б) ім. твердої групи із суфіксами -ист, -тор, -атор, -ер, -ир: радисте, директоре, ректоре, адміністраторе, бригадире.
в) іменники мішаної групи – власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на ж, р: друже, стороже, Довбуше, тесляре.
III відміна. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: радосте, смерте, Нінеле, Любове.
Для імен по батькові характерні закінчення –оу жіночих і –ув чоловічих: Галино Іванівно; Петре Васильовичу.
Звертання, що складаються з кількох назв, мають такі правила вживання:
1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені і по батькові), обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Василівно, Петре Михайловичу.
2. У звертаннях, що складаються із загальної назви і прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі Н. відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, депутате Ткаченко, добродію Назаров.
3. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличний відмінок обов'язково має перше слово, а друге може виступати як у формі Н., так і у формі Кл. відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова).
4. У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму Кл. відмінка має загальне слово, а власне ім'я може мати і форму Кл. відмінка і форму Н. відмінка: друже Ярославе (друже Ярослав), пане Максиме (пане Максим).