Характеристика елементів політичної системи суспільства

Елементами політичної системи суспільства (виходячи з широкого розуміння цього терміна) є:

1) суб’єкти (носії) політики;

2) політичні норми та принципи;

3) політичні відносини (стосунки);

4) політична культура, політична свідомість (політична ідеологія та психологія);

5) політична діяльність.

За системного вивчення цих елементів можемо зробити висновок, що вони передбачають існування і функціонування п’яти основних аспектів політичної системи: 1) інституціональної (організації, установи); 2) регулятивної (норми та принципи); 3) функціональної (політичні функції, політичний процес та режим); 4) ідеологічної (політичні погляди, політична свідомість та культура); 5) комунікативної (зв’язки, що об’єднують зазначені компоненти політичної системи).

Держава функціонує як елемент політичної системи суспільства через механізм держави.

Об’єднання громадян – це добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів їх членів для спільної реалізації і захисту своїх прав і свобод.

Розрізняють такі види громадських об’єднань: за порядком утворення та формами діяльності – громадські організації, органи громадської самодіяльності, політичні партії, громадські рухи; за критеріями членства – з фіксованим членством, з нефіксованим членством; за внутрішньою структурою – централізовані та децентралізовані; за соціальною сферою діяльності – політичні, економічні, наукові, екологічні, творчі, національно-культурні, вікові та ін.; за територією діяльності – місцеві, загальнодержавні, міждержавні, міжнародні; за соціально-правовим статусом – легальні, нелегальні; за соціальною спрямованістю – прогресивні, консервативні, реакційні.

Політична людина – це особа (індивід), що є громадянином певної держави і бере участь у політичному житті суспільства. Для оцінки громадянина як «політичної людини» зовсім не обов’язково, щоб він займався політичною діяльністю активно, професійно, тобто був депутатом, посадовою особою, партійним лідером тощо. Для цього достатньо того, що громадянин раз у кілька років брав участь у виборах як виборець і тим самим брав участь в управлінні суспільством.

Політичні принципи та норми, під якими розуміють основоположні ідеї та конкретні правила, що регулюють політичні відносини між народами, націями, соціальними групами, партіями та іншими учасниками політичних відносин.

Політичні відносини – це врегульовані політичними нормами стосунки між суб’єктами політики, в результаті яких ці суб’єкти набувають і реалізують права і обов’язки.

Для характеристики зв’язків, що встановилися між різними суб’єктами політики, використовують такі параметри: політичні функції (як напрямок взаємодії). До політичних функцій належать: а) політичне цілевизначення; б) владнополітична інтеграція суспільства; в) регулювання соціально-політичної діяльності; г) забезпечення цілісного впливу управління на суспільні процеси; політичний процес; політичний режим.

Політична культура – це рівень втілення в реальну поведінку суб’єктів політики принципів і норм, що регламентують політичні відносини у суспільстві. Основу поняття «політична культура» складає політична свідомість, яка поділяється на політичну ідеологію та політичну психологію.

Політична свідомість – це опосередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблеми влади, формування, розвиток і задоволення інтересів і потреб політичних суб’єктів; сукупність поглядів, оцінок, настанов, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної самостійності.

Структура політичної свідомості складна й суперечлива. Згідно з функціональним принципом класифікації у ній можна виділити такі аспекти: політико-психологічний (почуття, настрої, наміри, мотиви, установки, переконання, воля тощо); політико-дійовий (свідомість консервативна, ліберальна, реформістська, радикальна).

Політична ідеологія – це систематизований вираз поглядів держави, соціальних прошарків і груп, усього населення країни на політичну організацію суспільства, форму держави, відносини між різними політичними суб’єктами, їх роль у житті суспільства, відносини з іншими державами і націями. Складниками політичної ідеології є відповідні ідеї, теорії, концепції, доктрини тощо.

Політична психологія – це узагальнена система почуттів, звичок, потреб, емоцій, настроїв та уявлень людей щодо стану та перспектив розвитку політичного життя суспільства.

Політична діяльність– елемент політичної системи, що пов’язує і забезпечує взаємодію усіх компонентів, а також реалізує завдання і функції політичної системи. Це також певна сукупність послідовних дій суб’єктів політики, що мають політичне значення. Прикладами можуть бути: керування політичною організацією, підготовка програми або статуту партії, участь у пікетуванні або демонстрації, участь у зборах або переговорах, агітаційна чи просвітницька робота тощо.

На основі викладеного можна дійти висновку, що політична система суспільства– це система матеріальних і нематеріальних елементів, які функціонують і взаємодіють у сфері управління справами суспільства, тобто при здійсненні політичної влади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Механізм держави: сучасні тенденції визначення	\|	Підходи до праворозуміння в сучасній юридичній науці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.