• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналіз ефірних олій.

Ефірні олії які отримують в медичній практиці повинні бути стандартизовані, тобто повинні відповідати вимогам АНД.

Загальна стаття «Olea aetherea» ДФ ХІ, вип. І, ст. 287 – методичного плану. Вона регламентує прийоми і порядок виконання аналізу. Приватні статті на конкретні ефірні олії включені в ДФ ХІ, Х, ІХ видання.

Тотожність ефірної олії підлягає органолептичним показникам і числовим показникам.

Органолептичні показники – це колір, смак, запах.

Колір (і прозорість) ефірної олії визначають, помістив 10мл олії в циліндр з прозорого безколірного скла діаметром 2-3см, спостерігаючи в про ходячому світлі.

Запах визначають, наносячи біля 0,1мл (2 краплі) олії на смужку фільтрованого паперу розміром 12х5см. Олія не повинна змочувати краї паперу. . Зрівнюють запах досліджуваного взірця з запахом взірця контрольного на протязі 1 години. Спочатку відчувається запах всього «букету» речовин, а потім поступово частина легко летючих речовин випаровується в повітря і при наступних визначеннях через кожних 15 хвилин запах буде змінюватись. Зрівняння з еталоном дозволяє встановити ідентичність досліджуваної олії. Може бути визначена суміш інших олій або духмяних речовин.

Смак визначають, прикладаючи до язика смужку фільтрованого паперу з нанесеною на неї краплею олії, або змішуючи 1 краплю ефірної олії з 1г цукрової пудри і пробують на язик.

Числові показники – це фізичні і хімічні константи.

Фізичні константи – це розчинність, температура твердіння, густина, показник заломлення, кут обертання площини поляризації.

Розчинність визначають в мірному циліндрі, в який наливають 1мл олії і поступово по 0,1мл з бюретки доливають розчинник, вказаний в приватній нормативній документації. Ретельно струшують. Відмічають повне розчинення ефірної олії. Визначення ведуть при 200С.

Температура твердіння (кристалізації) визначають в приборі Жукова.

Густину – за допомогою пікнометра.

Показник заломлення – рефрактометром.

Кут обертання площини поляризації – в поляриметрі.

Визначення ведуть за ДФ ХІ, вип. І за загально прийнятими в аналітичній хімії методикам.

Хімічні константи – це кислотне число, ефірне число, ефірне число після ацетилування. Хімічні константи – показники тотожності і доброякісності.

Кислотне число – це кількість мг гідроксиду калію, необхідна для нейтралізації вільних кислот, які містяться в 1г ефірної олії. Визначають методом алкаліметричного прямого титрування.

Ефірне число – це кількість мг калію гідроксиду, яка пішла на омилення складних ефірів, які містяться в 1г ефірної олії. Визначають методом зворотного алкаліметричного титрування.

Ефірне число після ацетилування – це кількість мг калію гідроксиду, яка необхідна для омилення суми складних ефірів, які містяться першопочатково в 1г олії і які утворились при ацетилуванні. Визначають методом зворотнього титрування після ацетилування компонентів ефірної олії оцтовим ангідридом. Оцтову кислоту відмивають водою. Дальше в ацетильованій олії визначають ефірне число.

Наприклад, в м’ятній олії більше 4% складних ефірів ментолу з оцтовою і валеріановою кислотами і більше 46% вільного ментолу.

Доброякісність ефірної олії: визначають наявністю основних компонентів олії і відсутність домішок.

Основні компоненти ефірної олії – це кислоти, складні ефіри, спирти, феноли, і окремі компоненти (цитраль, цинеол та ін. ). Їх кількість знаходиться в певних межах для кожної олії.

Про вміст кислот, ефірів і спиртів судять по хімічним константам. Хімічні константи – показники тотожності і доброякісності.

Вміст фенолів (ДФ ХІ загальна стаття) визначають в об'ємних процентах за зменшенням об’єму ефірної олії, яка взята для дослідження після видалення з неї фенолів (в формі розчинних у воді фенолятів при струшуванні ефірної олії з 5% розчином NaOH). Визначення ведуть в касієвій колбі.

Окремі компоненти ефірних олій визначають за методами приватної нормативної документації на кожне конкретне ефірне число.

Наприклад: вміст альдегідів а лимонній олії (ДФ ХІ, ст. 342) визначають методом зворотного титрування. Метод оснований на здатності цитраля реагувати з гідро хлоридом гідрооксиламіну з утворенням оксиму, при цьому відокрем-люється хлористий водень в кількостях, еквівалентних цитралю.Хлористий водень, який виділяється титрують 0,5Н спиртовим розчином калію гідроксиду.

Домішки в ефірній олії розрізняють сторонні (піддомішки) і власні – продукти окислення ефірної олії.

Домішки спирту, жирної олії і води визначають спеціа-льними пробами. Домішки терпентинної олії, віску, продуктів окислення та ін. можна визначити тільки за змінами органолептичних і числових показників.

Спеціальні проби:

Спирт (етанол) –

1). 2-3 краплі ефірної олії наносять на воду на часовому склі. Спостерігають на чорному фоні. Не повинно бути помітного помутніння навколо олії.

2). 1мл олії в пробірці нагрівають до кипіння. Пробірка повинна бути закрита ватою з кристалом фуксину. Пари спирту розчиняють фуксин. Не повинно бути фіолетово-рожевого забарвлення вати.

Жирні і мінеральні олії – 1мл ефірної олії вструшують в пробірці з 10мл спирту; не повинно бути помутніння і крапель жирної олії.

Вода – визначають методом дистиляції.

Домішки восків, вазеліну, жирних олій, високомолекулярних терпенів, спирту знижують показник заломлення, кут обертання площини поляризації, густину ефірної олії. При розчиненні в спирті (етанолі) вуглеці випливуть на вверх, а жирна олія краплями опуститься на дно.

Продукти окислення компонентів ефірної олії змінюють органолептичні показники, покращують розчинність в спирті 70-96%, вони збільшують густину, показник заломлення, збільшують кислотне число і зменшують ефірне число і ефірне число після ацетилування.

Окислення атенолу в ефірній олії анісу і фенхелю до анісового альдегіду і анісової кислоти призводить до різкого зниження температури твердіння (доброякісна анісова олія кристалізується при температурі не менше 150С, фенхелева олія – не менше 30С за ДФ ХІ).

Якщо аналіз ефірних олій ведуть в наукових цілях, то суму компонентів ефірної олії досліджують ретельно. Для цього фракції ефірних олій досліджують за допомогою різних хроматографічних і спектрометричних методів, в тому числі електронна спектроскопія, ІЧ-спектроскопія та ін.

Шляхи використання ефіроолійної сировини.

Використовують ефіроолійну сировину різноманітно. В медичній практиці використовують більше 100 лікарських засобів з сировини даної групи.

1. Ефіроолійна сировина поступає в аптечну сіть в цілому і подрібненому стані, фасованою і в формі брикетів. Сировину відпускають з аптеки без рецепту лікаря.

В аптеці і в домашніх умовах з сировини готують настої і відвари, тобто екстемпоральні лікарські форми. Співвідношення сировини і води 1:10, виняток – настої з кореневища з коренями валеріани – 1:30. В більшості готують саме настої. Якщо ефірна олія локалізована в вмістищах (листя евкаліпту, кореневища і корені оману), то з сировини може бути приготовлений відвар.

Ефіроолійна сировина входить в склад офіціальних зборів:

- грудний; - сечогінний;

-шлунковий; - для збудження апетиту;

- потогінний; - послаблюючий;

- жовчогінний; - вітрогінний;

- заспокійливий; - проти гемороїдальний та ін.

Збори складають на заводах по переробці лікарської рослинної сировини або безпосередньо в аптеці.

2. Сировину використовують для отримання екстракційних лікарських форм ( галенові препарати) на фармацевтичних фабриках. Отримують:

- настойки з сировини валеріани, м’яти перцевої, евкаліпту, полині гіркої;

- екстракти густі з сировини валеріани і полину;

- екстракти рідкі з сировини деревію,кмину, чабрецю, ромашки, материнки, хмелю.

Використовують як самостійні лікарські засоби або в складі комплексних препаратів. Наприклад:

- екстракт кореневищ з коренями валеріани в формі таблеток вкритих оболонкою;

- екстракт квітів ромашки входить в склад препарату «Ротокан»;

- екстракт трави материнки і супліддя хмелю входить в склад препарату «Уролесан»;

- екстракти чабрецю і кмину – в склад препарату «Пертусин».

3. ЛРС використовують для виділення ефірних олій. Отримують олію на спеціалізованих заводах. Номенклатура:

- олія анісу; - олія хмелю;

- олія сосни (терпентинна) - олія піхти;

- олія гвоздики; - олія шавлії;

- олія фенхелю; - олія троянди;

- олія м’яти перцевої; - олія евкаліпту;

- олія ромашки обідраної.

Ефірні олії використовують як самостійні лікарські засоби ( наприклад, для інгаляцій або для отримання «Укропної води»), але частіше входять в склад комплексних препаратів. Наприклад:

- олія м’яти перцевої входить в склад крапель «Корвалол», в зубні краплі, аерозоль «Інгаліпт», мазь «Бом-бенге», бальзам «Золота зірка»;

- олія шавлії і сосни – в склад трав’яної пасти «Фітолізин»;

- олія аїру, м’яти, сосни – в склад препарату «Олиметин».

Препарати виробляють хіміко-фармацевтичні заводи.

4. На хіміко-фармацевтичних заводах отримують комплексні препарати:

- з мілко подрібненої сировини – «Вікаїр», і «Вікалін», в склад яких входить порошок кореневищ аїру;

- з соків і відварів рослин, в тому числі з деревію препарат «Лів.52»;

- на основі компонентів ефірних олій, в тому числі «Ледин» з ефірної олії багна болотяного містить ледол, «Пінабін» з ефірної олії сосни і ялинки (розчин важкої фракції в персиковій олії), «Аллантон» з ефірної олії оману високого (сума сесквітерпенових лактонів).

Велика кількість препаратів отримують на основі ментолу – компонента ефірної олії м’яти перцевої («Ментоловий олівець», «Бороментол», «Валідол» та ін.); камфори – компонента ефірної олії камфорного лавра (півсентетична камфора з піхвової олії і з скіпідару сосни звичайної ) – «Бромкамфора», краплі «Дента» та ін., терпінгідрату – компонента піненової фракції скіпідару – «Кодтерпін», «Терпінгідрат з натрієм гідрокарбонатом» та ін.

5. Препарати, склад яких і фармакологічна дія не пов’язані з ефірною олією:

- «Хлорофілліпт» - з листків евкаліпту шарикового містить суміш хлорофілів А і В;

- «Евкалімін» - з листків і пагонів евкаліпту прутовидного містить фенол альдегіди;

«Сальвін» - з трави (листків) шавлії лікарської містить суму речовин, які вилученні ацетоном.

Використання ефіроолійної сировини в медицині пов’язане головним чином з наявністю в ефірних оліях речовин, які володіють широким спектром терапевтичної дії.

Ефіроолійна сировина широко використовується і в інших галузях народного господарства: парфумерна, харчова, косметична промисловість, лікерогорілогчна і інших промисловостях.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
3. SWOT-аналіз у туризмі
4. SWOT-аналіз.
5. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
6. V. Нюховий аналізатор
7. АВС (XYZ)-аналіз
8. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
9. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
10. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
11. Аналіз активів банку
12. Аналіз альтернативних рішень

Переглядів: 5235