• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та елементи інфраструктури сучасного товарного ринку

Сукупність зв'язаних між собою інститутів, які діють у межах особливих ринків і виконують певні функції, складає інфраструктуру ринкової економіки. Класифікація ринкової інфраструктури, її специфічний зміст визначаються особливостями ринків, у межах яких функціонують ці елементи (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Класифікація інфраструктури ринку за укрупненими блоками [87]

Уперше термін «інфраструктура» був використаний в економічному аналізі при позначенні об'єктів і споруд, які забезпечували життєдіяльність озброєних сил на початку XX ст.

У 40-х роках на Заході під інфраструктурою почали розуміти сукупність областей, які обслуговують нормальне функціонування матеріального виробництва. У вітчизняній економічній літературі ця проблема активно розглядалася в 70-х роках.

Інфраструктура - обов'язковий компонент будь-якої цілісної економічної системи та підсистеми. Дослівно інфраструктура - це основа, фундамент, внутрішня будова економічної системи (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Основні елементи інфраструктури товарного ринку [9]

Інфраструктура товарного ринку - це сукупність організаційно-правових форм, які опосередковують рух товарів і послуг, акти купівлі-продажу або сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, які обслуговують ринок і виконують певне призначення в забезпеченні нормального режиму його функціонування.

Для функціонування ринкового механізму необхідна високоорганізована мережа спеціальних служб і організацій, які б забезпечували чіткий розподіл і використовування трьох основних чинників ринку - засобів виробництва, грошових коштів і людських ресурсів. Система таких організацій складає елементи інфраструктури ринку.

Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є (табл. 2.1.):

1) біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їхня організаційна форма;

2) аукціони, ярмарки та інші форми організаційного позабіржового посередництва;

3) кредитна система та комерційні банки;

4) емісійна система та емісійні банки;

5) система регулювання зайнятості населення й центри державного та недержавного сприяння зайнятості (біржі праці);

6) інформаційні технології та засоби ділової комунікації;

7) податкова система й податкова інспекція;

8) спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри та агентства засобів масової інформації;

9)торговельні палати, інші суспільні, добровільні й державні об'єднання (асоціації) ділових кіл;

10) митна система;

11) профспілки працівників по найму;

12) комерційно-виставкові комплекси;

13) система вищої та середньої економічної освіти;

14) аудиторські компанії;

15) компанії консультантів (консалтинг);

16) державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності (спілка підприємців);

17) спеціальні зони вільного підприємництва.

Важливими елементами ринкової інфраструктури є ярмарки, аукціони, біржі.

Ярмарок є регулярним ринком широкого призначення, який організовується у визначеному місці. Він може бути місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів одного або багатьох видів.

Ярмарки виникли в Європі в ранньому середньовіччі. На початку XX століття широкий розвиток одержали міжнародні ярмарки, де складаються угоди в національному й міжнародному масштабах. У сучасних умовах розвинені галузеві (найчастіше технічні) ярмарки товарів широкого споживання з проведенням симпозіумів, конгресів, семінарів.

Аукціони мають справу з продукцією, якої на ринку недостатньо. Тут головним орієнтиром є отримання максимальної ціни за кожен товар. На аукціоні відбувається публічний продаж будь-якого товару наперед у призначеному місці. Товари, які продаються, дістануться покупцю, який назвав високу ціну. Розрізняють аукціони примусові, які проводяться судовими органами з метою стягнення боргів з неплатників, та аукціони добровільні, які організовуються за ініціативою власників товарів. Існують міжнародні аукціони, які є різновидом публічних відкритих торгів, де реалізуються товари певної номенклатури: шерсть, тютюн, хутро, чай, коні, квіти, риба, ліс, а також предмети розкоші, витвору мистецтва.

Таблиця 2.1.

Основні елементи інфраструктури ринку [38]

Біржа - місце зустрічі покупців і продавців для визначення операції. Більшість бірж є корпораціями. Членами бірж можуть бути лише окремі фізичні особи, а від корпорації можуть виступати лише особи, які мають право укладати на біржі контракти. Переважаюча частина біржового обігу зосереджена в провідних торгових і фінансових центрах США, Великобританії та Японії.

Розрізняють біржі: товарні, фондові й праці. Товарні біржі функціонують на ринках товарів. Тут здійснюються угоди з продажу наявних товарів на основі попереднього огляду, за зразками та стандартами. Поширені угоди із зобов'язанням поставки товарів у майбутньому - ф'ючерсні угоди. На сучасних товарних ф'ючерсних біржах тільки 1-2 % угод завершуються поставкою реального товару. Продаються і купуються не самі товари, а контракти на їх поставку. В умовах постійного коливання попиту та пропозиції ціни на товарній біржі можуть змінюватися в лічені хвилини. Встановлюючи так звані термінові ціни, товарна біржа забезпечує виробникам і споживачам мінімальний ціновий ризик.

У колишньому СРСР товарні біржі розвивалися в умовах НЕПу. Найбільшого розвитку вони досягли в 1926 році, коли їх налічувалося 114. Їх членами були 8514 торговельно-промислових підприємств і приватних осіб. Надалі, курс на жорстку централізацію в управлінні, привів до повної ліквідації товарних бірж. До 1930 р. вони перестали існувати. З переходом до ринкових відносин товарні біржі почали відновлюватися. Вони запрацювали в кінці 1990 року в містах Москві та Ленінграді. На цих біржах укладають угоди купівлі-продажу за різноманітним асортиментом сировини, промислової і сільськогосподарської продукції, інших видів товарів.

В Україні товарні біржі почали функціонувати з 1 квітня 1991 року, але вони ще не є біржами в класичному розумінні, оскільки багато операцій (як, наприклад, ф'ючерсні угоди) ці біржі ще не здійснюють (табл. 2.2).

На товарних біржах за дорученням своїх клієнтів угоди укладають посередники-брокери. В цій ролі можуть виступати як висококваліфіковані фахівці, так і брокерські фірми, які зареєстровані на біржах і представляють інтереси своїх клієнтів. Джерело прибутку брокера - комісійна винагорода, яка передбачена статутом відповідної фірми. Суб'єктами товарної біржі є також дилери - учасники торгів, які здійснюють біржові угоди від свого імені та за свій рахунок.

Таблиця 2.2.

Розвиток біржових інститутів в Україні [63]

На фондовій біржі знаходяться в обігу, головним чином, два види цінних паперів: акції підприємств, компаній, фірм; облігації, які випускаються урядом країни, органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, а також приватними компаніями. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі відбувається на основі їх біржового курсу, який коливається залежно від співвідношення між попитом і пропозицією. На фондовій біржі визначаються реальні ринкові ціни акцій та облігацій тих або інших компаній. Ціни залежать від рівня позикового відсотка та розмірів дивідендів і відсотків, які виплачуються утримувачам акцій й облігацій. Отримання фондовою біржою високого доходу (прибутку) на підставі різниці курсів цінних паперів у біржовій практиці носить назву біржових спекуляцій. Ринкові ціни на цінні папери регулярно уточнюються з урахуванням зміни попиту та пропозиції, об'єму замовлень та фінансової інформації, яка поступає. Найкрупнішими фондовими біржами в світі є Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська-на-Майні, Паризька.

У країнах СНД процес створення фондових бірж тільки почався. Свій розвиток він одержить при подальшому формуванні ринку цінних паперів і приватизації державної власності.

Біржа праці - організація, яка спеціалізується на виконанні посередницьких операцій між підприємцями і робітниками з метою купівлі-продажу робочої сили. Вона дозволяє привести в порядок наймання підприємствами робочої сили і скоротити для громадян час пошуку місця роботи. Окрім заходів щодо працевлаштування, біржі праці надають послуги особам, які бажають змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робочої сили, збирають і поширюють інформацію про рівень зайнятості щодо тих або інших професій і регіонів. Згідно з законами більшості країн усі вакантні місця, які є на підприємствах, повинні реєструватися на місцевих біржах. Біржі праці забезпечують матеріальну підтримку робітникам у разі вимушеного безробіття. У колишньому СРСР біржа праці існувала до 30-х років і була закрита у зв'язку з декларацією про повну ліквідацію безробіття в СРСР. Вона почала відновлювати свою роботу в зв'язку з переходом до ринку.

Кредитна система виступає ще одним елементом інфраструктури ринку, який включає банки, страхові компанії, фонди профспілок і будь-яких інших організацій, які мають право комерційної діяльності. Ядром кредитної системи є банківська система. Вона включає центральний (державний), комерційні (здійснюють прийом внесків і перетворюють їх у кредит), іпотечні (дають гроші під заставу нерухомості), інноваційні (кредитують розробку технологічних нововведень) і інвестиційні банки.

Окрім банків, кредитну систему утворюють кооперативні структури: кредитні спілки та їх асоціації, які набули широке поширення в Україні.

У ринкову інфраструктуру входять і державні фінанси, їх основу складають республіканські й місцеві бюджети. Через держбюджет відбувається перерозподіл прибутку, фінансування виробничих і соціальних програм.

Важливою частиною інфраструктури ринку є розгалужена система законодавства, яка регулює правові взаємостосунки господарюючих суб'єктів, і визначає правила "ринкової гри".

Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг або товарний ринок. Об'єктами товарного ринку є товари і послуги, суб'єктами - виробники й споживачі, продавці й покупці.

Товар - це продукт праці (виріб, послуга), призначений для продажу і задоволення певної потреби підприємства або населення.

Усе різноманіття товарів, які створені працею людини і використовуються в торговому обігу, зібрані в Гармонізованій системі класифікації та кодування товарів, яка була прийнята Радою митної співпраці на основі Конвенції про Гармонізовану систему класифікації та кодування товарів, набула чинності в 1988 році.

Загальна класифікація розділяє всі товари на такі групи:

- сільськогосподарська сировина і продовольство;

- паливо, мінеральна сировина і метали;

- хімічні продукти;

- машини, устаткування, транспортні засоби;

- промислові товари народного споживання.

Розрізняють споживчі товари і товари виробничого призначення, а також відповідні їм ринки.

Товари індивідуального споживання - призначені для задоволення особистих (індивідуальних) потреб. Ринки споживчих товарів мають масовий тип споживання, велику конкурентоспроможність, їхня структура значною мірою децентралізована. На цих ринках є стандартні товари, а канали руху товару багатоступінчаті.

Споживачами товарів виробничого призначення є підприємства, фірми, організації. Такими товарами є: будь-яке технологічне устаткування, будівельно-дорожня техніка, транспортні машини загального використовування, паливо, сировина й т.ін. Ринок товарів виробничого призначення має характерні параметри за своєю структурою, типом споживання (невелика кількість споживачів), типом конкуренції, мотивацією покупок, каналами руху товару, високими вимогами до сервісу. Маркетинг товарів виробничого призначення, як правило, орієнтований на прогресивні види продукції (машини, устаткування), враховуючи моральний знос у процесі реалізації, транспортування, установки й т.ін.

Товари можуть мати як речово-матеріальну форму, так і форму послуг. Послуги - це товар, який не має матеріальної форми. В індустріально розвинених країнах сфера послуг поглинає весь приріст трудових ресурсів. У США, наприклад, на сьогодні в невиробничій сфері зайнято людей більше, ніж у сфері матеріального виробництва.

Розвиток сфери послуг тісно пов'язаний з матеріальним виробництвом, яке забезпечує технічну базу сфери послуг, а також із соціально-економічними потребами суспільства, які постійно зростають.

Іншим стимулом розвитку сфери послуг є збільшення вільного часу населення.

У світовій практиці виділяють такі види послуг:

- підготовка будівельних майданчиків;

- основні будівельні роботи;

- будівельні роботи завершального циклу;

- будівництво будинків і споруд "під ключ";

- технічне обслуговування і ремонт легкових автомобілів і мотоциклів;

- послуги готелів і ресторанів;

- транспорт, складське господарство і зв'язок;

- готельне господарство і туризм;

- фінансове посередництво і пов'язані з ним допоміжні послуги (послуги з грошового посередництва, фінансового лізингу, страхування, послуги, пов'язані з діяльністю страхових бірж);

- послуги з оренди;

- послуги з використовування обчислювальної техніки (її установка, реалізація програмного забезпечення, обробка і створення бази даних);

- науково-дослідницькі розробки;

- правові послуги, дослідження ринку і аналогічні послуги;

- управління виробництвом (послуги консультантів з питань управління в різних областях економіки);

-інжинірингові послуги (проектно-конструкторські роботи для різних областей в промисловості та архітектурі);

- реклама;

- інші комерційні послуги (переклад з іноземних мов, тиражування кінофільмів);

- поліграфічні послуги;

- монтаж машин та устаткування;

- ремонт металевих виробів машин і устаткування;

- патенти, ліцензії, ноу - хау;

- послуги в області освіти;

- послуги в області охорони здоров'я;

- послуги в сфері відпочинку, культури, спорту.

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. II. Елементи операційних витрат
3. II. Поняття соціального процесу.
4. III. Аналіз ринку
5. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
6. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
7. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
8. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
9. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
10. IV. Розширення депозитів шляхом операцій на відкритому ринку.
11. IY. Стратегії “асоційованого” ринку
12. O стратегія підвищення ринкової частки за існуючої місткості ринку.

Переглядів: 980