Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Екологічне інформаційне забезпечення

# 7. Екологічне інформаційне забезпечення

Екологічне інформаційне забезпеченняв юридичній літературі розглядається, по-перше, як засіб забезпечення права громадян на екологічну інформацію; по-друге, як засіб забезпечення екологічної безпеки та, по-третє, як відповідний напрям державного управління щодо реалізації державою своєї національної екологічної політики.

Якзасіб забезпечення права громадян на екологічну інформацію екологічне інформаційне забезпечення спрямоване на гарантування доступу до наявних відкритих, повних і достовірних відомостей про події, явища, предмети, факти, процеси у сфері використання, відтворення природних ресурсів, природних комплексів і ландшафтів, природно-соціальних умов і процесів, екологічних систем, антропогенних комплексів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Такий засіб дає змогу громадянам реалізувати своє конституційне право щодо вільного збору, одержання, узагальнення, поширення будь-якої інформації у будь-який спосіб.

У межах механізму правового забезпечення екологічної безпеки екологічне інформаційне забезпечення належить до організаційно-превентивних заходів, у межах яких здійснюється систематичне інформування державних органів про екологічний стан в Україні або ж в окремому регіоні, про стан захворюваності населення, природні і техногенні катастрофи та аварії тощо.

Функція екологічного інформаційного забезпечення,закріплена у ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», випливає зі змісту інших його статей, Конституції України, встановлюється положеннями Орхуської конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього природного середовища (Данія, м. Орхус, 1998 р.), ратифікованою Україною, та визначається як урегульована екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, діяльність яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров 'я людей щодо подання, збору, обробки, узагальнення та оприлюднення відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну обстановку, та стан захворюваності населення.

Розділ VIII. Основні функщї державного управління в галузі охорони ...

Екологічне інформаційне забезпечення включає в себе сукупність засобів, спрямованих на: а) збір необхідної інформації як об'єкта гарантування; б) додержання процедури обробки інформації, яка завершується її підготовкою до використання; в) розподіл або надання інформації можливим користувачам; г) використання інформації, враховуючи оцінку її якості та повноти, або ж прийняття важливих екологічно значущих рішень на підставі офіційної та іншої інформації.

Основною гарантією при цьому виступає ціла система норм законодавства міжгалузевого характеру, які дають змогу регулювати специфічні еколого-інформаційні суспільні відносини. Крім загальних положень Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», такі відносини регулюються положеннями Закону України «Про інформацію», Основами законодавства України про охорону здоров'я, законами України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи», «Про екологічну експертизу», «Про захист прав споживачів», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про звернення громадян» та ін. На забезпечення такого інформування спрямовано законодавство України про статистику, про друковані засоби інформації (пресу), про телебачення і радіомовлення, про висвітлення діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування в засобах масової інформації тощо.

Збір екологічної інформації здійснюється у процесі багатьох сфер діяльності. Так, з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Відповідно до земельного, водного, надрового, лісового, іншого природоресурсного та природоохоронного законодавства для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання ведуться державні та регіональні кадастри природних ресурсів. Державному обліку підлягають також об'єкти, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного сере-

§ 7. Екологічне інформаційне забезпечення

довища. У межах своїх зобов'язань підприємства, установи, організації, які використовують природні ресурси, здійснюють негативні впливи на стан навколишнього природного середовища, проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища, здійснюють збір, обробку і безоплатне подання відповідним державним органам, що ведуть державні реєстри, зведену статистичну звітність про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів та іншу інформацію, відомості про ведення екологічних паспортів тощо.

Екологічна інформація набувається також у межах здійснення екологічного контролю, проведення різних форм екологічної експертизи, включаючи попередні процедури оцінки впливу запланованої діяльності на стан навколишнього природного середовища. При цьому важлива роль належить метрологічному контролю, у межах якого забезпечується єдність вимірювань у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Основними джерелами екологічної інформації є:

—дані моніторингу довкілля;

—кадастрів природних ресурсів; реєстри (потенційно небезпеч них матеріалів, речовин, продуктів, в тому числі небезпечних відходів, хімічних, токсичних, радіоактивних та інших речовин);

—автоматизовані бази даних; архіви; довідки, що видаються уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадо вими особами.

Джерелами екологічної інформації можуть також бути: нормативно-правові акти, які забезпечують регулювання еколого-право-вих відносин або реалізація яких може впливати на стан навколишнього природного середовища; документи з питань екологічної політики, плани, програми та проекти у сфері охорони навколишнього природного середовища; міжнародні угоди в цій сфері та стан їх виконання; дані державного статистичного обліку і звітності, які ведуться органами Держкомстату; екологічні паспорти підприємств, які розробляються ними відповідно до вимог державного стандарту; декларації промислової безпеки, передбачені Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»; звіти про дотримання вимог природоохоронного законодавства, в тому числі про притягнення винних осіб до відповідальності; повідомлення наукових, науково-дослідних закладів; повідомлення засобів масової інформації; інші джерела інформації.

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

Відтак функція екологічного інформаційного забезпечення має комплексний характер, оскільки забезпечує суспільство полівидовою екологічною інформацією, визначеною у ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Комплексний характер цієї функції полягає також у здійсненні її цілою низкою спеціально уповноважених державних органів управління і контролю у різних сферах суспільного життя, місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

Так, до повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, визначених ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», належить організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України, встановлення порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища, встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище. Органи міністерства збирають екологічну інформацію також у процесі здійснення державного контролю в цій галузі, видачі дозволів на захоронення (складування) відходів, викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, шляхом здійснення державних екологічних експертиз у межах, визначених Законом України «Про екологічну експертизу» тощо. У складі Мінприроди України діє урядовий орган державного управління — Держгідромет, що забезпечує суспільство специфічним видом інформації — про стан та прогнозовані зміни гідрометеорологічних умов, про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища.

МОЗ України у межах повноважень, визначених Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», покликане надавати інформацію про стан здоров'я населення, вплив на нього біологічних, хімічних, фізичних, соціальних та інших факторів стану навколишнього природного середовища.

Такі державні органи, як Держкомприродресурсів України, Держкомзем України, Держкомлісгосп України, Держводгосп України, Мінагрополітики України у межах своїх повноважень що-

§ 7. Екологічне інформаційне забезпечення

до ведення природоресурсних кадастрів, моніторингу довкілля забезпечують інформацією про кількісні, якісні показники земель, надр, вод, лісів і рослинного світу, тваринного світу, в тому числі залишкові кількісні показники пестицидів, агрохімікатів, важких металів у грунті, воді, рослинах тощо.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідно до повноважень, визначених законодавством про стандартизацію, метрологію, сертифікацію, захист прав споживачів, підтвердження відповідності, управління якістю забезпечує даними про проведення державної політики у цій сфері.

МНС України та Державний комітет цивільного захисту України згідно з законодавством забезпечують відомостями про випадки надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, їх причини та про результати ліквідації таких негативних явищ.

Згідно з компетенцією спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади вправі обмінюватися такою інформацією, вимагати її від підприємств, установ, організацій у порядку, визначеному законодавством.

Відповідні повноваження у сфері екологічного інформаційного забезпечення мають місцеві ради, їх виконавчі та розпорядчі органи. Так, відповідно до законодавства такі органи на своїй території і в межах своєї компетенції забезпечують систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваності населення, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем.

Підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей також зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до екологічної інформації шляхом допуску їх до відкритих списків, реєстрів, архівів, інших джерел, систематичного інформування про істотні зміни стану довкілля на прилеглій території, негайного інформування населення про аварії, катастрофи та про заходи, що вживаються з метою локалізації та ліквідації їх наслідків.

Формами екологічного інформаційного забезпечення є:

— підготовка спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної Національної доповіді про стан навколишнього

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

природного середовища в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України — опублікування окремим виданням та розміщення в системі Інтернет;

—щорічне інформування Радою міністрів Автономної Респуб ліки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відпо відних рад та населення про стан навколишнього природного сере довища відповідних територій;

—систематичне інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища, ди наміку його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншої зміни навколишнього природного середовища, характер впливу екологічних факторів на здоров'я людей;

—негайне інформування про надзвичайні екологічні ситуації;

— передача інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків органам, уповноваженим приймати рішення щодо отриманої інформації;

— забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці й міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.

Заборона засекречувати екологічну інформацію встановлена Конституцією України (частина друга ст. 50). Закон України «Про державну таємницю» не відносить до державної таємниці інформацію: про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення та ін.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 9 серпня 1993 р. визначив Перелік відомостей, які не становлять комерційну таємницю, та відніс до цього переліку інформацію про забруднення навколишнього природного середовища, про реалізацію продукції, яка спричиняє шкоду здоров'ю.

Важливими засобами гарантування екологічного інформування є визначені в законодавстві процедури в цій сфері. Відповідну роль у становленні екологічного інформаційного забезпечення відіграла постанова Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1990 р. «Про затверд-

§ 7. Екологічне інформаційне забезпечення

ження Порядку і періодичності обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворюваності населення», в якій визначалася система державних органів управління і контролю, підприємства, установи та організації, на яких покладалося зібрання, обробка, узагальнення та обнародування екологічних відомостей, види екологічної інформації, періодичність її збору та подання у порядку статистичної звітності, обробки та узагальнення такої інформації, періодичність її обнародування.

За визначеними в законодавстві процедурами здійснюються види діяльності, що забезпечують саме інформування відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, Положення про порядки ведення державного земельного, водного, лісового кадастрів тощо.

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні за рік готується також відповідно до встановленої процедури, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 1992 р., №61 (з наступними змінами та доповненнями).

Загальний порядок звернення з інформаційним запитом визначено Законом України «Про інформацію». Наказом Мінприроди України від 18 грудня 2003 р. затверджене Положення про порядок надання екологічної інформації. Згідно з законодавством інформаційний запит не повинен містити аргументації щодо заінтересованості запитувача, подається у письмовій або електронній формі та має містити не більше трьох питань з однієї екологічної проблеми.

Відповідь на інформаційний запит має бути надана письмово у термін, який не перевищує 30 календарних днів, а в разі якщо обсяги та складність збору запитуваної інформації не виправдовують цей термін, то він може бути продовжений ще на 30 днів, при цьому запитувача попереджають про таке продовження.

Якщо орган не має в своєму розпорядженні відповідної екологічної інформації, він повинен переслати інформаційний запит за належністю до того органу, який володіє такою інформацією, про що повідомляє запитувача.

У запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено з підстав, визначених законодавством. Відмова в задоволенні запиту про надання екологічної інформації може бути оскаржена в установленому порядку.

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

Відповідним засобом екологічного інформаційного забезпечення є встановлення відповідальності в цій сфері. Так, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за відмову від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, приховування випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікацію відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплено такий склад правопорушення, як відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (ст. 91), а в Кримінальному кодексі України — склад злочину, який встановлює відповідальність за приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238). Згідно з Цивільним кодексом України, Законом України «Про інформацію» до винних осіб може бути застосовано відшкодування майнової або моральної шкоди.

Рекомендована література

1. Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактору // Право України. — 1999. — № 1.

2. Громадська екологічна експертиза в системі права екологічної безпеки / Е. В. Позняк // Держава і право. Юрид. і політ, науки: 36. наук. пр. — 2002. — Вип. 16. — С. 281—286.

3. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порів нянні з Україною / В. Р. Лозанський. — X., 2000.

4. Екологічне управління: Навч. посіб. / О. М. Величко, Д. В. Зеркалов. — К., 2001.

5. Екологічна експертиза: теорія, методологія, практика / О. Я. Лазор; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України, Львів, регіон, ін-т держ. упр. — Л., 2002.

6. Кравцов С. Стандартизація і нормування в галузі охорони ат мосферного повітря // Право України. — 1999. — № 4.

7. Краснова М. В. Гарантії реалізації права громадян на еколо-

Рекомендована література

гічну інформацію: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.06 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 1997.

8. Малишева Н. Р., Єрофеєв М. І. Проблеми організації та функціонування системи екологічного моніторингу в Україні // Правова держава. Вип. 5. — К., 1994.

9. Малишева Н. Р. Екологічні нормативи // Юридична енцикло педія: У 6 т. - К., 1999. - Т. 2.

10.Малишева Н. Р. Екологічні стандарти // Юридична енцикло педія: У 6 т. - К., 1999. - Т. 2.

11.Плотникова О. Еколого-правові норми в соціальних систе мах // Право України. — 1999. — № 1.

12.Радик І. Л. Правові проблеми екологічного ліцензування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридич на академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 2001.

13.Шарапова С. В. Правове забезпечення екологічного моніто рингу в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 2002.

14.Шемшученко Ю. С. Человек и его право на безопасную (здо ровую) окружающую среду // Государство и право. — 1993. — № 10.

15.Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності // Право України. — 2004. — № 2. — С. 55-59.

Розділ IX Екологічний контроль

§ 1. Поняття екологічного контролю

Під екологічним контролемрозуміють діяльність уповноважених суб'єктів, які здійснюють перевірку додержання і виконання чинного екологічного законодавства. Він є однією з основних функцій управління охороною навколишнього природного середовища і забезпечення раціонального природокористування.

Завдання екологічного контролю сформульовані у ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Вони полягають у забезпеченні додержання вимог чинного екологічного законодавства всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й підпорядкування, а також громадянами.

Екологічний контроль проводиться у формах попереднього і поточного контролю. Попередній контроль здійснюється стосовно різних видів діяльності, які можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища (погодження з органами з охорони навколишнього природного середовища проектів будівництва господарських об'єктів, участь представників цих органів у роботі державних приймальних комісій тощо).

Поточний екологічний контроль здійснюється • на стадіях експлуатації об'єктів, які впливають на стан навколишнього природного середовища, у процесі використання природних ресурсів тощо.

Залежно від уповноваженого суб'єкта, який здійснює функції контролю, та сфери його дії екологічний контроль поділяється на види: державний, відомчий, виробничий, громадський. У своїй су-

§ 2. Державний екологічний контроль

купності ці види становлять механізм контролю за додержанням екологічного законодавства у будь-якій сфері його дії.

£ 2. Державний екологічний контроль

Державний екологічний контроль здійснюється в процесі виконання державою своєї екологічної функції. Особливість цього виду контролю полягає в тому, що він є прерогативою відповідних державних органів, які можуть застосовувати у передбачених законом випадках заходи державного примусу.

Державний екологічний контроль проводиться центральними та місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (органами спеціальної компетенції). Правові засади цього контролю визначаються Конституцією України, екологічним законодавством, нормативними актами, якими регулюється правовий статус відповідних державних органів тощо. Повноваження та порядок здійснення державного екологічного контролю регулюється законами, які регулюють статус відповідних органів, а також спеціальним екологічним законодавством.

Вищі органи державної влади України здійснюють державний екологічний контроль у контексті їх контрольних функцій у цілому. Верховна Рада України, зокрема, контролює стан виконання прийнятих нею законів екологічного характеру через свої комітети і комісії, шляхом проведення парламентських слухань тощо. До цієї ж діяльності залучається і Рахункова палата.

Президент України контролює виконання своїх екологічних указів через відповідну службу Секретаріату Президента України. Відповідні структури діють і у складі Кабінету Міністрів України, які контролюють виконання урядових постанов з питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування.

Місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів, додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промис-

Розділ IX. Екологічний контроль

лових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою (ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить «здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення, відтворення лісів» (ст. 33 України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Особливе місце в системі державного екологічного контролю займають органи прокуратури. Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють контрольну функцію в порядку прокурорського нагляду за додержанням законності в екологічній сфері. Форми і методи такого нагляду передбачені Законом України «Про прокуратуру». Відповідно до цього закону органи прокуратури проводять перевірки виконання екологічного законодавства, вносять протести і подання на виявлені правопорушення, звертаються з позовами до судів про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення екологічного законодавства, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Державний екологічний контроль, здійснюваний органами спеціальної компетенції, характеризується тим, що для цих органів відповідна контрольна функція є головною. Контроль у даному випадку є надвідомчим, тобто стосується й тих державних органів, які здійснюють функції відомчого контролю.

Мінприроди Україниздійснює відповідно до законодавства державний контроль за додержанням правил, нормативів, норм, лімітів, квот у сфері використання та охорони природних ресурсів, вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, у сфері поводження з відходами, а також гідрометеорологічної діяльності.

Мінприроди України та посадові особи з контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки мають право:

— застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення;

§ 2. Державний екологічний контроль

— передавати правоохоронним органам за наявності підстав, передбачених законодавством, матеріали про виявлені правопору шення;

—залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та ор ганізацій до розгляду питань, що належать до компетенції міністерства;

—здійснювати видавничу діяльність з питань, що належать до сфери його повноважень та функцій;

—заслуховувати відповідну інформацію посадових осіб цент ральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій, давати керівникам підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення ви явлених порушень законодавства з питань охорони навколишньо го природного середовища, екологічної та в межах своєї компе тенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування національної екологічної мережі;

—обстежувати підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, в тому числі військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, з ме тою перевірки додержання вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і відтворення природних ресурсів, еко логічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки;

—обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) в установле ному порядку діяльність підприємств, установ, організацій та об'єктів незалежно від форми власності або вносити до Кабінету Міністрів України відповідні подання щодо припинення діяль ності, якщо вона провадиться з порушенням норм, правил і нор мативів з охорони навколишнього природного середовища, еко логічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки;

—одержувати в установленому законодавством порядку від цен тральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Авто номної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, під приємств, установ та організацій, від власників та органів, до сфе ри управління яких належать ці підприємства, установи та органі зації, пояснення, довідки, звіти про стан екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, повідомлення про аварії та їх причини, технічну та іншу документацію, а також іншу інформа цію, необхідну для виконання покладених на міністерство завдань.

Розділ IX. Екологічний контроль

Мінприроди України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління. Працівники Мінприроди України, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства з питань, що належать до повноважень міністерства, користуються правами, передбаченими законодавством.

Держекоінспекціяздійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, екологічну та радіаційну безпеку (крім- об'єктів, підконтрольних Держатомрегулювання).

Здійснюючи свої повноваження, Держекоінспекція контролює:

—додержання вимог екологічного законодавства, норм раціонального природокористування, екологічної та радіаційної безпеки всіма фізичними та юридичними особами (у тому числі посадовими особами, громадянами України, особами без грома дянства, іноземцями);

—додержання норм, правил і стандартів у сфері охорони навко лишнього природного середовища, виконання вимог висновків державної екологічної експертизи, затверджених або погоджених Мінприроди, лімітів і квот на використання чи добування природ них ресурсів загальнодержавного значення, викидів і скидів за бруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, якщо це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержав ного значення, а також на утворення та розміщення відходів;

—додержанням вимог екологічної та радіаційної (крім майдан чиків ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, та уранових об'єктів) безпеки, у тому числі: у процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, вина ходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, техно логій і систем; на військових та оборонних об'єктах,, об'єктах ор ганів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань вико нання покарань, органів Служби безпеки України та прикордон них військ у місцях їх постійної дислокації, а також під час пере-

§ 2. Державний екологічний контроль

дислокації військ та військової техніки автомобільними, повітряними, залізничними і плавучими транспортними засобами, проведення військових навчань, маневрів; у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення; у процесі транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення і знешкодження пестицидів та агрохімі-катів, небезпечних хімічних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів; у зонах спостережень атомних електростанцій, на об'єктах, що використовують джерела іонізуючого випромінювання.

Держекоінспекція також координує роботу структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль у сфері лісового та мисливського господарства, регулювання земельних відносин, використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів, а також урядового органу державного управління з питань рибного господарства.

Держекоінспекція готує і подає пропозиції Мінприроди про скасування виданих дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів у разі порушення виконання умов цих дозволів.

Держекоінспекція за дорученням Мінприроди бере участь і в міжнародному співробітництві в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки, зокрема, здійснює контроль за виконанням міждержавних програм і вимог міжнародних договорів України щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки в межах наданих повноважень.

Державні інспектори екологічної інспекції в межах своєї компетенції мають право:

— обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань і Служби безпеки України та прикордонних військ у місцях їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ та військової техніки автомобільними, повітряними, залізничними і плавучими транспортними засобами з ме-

Розділ IX. Екологічний контроль

тою перевірки додержання ними вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки;

— обмежувати чи зупиняти (тимчасово) діяльність підприємств, установ, організацій та об'єктів незалежно від форми власності і господарювання (в тому числі будівництво, реконструкцію та роз ширення об'єктів) і подавати Мінприроди пропозиції щодо припи нення в установленому порядку діяльності у разі порушенням ни ми законодавства про охорону навколишнього природного середо вища, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвес торів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції;

— опломбовувати приміщення, устаткування та апаратуру підприємств, установ, організацій та об'єктів, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження, зупи нення (тимчасове) їх діяльності;

— перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи, лісорубні квитки тощо);

— складати акти перевірок і протоколи про адміністративні пра вопорушення та розглядати справи про адміністративні правопору шення у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, екологічної та радіаційної без пеки;

— давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що на лежать до її повноважень;

— у разі неможливості встановлення особи порушника під час складання протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення доставляти осіб, які порушили вимоги законодавства про охорону навколишнього природного се редовища, до органів місцевого самоврядування, органів внутріш ніх справ і штабів громадського формування з охорони громадсь кого порядку і державного кордону;

— подавати позови до підприємств, установ та організацій неза лежно від форми власності й господарювання" та пред'являти пре тензії про відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушен ня ними вимог природоохоронного законодавства;

— передавати до прокуратури, органів досудового слідства та дізнання матеріали про виявлені факти правопорушення, в яких є ознаки злочину;

§ 2. Державний екологічний контроль

— одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів Авто номної Республіки Крим, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності й господа рювання довідкові та інформаційні матеріали про стан екологічної та радіаційної безпеки, повідомлення про аварії та їх причини, технічну та іншу документацію, а також інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

—залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, у тому числі громадських (за погодженням з їх керівниками), для вирішення питань щодо участі в проведенні перевірок виконання заходів з охорони навколишнього природно го середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки;

—зупиняти або забороняти проведення робіт на територіях за повідників, національних природних парків, інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, не передбачених відповідним режимом;

—зупиняти транспортні (в тому числі плавучі) засоби та прово дити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь добування об'єктів рослинного та тваринного світу на місцях їх добування, зберігання, перероблення і реалізації;

—вилучати в установленому порядку в осіб, які порушили за конодавство про охорону навколишнього природного середовища, знаряддя добування об'єктів рослинного та тваринного світу, транспортні (в тому числі плавучі) засоби, обладнання і предмети, Що були знаряддям незаконного добування об'єктів рослинного та тваринного світу, незаконно добуті природні ресурси і продукцію, що з них вироблена, а також відповідні документи (ліцензії, дозво ли, лісорубні квитки тощо);

—викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одер жання від них усних або письмових пояснень у зв'язку з порушен ням ними вимог законодавства про охорону навколишнього при родного середовища, раціональне використання природних ре сурсів, екологічну і радіаційну безпеку;

—проводити фотографування, здійснювати звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття екологічних правопорушень;

Розділ IX. Екологічний контроль

— призначати в установленому порядку громадських інспек торів з охорони довкілля та видавати їм посвідчення затверджено го Мінприроди зразка;

—оглядати в пунктах пропуску через державний кордон, на митницях усі види транспортних засобів, у тому числі літаки, ко раблі, інші плавучі засоби, в порядку, визначеному законодавст вом, з метою виявлення екологічно небезпечних і заборонених до вивезення з України та ввезення в Україну вантажів;

—робити запити та подавати пропозиції до Мінприроди щодо фінансування природоохоронних заходів, у тому числі за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

—виконувати за дорученням Мінприроди функцію замовника під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

—використовувати за погодженням з органами МВС спеціальні транспортні засоби, які мають кольорографічне забарвлення та на пис з емблемою;

—скликати в установленому порядку наради з питань, які на лежать до її компетенції.

Держекоінспекція видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які обов'язкові для виконання, їй також підвідомчі справи про адміністративні правопорушення в сфері охорони навколишнього природного середовища. Накази державних інспекторів можуть бути оскаржені у порядку підлеглості вищому державному інспектору, а також у судовому порядку. ■

Крім цієї інспекції, у складі Мінприроди України діють Державна служба заповідної справи,на яку покладений державний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереженням біологічного та ландшафтного різноманіття на відповідних територіях, та Держлісінспекція,яка здійснює контроль за додержанням лісового законодавства.

Держлісінспекція відповідно до Положення про неї організовує та здійснює державний контроль за охороною,'захистом, використанням та відтворенням лісів, у тому числі в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду незалежно від їх підпорядкування, полезахисних та інших захисних лісових смуг і лісів у межах населених пунктів, зокрема: вимог законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів центральними і

§ 2. Державний екологічний контроль

місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, громадянами; правил, нормативів, стандартів, вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання та охорони лісів; вимог щодо заготівлі деревини згідно із затвердженими в установленому порядку щорічним розміром лісосічного фонду та розрахунковою лісосікою; сезонних строків початку і закінчення заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань.

Здійснюючи функції контролю, Держлісінспекція має право:

—обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодав ства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

—обмежувати чи тимчасово припиняти в установленому поряд ку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів (у тому числі будівництво, реконструкцію та розширення об'єктів) і подавати до Мінприроди України пропозиції щодо при пинення діяльності цих підприємств, установ і організацій у разі порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту, викори стання та відтворення лісів, за винятком суб'єктів підприємниць кої діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відпо відно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції;

—перевіряти документи на право спеціального використання лісових ресурсів (дозволи, лісорубні квитки тощо);

—складати акти перевірки і протоколи про адміністративні пра вопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворен ня лісів у межах повноважень, визначених законом;

—давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що на лежать до її повноважень;

—доставляти осіб, які вчинили порушення вимог законодавст ва у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до органів внутрішніх справ або виконавчих органів сільських, селищ них рад, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці вчинення порушення;

—вживати в установленому порядку заходів досудового врегу лювання спорів та звертатися до суду з питань відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

Розділ IX. Екологічний контроль

— передавати до прокуратури, органів досудового слідства та органів дізнання матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

—вилучати в установленому порядку в осіб, які порушили ви моги законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, знаряддя добування лісових ресурсів, транс портні (в тому числі плавучі) засоби, обладнання і предмети, що є знаряддям незаконного добування лісових ресурсів, незаконно добуті лісові ресурси і продукцію, що з них вироблена, а також відповідні документи (дозволи, лісорубні квитки тощо);

—тимчасово припиняти проведення робіт на територіях запо відників, національних природних парків, інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, що знаходяться в межах лісового фонду, у разі порушення вимог лісового законодавства;

—викликати громадян для одержання усних або письмових по яснень у зв'язку з порушенням ними вимог законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

—здійснювати відповідно до закону фотографування, звукоза пис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття порушень вимог законодавства у сфері охорони, захис ту, використання та відтворення лісів;

—призначати в установленому порядку громадських інспек торів з охорони лісів та видавати їм посвідчення затвердженого Мінприроди України зразка.

Функції державного екологічного контролю у відповідних регіонах здійснюють також спеціальні підрозділи Мінприроди України Державна екологічна інспекція Азовського моря(Положення про Державну інспекцію Азовського моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України затверджено наказом Мінприроди України від 23 лютого 2004 р.), Державна Азово-Чор-номорська екологічна інспекція(Положення про Державну Азово-Чорноморську інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України затверджено наказом Мінприроди України від 23 лютого 2004 р.) (діє на території від міста Ска-довська (включно) до міста Генічеська (включно) Херсонської області навколо Кримського півострова), Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря(Положення про Державну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони

§ 2. Державний екологічний контроль

навколишнього природного середовища України затверджено наказом Мінприроди України від 27 липня 2004 р.) (діє на території від західного кордону України по р. Дунай до міста Скадовська Херсонської області).

Крім того, Мінприроди (відповідно до Указу Президента України від 20.04. 2005 р. «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України») здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр, забезпеченням здійснення державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю, бере участь у здійсненні державного контролю та нагляду за охороною та використанням надр. Відповідно до Положення до його відання віднесено, зокрема, державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль), топографо-геодезичною, картографічною діяльністю (державний геодезичний нагляд), виконанням програм у цих сферах, повнотою геологічного вивчення надр, своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт з геологічного вивчення надр, наявністю спеціальних дозволів, виконанням передбачених ними умов, а також ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, додержанням під час дослідно-промислової експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які забезпечують необхідне їх вивчення і виключають можливість пошкодження родовищ, виконанням рекомендацій державної експертизи з оцінки запасів корисних копалин, збереженням розвідувальних гірничих виробок і свердловин, а також геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, що можуть бути використані для подальшого вивчення надр, додержанням вимог законодавства про надра, а також проектів, стандартів, норм, правил, інших нормативних документів з геологічного вивчення надр, у тому числі під час експлуатації родовищ корисних копалин, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; бере участь у здійсненні державного контролю та нагляду за охороною та раціональним використанням надр.

Держкомзем Українив межах своїх повноважень здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних Ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх Цільового призначення та умов надання, власниками земельних Ділянок і землекористувачами; за цільовим використанням коштів,

Розділ IX. Екологічний контроль

що надходять відповідно до законодавства України у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Держводгосп України відповідно до покладених на нього повноважень здійснює контроль за додержанням режиму роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, використання прибережних захисних смуг, достовірністю державного обліку водокористування, технічним станом гідротехнічних споруд, які належать підприємствам, установам, організаціям, що перебувають у сфері його управління.

Відповідно до Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за охороною, раціональним використанням та відтворенням водних ресурсів, затвердженого наказом Держводгоспу України від 29 січня 2001 р., контроль здійснюється за: забезпеченням права державної власності на води; наявністю та станом водоохоронних споруд та обладнання; веденням обліку використання води та скидами речовин, що забруднюють, у водні джерела і наявністю відповідної апаратури та систем контролю; дотриманням правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв; дотриманням умов дозволів на спеціальне водокористування; дотриманням установлених режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем; виконанням заходів з охорони вод від забруднення, засмічення та виснаження при здійсненні господарської діяльності на водозборах, у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок, водосховищ, озер та інших водних об'єктів; дотриманням порядку та режиму використання земель водного фонду; виконанням заходів щодо безпечного водокористування у зонах впливу атомних електростанцій.

Органи Держводгоспу здійснюють контроль за дотриманням всіма фізичними і юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання: правил експлуатації водогосподарських споруд (об'єктів), пристроїв, систем, водосховищ і водойм, що використовуються як водосховища; норм (лімітів) і правил водокористування і водовідведення та встановленого режиму використання вод; правил ведення водокористування первинного обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод; правил ведення водокористувачами первинного обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод; правил забудови та

§ 2. Державний екологічний контроль

господарського освоєння земель у зонах можливого затоплення та у водоохоронних зонах. Крім того, в їх функції входить контроль за: реалізацією державних та регіональних програм оздоровлення, використання, охорони та відтворення водних ресурсів; виконанням водокористувачами та учасниками водогосподарського комплексу встановленого режиму спрацювання водосховищ загальнодержавного значення; використанням земель водного фонду; веденням будівельних, днопоглиблювальних, вибухових, бурових робіт, добуванням корисних копалин, прокладанням кабелю, трубопроводів та інших комунікацій, що здійснюються юридичними та фізичними особами на водних об'єктах; виконанням підприємствами, організаціями та установами передбачених заходів, пов'язаних з запобіганням шкідливої дії вод та ліквідацією її наслідків.

Виконуючи контрольні функції, органи Держводгоспу мають право здійснювати перевірки: наявності та стану обладнання й апаратури для обліку використаної і скинутої води; дотримання норм і правил організації водовідведення поверхневих вод з територій населених пунктів; дотримання порядку та умов загального і спеціального водокористування; достовірності даних статистичної звітності з обліку водокористування; стану будівництва водоохоронних об'єктів на землях водного фонду; ведення господарської діяльності на водозборах, у прибережних захисних смугах та водоохоронних зонах.

Органи Держводгоспу, що здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, у межах своєї компетенції мають право:

—обстежувати в установленому порядку підприємства, устано ви, організації, незалежно від форм власності і видів господарської діяльності, що використовують водні ресурси чи здійснюють гос подарську діяльність на водозабірних та прибережних захисних смугах і водоохоронних зонах у будь-який час з метою перевірки Додержання водного законодавства;

—видавати фізичним і юридичним особам приписи щодо здійснення відповідних заходів з раціонального використання, охо рони вод та відтворення водних ресурсів;

—порушувати перед відповідними органами в установленому законом порядку питання щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинки) будівництва, реконструкції, розширення об'єктів про мисловості, зв'язку, оборони транспорту та іншого призначення,

Розділ IX. Екологічний контроль

проведення робіт з експлуатації (добування) природних ресурсів, пошукових та інших робіт, що здійснюються з порушенням водного законодавства; заборони (тимчасової зупинки), обмеження роботи промислових підприємств, господарської діяльності суб'єктів господарювання на водозаборах, у межах прибережних захисних смуг та у водоохоронних зонах, якщо ця діяльність здійснюється з порушенням норм і правил використання і охорони водних ресурсів чи призводить або призведе до забруднення, засмічення чи виснаження водного об'єкта; тимчасової зупинки дії виданих дозволів на спеціальне водокористування у разі недотримання умов цих дозволів;

—зупиняти або забороняти проведення робіт у руслах річок чи акваторіях водосховищ, якщо ці роботи не погоджені в установле ному порядку із спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади в галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів;

—складати акти перевірки і протоколи про порушення законо давства в галузі охорони і раціонального використання водних ре сурсів та у випадках пошкодження водогосподарських споруд (об'єктів) та пристроїв чи при порушенні правил їх експлуатації;

—пред'являти позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення водного законодавства чи пошкодження во догосподарських споруд (об'єктів) та пристроїв;

—викликати громадян та посадових осіб для надання усних або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними водного зако нодавства, проводити фотографування, здійснювати звукозапис, кіно- та відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання і роз криття адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 48, 59, 60, 61 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

—отримувати безоплатно від фізичних і юридичних осіб інфор маційні матеріали в обсягах статистичної звітності, необхідні для визначення стану використання та охорони водних ресурсів, повідомлення про аварійні забруднення водних ресурсів та про хід ліквідації їх наслідків, пояснення обставин, що призвели до пору шення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв чи їх пошкодження;

—розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил використання, охорони водних ре-

§ 2. Державнийекологічний контроль

сурсів (статті 48, 59, 60 та 61 КпАП), за винятком випадків забруднення та засмічення підземних вод або порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричинило забруднення цих вод;

— вносити пропозиції щодо притягнення осіб, які допустили порушення водного законодавства до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Здійснюючи функції державного екологічного контролю, органи Держводгоспу взаємодіють з іншими органами спеціальної компетенції, які виконують аналогічні функції, наприклад з Держ-екоінспекцією.

Держкомлісгосп Україниздійснює державний нагляд і контроль за додержанням вимог щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства і полювання, а також застосування пестицидів та агрохімікатів у лісовому господарстві, на землях лісового фонду, проводить у встановленому порядку через галузеві науково-дослідні установи їх апробацію; забезпечує функціонування та координує роботу служби державної лісової охорони.

Служба державної лісової охоронив межах наданих їй контрольних повноважень здійснює організацію наземної та авіаційної охорони лісів; контролює виконання заходів протипожежної безпеки, своєчасного виявлення та боротьби з лісовими пожежами; здійснює охорону лісів від самовільних порубок, розкрадання, винищення та інших правопорушень; контролює виконання лісозаготівельних правил відпуску деревини на пні, правил сінокосіння, випасу худоби, інших правил експлуатації лісового фонду; контролює додержання інших правил лісового законодавства.

Відповідно до ст. 88 Лісового кодексу України службові особи державної лісової охорони мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоди лісу; відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення належної охорони та захисту лісів; доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, ^в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади; вилучати в осіб, Що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію

Розділ IX. Екологічнийконтроль

лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушення, а також відповідні документи; зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством.

МНС тау справахзахисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофиздійснює державний нагляд і контроль за виконанням вимог цивільної оборони і техногенної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації, станом готовності сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації; розробляє і контролює виконання спеціальних правил і вимог щодо додержання законодавства і здійснює методичне керівництво і контроль за створенням, зберіганням, використанням та поповненням оперативного, відомчих, регіональних, місцевих та об'єктових резервів для запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Держатомрегулювання Українитакож здійснює відповідні контрольні функції в сфері охорони навколишнього природного середовища від радіаційного забруднення. Комітет безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи (державні інспекції з ядерної та радіаційної безпеки) організовує і здійснює державний нагляд за додержанням вимог законодавства, спеціальних норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання; здійснює контроль за реалізацією заходів, спрямованих на запобігання аваріям у процесі виробництва та використання джерел іонізуючого випромінювання на ядерних установках, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах, та забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації наслідків таких аварій; контролює додержання встановленого порядку подання інформації про випадки порушень у роботі ядерних установок або сховищ для захоронення радіоактивних відходів, організовує з'ясування причин таких порушень, а також обставин виникнення ядерних інцидентів і радіаційних аварій.

Цей орган застосовує в межах своїх повноважень примусові заходи щодо юридичних і фізичних осіб у разі порушення ними за-

§ 2. Державний екологічний контроль

конодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також умов виданих ліцензій. Зокрема, в установленому порядку має право застосовувати: фінансові санкції до підприємств, установ, організацій, підприємців за порушення законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки та умов наданих дозволів; обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій та об'єктів у разі порушення ними вимог щодо ядерної та радіаційної безпеки; притягувати в установленому порядку до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про ядерну та радіаційну безпеку; надсилати ліцензіатам, власникам чи керівникам підприємств подання про невідповідність окремих осіб займаним посадам; передавати правоохоронним органам матеріали про факти порушень установлених законами та іншими нормативно-правовими актами вимог щодо додержання ядерної та радіаційної безпеки.

Законодавче закріплення основних повноважень державних інспекторів з ядерної та радіаційної безпеки міститься в Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Так, відповідно до положень ст. 25 цього закону державні інспектори, що здійснюють державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, можуть безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, для перевірки дотримання законодавства про використання ядерної енергії, отримувати від посадових осіб цих суб'єктів господарювання необхідні пояснення, матеріали та інформацію з цих питань. У разі виявлення порушень вимог законодавства, норм, правил, стандартів з ядерної та радіаційної безпеки вони мають право: надсилати відповідним особам обов'язкові Для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків; застосовувати в установленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ, організацій та підприємців; обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення вимог щодо ядерної та радіаційної безпеки; притягувати в установленому порядку до відповідальності винних осіб.

Розділ IX. Екологічний контроль

Рішення Головного державного інспектора України з ядерної безпеки, прийняте у межах його компетенції, є остаточним і може бути оскаржено лише в судовому порядку. Рішення державних інспекторів, підпорядкованих Головному державному інспектору України, можу

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органи державного управління загальної компетенції 8 страница	\|	Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.037 сек.