року. Що ж до капітальних проектів, то багато урядів надають призначення в ме­жах достатніх сум. Завдяки цьому бюджетні повноваження надаються про­ектам незалежно від тривалості періоду для їх завершення. Призначення в межах достатніх сум дають можливість укладати контракти на весь час дії проекту. Призначення і асигнування виділяються фінансовим управлінням щоквартально або передаються донорами місцевому фінансовому уп­равлінню при необхідності. Фінансування з загального фонду можуть також призначатися в межах достатніх сум. Отже, джерело фінансування і тип при­значення відокремлені одне від одного.

Розпорядники звітують фінансовим управлінням про зобов'язання за проектами і видатками як про поточні послуги (табл. 21). Фінансове уп­равління виділяє кошти і звітує про них у такий самий спосіб. Кошти, пере­несені на наступний рік на проект багаторічного будівництва, вносяться до доходів і дебетуються проти сум призначень з кожної операції.

Щоб зробити фінансування більш передбачуваним, бюджетне уп­равління може розподілити доходи кількох місяців за один раз; поступова видача коштів запобігає витрачанню річних асигнувань на проекти протягом першого чи другого кварталів і звертанням з проханнями про додаткові кош­ти. Ця таблиця розпису також залишає достатньо часу для внесення корек­тив, якщо доходи нижчі від прогнозованого рівня.

Таблиця 21

Типовий місячний звіт про видатки

Реальний прогрес

Бюджетне управління має знати, як фінансові асигнування пов'язані з реальними результатами проектів капітального бюджету. Це ще одна причи­на запровадження інтегрованого календаря для планування бюджету та сис­тем бюджетного обліку. У більшості західних країн перед початком плану­вання проектів управління громадських робіт проводить регулярну інвента­ризацію стану інфраструктури міста. Потім проводиться ревізія результатів роботи проекту в процесі будівництва, як показано в табл. 22. Фіскальний і реальний прогреси поєднані в табл. 23.

Таблиця 23

Типовий звіт про план видатків проекту розвитку

Управління: Громадської безпеки Дата завершення: і 5 травня 2005 року

Назва проекту: пожежна станція

Керівник проекту: С. Садік

Номер проекту: 15-96-15

Важливо, щоб у кінці будівництва перевитрати або економія чітко зазначатися в балансі фонду. Це важче зробити в бюджеті з єдиною стат­тею. Фонди - це самобалансовані групи рахунків для практичних цілей, таких як капітальне бюджетування. Фонд капітального проекту фіксує надходження і видатки, а також забезпечуватиме збалансованість фонду на кінець року. Загальний фонд бюджету використовуватиме цю інфор­мацію для представлення загального багаторічного бюджету та кожного департаменту по проектах. У західних країнах структура бюджетних фондів може переводитися в бухгалтерські записи і навпаки. Залишки фондів капітальних проектів у більшості західних країн зводяться в кінце­вому річному звіті.

Більш важливо те, що бюджетне управління повинно мати інфор­мацію про завершення проекту з тим, щоб його можна було перевести з капітального бюджету до поточного, де поточні кошти та кошти на обслу­говування будуть витрачатися для забезпечення економічного викорис­тання нового активу. Тобто бюджетне управління має визначати, коли проекти стануть зобов'язаннями поточного бюджету і цілями дефіциту. У цьому перевага інтегрованої системи багаторічного капітального/поточ­ного бюджету (табл. 24), яка є інструментом як планування, так і моніто­рингу.

Таблиця 24

Інтегрована система планування поточного і капітального бюджету

Капітальне бюджетування і закупівлі

Придбання основних фондів

Після затвердження бюджету, в якому передбачені видатки на прид­бання основних фондів, настає фаза придбання, яка потребує низки рішень.

Затвердження запланованого рішення. Цей крок проміжний, оскільки відбувається після того, як бюджет, у якому передбачені кошти на придбання основних фондів, набрав чинності. На даному етапі рішення що­до бюджетного асигнування перевіряється для того, щоб упевнитись, що во­но все ще доцільне, оскільки протягом періоду між прийняттям рішення що­до отримання основних фондів та введенням бюджету в дію можуть статися події, які матимуть вплив на доцільність чи форму даного рішення. Тобто цілі, завдання або пріоритети бюджетної установи чи організації можуть змінитися.

Цей крок проміжний також через те, що тут задіяні й ті посадові особи, які розробляли програму, і ті, хто складав бюджет, а також ті, хто закуповує основні фонди, необхідні для виконання цілей та завдань головного розпо­рядника бюджетних коштів. Найбільш успішні ті закупівлі, до яких із само­го початку, навіть під час фази планування, були залучені посадові особи, відповідальні за закупівлі, оскільки в такий спосіб можна уникнути значних прорахунків у придбанні того чи іншого виду основних фондів. Крім того, посадові особи, відповідальні за придбання, можуть заздалегідь почати обмірковувати функціональні вимоги до основних фондів і встановити по­требу проведення технічної закупівельної експертизи.

Вибір методу закупівлі. Після того, як рішення про закупівлю прий­няте, посадові особи обласного, міського або районного рівня повинні обрати конкретний технічний підхід, якого слід дотримуватись у ході за­купівлі основних фондів. Посадові особи повинні мати змогу вибирати з цілої низки закупівельних методів, включаючи як традиційні методи за­купівлі, так і спеціальні методи, створені для придбання основних фондів. Прикладами таких методів можуть бути:

— модульний контракт, згідно з яким масштабне придбання можна розбити на менші модулі, які легше реалізувати. Перевага цього ме­тоду полягає в тому, що посадові особи можуть чіткіше управляти закупівельним процесом із складними вимогами. Крім цього, такий підхід дозволяє посадовим особам використовувати різні підприємства (компанії) і (або) різні форми технічної експертизи, представлені на ринку;

двофазне придбання (придбання у дві фази), відповідно до якого од­на фірма розробляє точні технічні вимоги (специфікації), а інша на­дає реальні основні фонди. Перевага такого методу полягає у тому, що посадові особи можуть скористатися більшою спеціалізацією (детальнішим поділом праці) на ринку;

— створення конкурентних прототипів, то передбачає розробку зразків певного виду основних фондів різними фірмами. Потім по­садові особи роблять свій вибір па основі співвідношення ціна/якість, що є особливо важливим, якщо область, місто чи район закуповують певну кількість таких окремих видів основних фондів.

Крім того, цей крок забезпечує можливість конкуренції між по­тенційними продавцями, що є позитивною рисою ринкової економіки. На­явність потенційних продавців є важливим моментом з погляду підвищення якості товарів та послуг і зниження їх ціни.

Посадовим особам слід приймати рішення щодо вибору тієї чи іншої форми закупівлі, зважаючи на ряд обставин:

— чи існують характерні риси основних фондів, які потребують певної конкретної форми. Наприклад, деякі основні фонди не можуть бути вироблені або постачені однією фірмою, тому необхідно залучати ба­гато фірм;

— якщо даний вид основних фондів ніколи не розроблявся раніше, то існує певний ризик, і логічно було б розбити процес закупівлі на фа­зи, щоб мінімізувати ризик невдачі. До того ж якщо другорядні ас­пекти рішень фази планування необхідно переглянути, це можна зробити шляхом внесення змін у процес закупівель;

якщо ринок недосконалий і (або) на ринку немає потенційних про­давців, які реально були б здатні виконати роботу, то посадові особи можуть прийняти виважене рішення щодо альтернативного методу закупівлі задля мінімізації ризику;

— якщо удосконалення технології щодо певного аспекту основних фондів або аспекту процесу придбання робить більш ефективним вибір однієї з альтернативних форм закупівлі.

Подання клопотання та оцінка пропозицій. Після прийняття рішення щодо методу закупівлі слід подавати фактичне клопотання. Готуючи доку­менти, необхідні для подачі клопотання, посадові особи мають звернути увагу на мету та завдання обласного, міського або районного органу влади, залу­ченого до процесу. Це важливо для того, щоб фірма та посадові особи могли слідкувати за тим, щоб основні фонди, які передбачається отримати, задо­вольняли конкретні потреби і були створені для забезпечення конкретного типу та рівня діяльності.

Процес клопотання має бути прозорим і слідувати принципу відкритої конкуренції. Завдяки відкритій конкуренції та процесу осмислення цілей, право па виконання контракту надається тій фірмі, яка найбільше відповідає вимогам та максимально наближена до тих типів та рівнів діяльності, що визначені в ході клопотання, і яка пропонує найнижчу ціну.

Управління контрактом та оцінка його виконання. Посадові особи ма­ють слідкувати за планом та графіком виконання робіт підрядником для то­го, щоб забезпечити відповідність потребам обласного, міського або район­ного органу влади у виконання їх стратегічних завдань та цілей. Необхідно виділити ключові етапи, виходячи з яких посадові особи зможуть відстежувати виконання робіт, або інші моменти, що демонструють результати робо­ти і якість виконання контракту.

Робота не може бути прийнятою, а винагорода виплачена доки не за­вершиться постачання основних активів і не буде доведено факт відповідності технічним стандартам.

Управління в дії

Якщо основні фонди отримано вперше, тоді ця фаза Управління в дії є завершенням першого циклу формування капітального бюджету. Проте на­справді, ця фаза є як кульмінацією, так і переходом до другого циклу, оскільки під час першої фази основні фонди використовуються, утримують­ся та оцінюються.

Подібно до схеми, яку ми бачили в інших фазах, ця фаза складається з послідовних кроків:

Планування і забезпечення функціонування та обслуговування про­тягом року. Основні фонди слід купувати, якщо річний обласний, міський або районний бюджет має достатньо коштів для забезпечення регулярних оплат витрат на функціонування та обслуговування основ­них фондів. Тому цей крок у загальному циклі формування капітально­го бюджету пов'язує звичайний річний обласний, міський або районний бюджетний процес з процесом формування капітального бюджету з ме­тою забезпечення регулярних річних витрат на функціонування, обслу­говування та інші види діяльності.

Впродовж фази формування бюджету оцінюються як загальні витрати на придбання основних фондів, так і річні операційні витрати. Важливим компонентом цього процесу є забезпечення використання «нових» основних фондів таким чином, щоб вони залишалися новими якнайдовше. Це робить­ся шляхом розробки конкретного плану обслуговування, зосередженого на важливості здійснення чітко окресленого процесу обслуговування, оновлен­ня та ремонту. Нерозумно дозволяти використання основних фондів без не­обхідного обслуговування, оскільки це лише скоротить передбачений строк експлуатації основних фондів і таким чином призведе до неефективного ви­користання обмежених ресурсів.

Операційний аналіз. Протягом фази планування згадувалися кон­кретні цілі та завдання, а також було визначено низку показників експлуа­тації, які служать для обґрунтування потреби у основних фондах. Тепер, під час цього кроку, аналізується фактична експлуатація основних фондів з ме­тою оцінки успішності їх сприяння територіально-адміністративній одиниці в досягненні поставлених завдань і мети. Під час цього кроку необхідно здійснити перевірку результативності, ефективності, продуктивності та суміжних характеристик, які стосуються конкретної програмної діяльності.

Також на цьому етапі здійснюється контроль за функціонуванням ос­новних фондів, щоб пересвідчитися, що вони функціонують успішно і відповідно до стандартних витрат, тобто основні фонди працюють ефектив­но і за найменших витрат.

Якщо виявлено, що основні фонди функціонують неефективно або не­продуктивно, відповідальні посадові особи обласного, міського або районно­го рівня, до кола обов'язків яких входять формування капітального бюдже­ту, управління програмою, яка передбачала купівлю основних фондів і/або обслуговування основних фондів, мають виявити причини невідповідності стандартам функціонування та вжити відповідних заходів.

Незалежно від результатів такого операційного аналізу - позитивних чи негативних, аналіз є важливим, оскільки отримані уроки дадуть змогу поліпшити або вдосконалити ті основні фонди (і цикл капітального плану­вання, пов'язаний з ними) для майбутніх повторів циклу.

План ліквідації основних фондів. Всі основні фонди організовані та­ким чином, що вони мають певний передбачений строк експлуатації Поса­дові особи обласного, міського або районного рівня мають завжди усвідо­млювати цей факт і вносити його до своїх довгострокових планів. На етапі завершення передбаченого експлуатаційного строку основних фондів поса­дові особи повинні починати розробляти план їх ліквідації (якщо завдання та мета були виконані) або план заміни/модернізації (якщо завдання та ме­та не були виконані).

Коли основні фонди, придбані за бюджетні кошти, підлягають ліквідації, необхідно звернути особливу увагу на юридичні питання для за­безпечення правомірної ліквідації. Можливо, ці основні фонди можна при­стосувати для використання в іншій галузі або продати. У будь-якому випад­ку процес ліквідації має бути прозорим.

6.8. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету

Розглянувши міжнародний досвід у різних сферах виконання капітальних бюджетів, перейдемо до процедур, які застосовуються в Україні. Постановою Кабінету Міністрів України 2003 р. за №256 затверджено «Поря­док фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з вико­нання державних програм соціального захисту населення за рахунок суб­венції з державного бюджету». Постановою також передбачено запровад­ження головними розпорядниками бюджетних коштів місцевих бюджетів персоніфікованого обліку отримувачів за видами пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Зазначеним Порядком визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на виконання державних програм соціального захисту населення. Пункт 4 статті 89 Бюджетного кодексу визначає програми, які фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету, зокрема:

• пільги ветеранам війни і праці;

• допомогу сім'ям з дітьми;

• додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг;

• компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Фінансування зазначених видатків здійснюється в межах обсягів, перед­бачених у місцевих бюджетах. При цьому фінансування додаткових соціаль­них гарантій місцевих органів влади за рахунок субвенції забороняється. Місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення в розра­хунок міжбюджетних трансфертів не; включаються і фінансуються за рахунок доходів, то не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до розпису асигнувань державного бюджету, Державне каз­начейство перераховує суми субвенції два рази на місяць (5-го та 25-го числа). Щомісячні суми субвенції перераховуються на рахунки місцевих бюджетів пропорційно до обсягів субвенції, передбачених у Державному бюджеті.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів до 15-го числа міся­ця. що настає за звітним, звіряють розрахунки з підприємствами-постачаль­никами та передають відповідні акти місцевим фінансовим органам. Останні па підставі отриманих актів готують реєстри нарахованих сум та направля­ють їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим уп­равлінням до 20-го числа цього ж місяця.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи облдержадміністрацій після отримання коштів субвенції розподіляють їх пропорційно до нарахованих сум і протягом трьох операційних днів надають органам Державного казначейства платіжні доручення на перерахування субвенції бюджетам нижчих рівнів. Протягом операційного дня органи Дер­жавного казначейства зараховують визначені суми на рахунки місцевих бю­джетів, які, в свою чергу, перераховують їх протягом одного операційного дня головним розпорядникам коштів для здійснення відповідних платежів.

Головні розпорядники бюджетних коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг. При цьому погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася на початок року, проводиться першочергово.

Головні фінансові управління відстежують фактичну кредиторську за­боргованість міських та районних бюджетів по відшкодуванню субвенції з урахуванням її обсягу, передбаченого у відповідних бюджетах. В разі не­обхідності (виникнення дисбалансу) здійснюють перерозподіл обсягів суб­венції між міськими та районними бюджетами, виходячи з фактично нарахо­ваних обсягів пільг, субсидій та допомоги населенню. Узагальнені матеріали

про фактично нараховані та відшкодовані пільги ветеранам війни та праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян подають Міністерству фінансів України до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Міністерство фінансів здійснює моніторинг відповідності передбаче­них обсягів субвенції фактичному обсягу нарахованих та відшкодованих сум. У разі потреби вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пе­рерозподілу обсягів субвенції між бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, виходячи з фактично нарахованих об­сягів. Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ра­ди України з питань бюджету здійснює, відповідно до статті 34 Закону Ук­раїни, зазначений перерозподіл.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. Reference 1 страница
3. Reference 10 страница
4. Reference 2 страница
5. Reference 3 страница
6. Reference 4 страница
7. Reference 5 страница
8. Reference 6 страница
9. Reference 7 страница
10. Reference 8 страница
11. Reference 9 страница
12. References 1 страница

Переглядів: 328