Експериментальне відкриття явища гігантського магнітоопору
Вперше ефект гігантського магнітоопору (ГМО) було виявлено відомим французьким фізиком А.Фертом в 1988 році.
Залежність опору металу R від магнітного поля H - магнітоопір або магніторезистивний ефект, була відкрита Л.Кельвіном більш ніж 140 років назад. В немагнітних металах магнітне поле дуже слабо впливає на рух носіїв струму, тому навіть при кімнатній температурі в сильних магнітних полях зміна опору не перевищує 1%. В феромагнітних металах цей ефект значно сильніший, але не перевищує 4-5%.
До виявлення ефекту гігантського магнітоопору пройшло рівно 100 років з моменту публікації у «Вчених записках Московського університету» роботи російського вченого Д.А. Гольдгамера, який дослідив магнітоопір в Fe і Ni. Ніхто і не міг припустити, що в давно відкритому і дослідженому явищі відкриваються такі перспективи.
Даний ефект був виявлений в надрешітках Fe/Cr, де феромагнітні шари Fe шириною 30 чергувались з не феромагнітними шарами Cr шириною 9-18 (рис.2). В зразках Ферта загальне число періодів структури досягало 40.
Рис.2. Атомні шари Fe і Cr в мультишаровій структурі Fe/Cr. Стрілками вказано напрямки магнітних моментів Fe.
Було досліджено, що в такого роду структурах, магнітні моменти Fe в межах одного слою паралельні, а магнітні моменти сусідніх слоїв Fe антипаралельні. Тобто між феромагнітними шарами існує сильна антиферомагнітна взаємодія.
В магнітному полі, що перевищувало поле насичення Hs і було прикладене в площині слоїв всі магнітні моменти атомів Fe повертаються вздовж напрямку поля. В результаті скачкоподібного переорієнтування магнітних моментів різко зменшується опір зразка. Магнітне поле, яке викликає цей перехід достатньо сильне Hs»20кЕ, оскільки для перемагнічування потрібно подолати достатньо велику силу антиферомагнітної взаємодії.
Величину ефекту зручно оцінювати по відносній різниці опору при антипаралельній і паралельній орієнтаціях магнітних моментів:
(4)
Для ширини шару Cr - 9 величина ефекту ГМО, тобто досягає 50% при температурі 4.2К, тобто дійсно колосальної величини.
При збільшенні ширини немагнітного прошарку антиферомагнітна взаємодія осцилює і зменшується, що приводить до зменшення Hs і відповідно ГМО.
Ефект залежить:
· від ширини феромагнітного шару ;
· від ширини не феромагнітного шару;
· від матеріалу підкладки, буферної прошарку між підкладкою і надрешіткою, а також інших технічних параметрів.