І. Козацтво та Гетьманщина як явище історії (5 хв.)

Козацтво – з кінця XV ст. збірна назва козаків в Україні та в порубіжних країнах. Слово «козак» тюркського походження, у перекладі воно означає «степовий розбійник», «вільна людина».

Ще за часів Київської Русі літописи згадували про існування на кордоні руських земель і кочового степу бродників (уходників – від слова «уходити» втікати на заробітки) – вільних людей, які не підкорялися князівській владі. Однак надалі це традиційне для місцевого населення заняття було перервано татаро-монгольською навалою.

Як нова соціальна верства козацтво формувалося водночас зі шляхтою протягом ХV-ХVІ ст. Рятуючись від здирства шляхти, а також шукаючи додаткових заробітків, мешканці Галичини, Волині, Київщини йшли на окраїни, куди не сягали руки можновладців. Особливо посилився чисельний ріст козацтва після Люблінської унії.

Основними причинами виникнення козацтва були:

а) зростання великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст.;

б) посилення феодальної експлуатації з боку польських і литовських феодалів, прогресуюче закріпачення селян;

в) полонізація українського народу, наступ католицької церкви на права православної;

г) потреба захисту від турок і кримських татар.

У XVI ст. козаки починають об'єднуватись у військову організацію. Найбільш визначним їх організатором був Дмитро Вишневецький (Байда), який об'єднав розпорошені групи козаків і побудував фортецю на о. Мала Хортиця – Запорізьку Січ. Запорізька Січ –суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, яка склалася у першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця і існувала до 1775 р. Із військового центру Запорізька Січ перетворилася на козацьку православну демократичну республіку, яка мала своєрідний життєвий уклад, побут і звичаї. Очолював Запорізьку Січ виборний гетьман (після 1648 р. - Кошовий отаман).

(Перегляд відео – «Історія України. 74 серія. – Запорозька січ»).

У 1572 р. польський король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення найманого козацького формування. 300 козаків було прийнято на державну службу, записано у реєстр (список) і дістало правовий статус регулярного війська. Ця дія мала на меті використовувати козацтво для захисту кордонів Польської держави, але вона започаткувала два важливі суспільні процеси: 1) утворення реєстрових збройних формувань; 2) юридичне визнання прав та обов'язків козацтва як соціальної верстви.

Вже в сер. XVII ст. становище українського народу під владою Речі Посполитої стало особливо важким: не було жодної соціальної верстви населення, яка б не зазнавала утисків у правах. Зазнавало їх і козацтво: магнати відбирали в них хутори, змушували платити податки. За будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць, багатьох з них перетворювали на кріпаків. Все це стало причиною сілянських повстань, а також так званої Національно-визвольної війни 1648-1657рр. під керівництвом Богдана Хмельницького.

(Перегляд відео – «Національно-визвольна війна 1648-1657рр.»).

Зі смертю Б. Хмельницького вирвалися назовні внутрішні суперечності українського суспільства: розгорнулася боротьба між старшиною, яка прагнула одержати феодальні привілеї, і рядовим козацтвом, що призвело до Руїни.

Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності та загальним занепадом. Деякі історики, зокрема Б. Крупницький вважав, що Руїна тривала від смерті Богдана Хмельницького й до початку правління Івана Мазепи — 1657–1687. У народі до сьогодні побутує знана приказка: «від Богдана до Івана не було Гетьмана».

Наступним, хто зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя був Іван Мазепа (1630-1709 рр.). Після обрання гетьманом він намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Метою Мазепи як гетьмана було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя і, якщо можливо, Слобожанщини і Ханської України в складі єдиної Української держави, встановлення гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою. Тривалий час Мазепа формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але у 1708 році перейшов на бік шведів.

(Перегляд відео – «Гетьман Іван Мазепа»).

Після смерті Івана Мазепи упродовж ХVІІІ ст. Запорізька Січ поступово втратила політичну і економічну автономію, що призвело до її занепаду. У 1764 році наказом російської імператриці Єкатерини ІІ інститут гетьманства було скасовано, а ще через рік гетьманську республіку реформовано в Малоросійську губернію. У 1775 р. Єкатерина II ліквідувала Запорізьку Січ.

Оскільки упродовж ХVІ-ХVІІІ ст. Військом Запорізьким керували гетьмани, виникла назва – Гетьманщина.Гетьманщина – історіографічна назва частини території, на яку розповсюджувалась влада гетьмана. Царський уряд уникав вживання терміна «Гетьманщина» і в офіційних документах називав її Малоросією. Столицями Гетьманщини в різні часи були міста Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Гетьманщина бере свій початок з повстання Б. Хмельницького і існує з 1648 до 1781рр.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
VI. Готичний та ренесансний стиль у храмовій архітектурі та живописі (20хв.)	\|	ІІ. Реформування церкви у ХVІІ-ХVІІІ ст. Петро Могила. (20 хв.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.