І. Історико-геополітичне становище України. Національно-культурне відродження (20 хв.)
Кінець ХVIII – початок ХІХ ст. характеризується значними змінами в геополітичному становищі Центральної та Східної Європи. Зникають сусідні з Україною держави, що віками загрожували існуванню українського народу: припинила своє існування Річ Посполита в результаті її трьох поділів між Росією, Пруссією та Австрією (1793-1795); в наслідок чергової поразки Османської імперії від Росії (1774 р.) Кримський півострів увійшов до складу Російської імперії; також поступово слабішає Туреччина.
Так наприкінці ХVIII ст. етнічна й історична територія України залишалась розділеною між Російською та Австрійською імперіями. Характер колонізаційної політики цих імперій помітною мірою впливав на форми і сутність українського життя. Політична система царської Росії характеризувалась деспотизмом і посиленням уніфікації усіх сфер суспільного життя. Австрія, навпаки, з часом розпочала еволюцію в бік сприйняття конституційних та загальнодемократичних цінностей, що позитивно впливало на життя провінцій. Але повністю демократичною Австро-Угорщина так і не стала до самого розпаду в 1918 р.
Ці фактори сприяли виникненню та поширенню української національної свідомості, так наприкінці ХVIII ст. на східноукраїнських землях розпочалося українське національно-культурне відродження.
(Перегляд відео – «Культурне відродження ХVІІІ – ХІХ ст.»)
Українське національно-культурне відродження – процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України упродовж кінця ХVIII – початку ХХ століть. Національне відродження як поняття окреслює процес набуття етносом таких рис, які дозволяють йому усвідомити себе нацією, дійовою особою історії і сучасного світу. Воно стимулювалося природними процесами культурного розвитку та необхідністю протидії політиці російського царизму.