Сучасні концепції інноваційного розвитку

Теорія інтелектуальної технології.Виникла як результат дослідження австрійським економістом Фрідріхом Хайєком (1899 – 1992) проблем інформаційної економіки і технології. Хайєк запропонував інформаційну концепцію «порядку, що розширюється» як основу цивілізації. На його думку, ринок – це гігантська інформаційна «машина», що містить величезне «неявне, розсіяне знання» про потреби та виробничі можливості людей, інформацію, яка переважає ті знання, якими може мати не лише окрема людина, а й багато людей. Врахування інформації, яку надає ринок, і дії відповідно до неї подовжують «ланцюжки» людей, які працюють одне для одного (підприємців і споживачів), і дають можливість експериментувати, ризикувати, досягати максимальних результатів за найменших витрат.

Сукупність дій підприємців і споживачів, зоснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства.Сформульована американським ученим П. Друкером у працях «Інновація та підприємництво» (1985) і «Посткапіталістичне суспільство» (1993). П. Друкер зазначає, що економіка 90-х років
XX ст. принципово відрізняється від економіки 60 – 70-х років, яка була зорієнтована на виробництво, внаслідок чого підприємства зосереджували основні зусилля на його вдосконаленні. Найкраще це могли робити великі компанії, що домінували на ринку.

Інноваційна економіка (за Друкером) має такі характеристики:

1) головною продукцією і головною «начинкою» усіх товарів і послуг є нові рішення; саме зростання економіки є безпосереднім результатом безперервних інноваційних змін;

2) провідна роль в економіці належить мільйонам малих і середніх підприємств, які очолюють підприємці, що діють на свій страх і ризик;

3) динаміка економіки й суспільства визначається не наукою і науковцями, а мільйонами людей, що самостійно приймають рішення, часто інтуїтивні й творчі;

4) порівняно невеликі капіталовкладення у кожне робоче місце завдяки некапіталомісткій технології багатьох мільйонів інноваційних виробництв;

5) знання є основним, пануючим фактором продуктивності й у масовому виробництві;

6) головна форма власності – це інтелектуальна власність, що структурує суспільство й визначає його розвиток;

7) метою оподатковування має стати підтримання усього необхідного для довгострокових інвестицій, а головною рисою податків, важливою для всієї інноваційної економіки, – їх точна передбачуваність.

Отже, сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у поведінці людей, сформували у них прагнення до накопичення знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй діяльності новітні технології, творчо підходити до визначення способів задоволення потреб споживачів, а на основі цього вдосконалювати й оновлювати продукцію, отримуючи більші доходи й зміцнюючи свої ринкові позиції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інноваційні теорії технологічних змін	\|	Еволюція парадигми інноваційного розвитку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.