Формули у роботі (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу.
Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого поля сторінок (вирівнюється по правому краю сторінки) на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули, до якої він належить) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу), при цьому сама формула розміщується симетрично до тексту розділу. Формулу наводять курсивом, висота шрифту відповідає 14-му розміру. При їх написанні слід використовувати редактор формул (наприклад, Microsoft Equation 3.0).
Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводять безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючись зі слова “де”, двокрапку після якого не ставлять. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Обов’язково мють бути наведені одиниці виміру кожного параметра формули; розмірність одного і того самого параметра у межах роботи має бути однаковою.
У разі посилання у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, “у формулі (1.2)”. Рівняння і формули виділяють з тексту вільними рядками: вище і нижче від кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка (один Enter). Приклад порядку відображення та нумерації другої формули другого розділу кваліфікаційної роботи наведений нижче.
Текст розділу…
1,5 машинних інтервали (один Enter)
, (2.2)
1,5 машинних інтервали (один Enter)
де Кф.н. – коефіцієнт фінансової незалежності (автономії); ВК – власні кошти (власний капітал) підприємства; ЗК – загальна сума джерел фінансування (загальний капітал) підприємства (валюта балансу).