• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) — це система взаємозв’язаних статистичних показників, яка побудована у вигляді певного набору рахунків і таблиць з метою відтворення повної картини економічної діяльності держави.

Система показників СНР є найважливішим інструментом розробки національної економічної стратегії, зовнішньоторговельної та валютно-фінансової політики, дає змогу оцінювати міждержавні рівні економічного та науково-технічного розвитку, допомагає відшукувати раціональні форми участі в міжнародному поділі праці.

Система національних рахунків розглядає економіку як ціле, принципово не розрізнюючи виробництво матеріальних благ і надання послуг, що дозволяє дати узагальнювальну оцінку результатів діяльності народного господарства як з матеріально-речового, так і фінансового погляду для всіх господарських одиниць на всіх рівнях функціонування економічного механізму.

СНР характеризує основні явища економічного життя: виробництво, дохід, споживання, нагромадження і багатство. Вона містить зрозумілий і доволі спрощений, але повний виклад цієї сукупності явищ і їх взаємозв’язків.

У системі національних рахунків (СНР) економічна діяльність — це сукупність операцій з продуктами, послугами, доходами та фінансовими відносинами. Виконання цих операцій полягає у взаємодії між інституційними одиницями або в рамках самих одиниць. Економічні об’єкти, інституційні одиниці та операції між ними в національних рахунках групуються для того, щоб висвітлювати стан економіки відповідно до вимог ринкових відносин.

Система національних рахунків дає змогу створити інформаційну базу для вивчення реальних процесів, які відбуваються в ринковій економіці, зокрема щодо розвитку виробництва, масштабів інфляції, безробіття, приватизації, дієвості податкової та митної політики і т. ін.

СНР — це інтегрована система (одні й ті самі поняття, визначення й класифікації застосовуються до всіх рахунків і субрахунків), що є також узгодженою (кожний економічний потік або запаси вимірюються ідентично для відповідних сторін). Ця узго­дженість досягається застосуванням у всій системі одних і тих самих понять і визначень та використанням єдиного комплексу правил обліку.

СНР має певні категорії, які становлять основу цієї системи та дозволяють подати її в повному обсязі. Ці категорії охоплюють різноманітні економічні об’єкти та явища, а саме:

· інституційні одиниці та сектори;

· операції та інші потоки;

· активи і зобов’язання;

· види діяльності, продукти.

Інституційними називають економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе зобов’язання. Вони можуть здійснювати всю сукупність операцій. Інституційні одиниці є центрами прийняття рішень за всіма аспектами економічного життя і за своїми головними функціями групуються в інституційні сектори. З’ясуємо, які це сектори.

Нефінансові корпорації, які мають на меті виробництво товарів на ринок і послуг нефінансового характеру.

Фінансові корпорації, які здійснюють фінансове посередниц­тво або допоміжну фінансову діяльність.

Органи державного управління — вироблення (на додаток до виконання політичних функцій та регулювання економіки) здебільшого неринкових послуг для індивідуального або колективного споживання і перерозподіл доходів та багатства.

Домашні господарства (усі репрезентовані в економіці фізичні особи) — виступають з пропозицією робочої сили, забезпечують кінцеве споживання і виконують підприємницьку функцію: виробництво товарів на ринок, а також нефінансових послуг.

Некомерційні установи (НКУ), які обслуговують домашні господарства, — це юридичні особи, котрі здебільшого виробляють неринкові послуги для домашніх господарств; основними ресурсами цих установ є добровільні внески домашніх господарств.

Інституційні одиниці виконують різні економічні функції: виробляють, споживають, заощаджують, інвестують і т. ін. Вони здійснюють різні види економічної діяльності як підприємці або особи, котрі одержують заробітну плату, або постачальники капіталу, або безробітні.

Більшість економічних дій виконуються здебільшого за обопільною згодою інституційних одиниць і являють собою або обмін економічної вартості, або добровільну передачу (трансферт) однією одиницею іншій певної кількості економічної вартості без відповідного еквівалентного трансферту. Ці дії — вони виконуються за обопільною згодою між двома іституційними одиницями — називаються операціями. Як операції можуть розглядатися також і деякі економічні дії, виконувані лише однією інститу­ційною одиницею, але схожі за характером; за обопільною згодою — двома різними інституційними одиницями (наприклад, нарощення основного капіталу для власного споживання). Вони є внутрішніми операціями або операціями, що виконуються всередині одиниці. Для економічного аналізу діяльності кожної групи одиниць і макроекономічного аналізу на національному рівні економічні операції подаються у вигляді рахунків.

У системі національних рахунків моментом здійснення операції вважається момент виникнення зобов’язання (природно, у разі зміни юридичного володіння активами), а не момент проведення розрахунку, тобто йдеться про те, що операції відбиваються в момент їх здійснення, а не платежу.

Операції з товарами та послугами характеризують походження (внутрішня продукція або імпорт) і використання (проміжне споживання, кінцеве споживання, капіталоутворення або експорт) товарів та послуг. Товари та послуги завжди є результатами виробничої діяльності або всередині країни, або за її межами в поточному чи попередньому періоді.

Операції з розподілу складаються з операцій, за допомогою яких додана вартість, що її створено в процесі виробництва, розподіляється між робочою силою, капіталом і урядом, та операцій, пов’язаних з перерозподілом доходу і багатства.

Операції з фінансовими інструментами (або фінансові операції) відносяться до чистого придбання фінансових активів або до чистого сальдо взятих зобов’язань за кожним видом фінансового інструменту. Такі операції здійснюються як еквівалент нефінансових операцій. Вони спричинюються до появи економічних потоків, які мають не лише конкретний характер (заробітна плата, податки, приріст основного капіталу), а й забезпечують створення, перетворення, обмін, трансферт або ліквідацію економічної вартості, а також породжують зміни в обсязі, складі або вартості активів чи зобов’язань інституційних одиниць.

Інші проведення за рахунками нагромадження охоплюють операції та економічні потоки, які змінюють кількість або вартість активів і зобов’язань. Вони включають споживання основного капіталу і придбання за відкиданням реалізації невироблених нефінансових активів, відкриття чи вичерпання корисних копалин або передання природних активів для здійснення економічних дій.

Активи і зобов’язання є компонентами балансів усієї економіки й інституційних секторів, які відбиваються в балансових відомостях. Активи і зобов’язання оцінюються в поточних цінах на той час, якого стосується баланс. Балансова відомість показує запаси активів і зобов’язань, які є на визначену дату за кожною одиницею чи сектором або економкою в цілому. Запаси пов’язані з потоками: запаси є результатом нагромадження від попередніх операцій та інших потоків і змінюються під впливом майбутніх операцій та інших потоків. Запаси фіксуються в момент, коли вони використовуються, і фактично є результатом безперервних надходжень і вилучень, а також тих чи інших змін у фізичному обсязі або вартості, які трапляються в період наявності відповідного активу чи зобов’язання.

Інституційна одиниця, скажімо, корпорація, може виробляти різні види товарів і послуг.

Для докладного вивчення виробництва у СНР використовується одиниця, яка крім основної (однорідної) діяльності може охоплювати другорядні види діяльності. Оскільки необхідно подати картину розподілу виробництва у просторі, ця одиниця має зосереджуватися в одному місці або в розташованих поруч місцях. Такою одиницею є підприємство.

Підприємства, які здійснюють одну й ту саму діяльність, згруповані в галузі згідно з Міжнародною стандартною галузевою класифікацією видів економічної діяльності.

Розрізняють ринкові підприємства, які виробляють здебільшого товари і послуги для продажу за цінами, що є економічно значущими, і неринкові підприємства, які постачають більшість товарів і послуг безплатно або за цінами, що не є економічно значущими.

У системі функціонують:

· продукти — результати праці, що мають матеріально-уречевлену форму;

· послуги — результати діяльності , які задовольняють певні особисті і суспільні потреби, що не втілюються в продуктах; їх поділяють на послуги матеріального і нематеріального ха-
рактеру;

· товари — продукти та послуги, призначені для продажу на ринку;

· нетоварні послуги — послуги державних закладів і суспіль­них організацій, які стосуються їх поточного споживання;

· трансферти — перерозподільні потоки доходів, що являють собою однобічні безвідплатні передачі доходів як у грошовій, так і в натуральній формі, здійснювані з метою перерозподілу доходів і заощаджень. При цьому не враховують потоки доходів, продуктів та послуг у зворотному напрямі. Трансферти поділяють на поточні і капітальні.

У СНР оперують поняттями ринкові товари і послуги, які забезпечують одержання прибутку, та неринкові, які надаються органами державного управління і некомерційними організаціями для задоволення індивідуальних потреб населення і колективних потреб суспільства.

У СНР розрізняють категорії внутрішньої і національної економіки. Для розмежування цих категорій використовують такі поняття: економічна територія; резидент; центр економічних інтересів.

Під економічною розуміють територію, якою адміністративно керує уряд країни і в межах якої особи, товари і гроші можуть віль­но переміщуватися.

Інституційні одиниці (домашні господарства, підприємства, організації) вважаються резидентами певної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний з економічною територією країни. Практично до резидентів країни належать особи, які проживають на її території, крім тих, що приїздять на відносно короткий (менш ніж на рік) строк (артисти, туристи, спортсмени, учені, сезонні робітники), а також членів іноземних посольств, представництв, інших дипломатичних закладів, що містяться на території країни.

Підприємства, які частково або повністю є іноземною власністю, але здійснюють свою господарську діяльність у межах території країни, класифікуються як резиденти. Проте, іноземні відділення та філії підприємств-резидентів розглядаються як нерезиденти.

Внутрішня економіка охоплює діяльність на економічній території країни як резидентів, так і нерезидентів; національна економіка — тільки резидентів незалежно від їх місцезнаходження: на економічній території певної країни або за її межами.

Метою СНР є фіксування економічних потоків і запасів. Потоки та запаси фіксуються в рахунках, причому кожний рахунок стосується певного аспекту економічного життя.

Національні рахунки можуть бути подані кількома способами: у вигляді балансу з надходженнями на одному боці та витратами на іншому, у вигляді матриці, в якій кожний рахунок подано парою, що складається з рядка та стовпця, а також у вигляді діаграм і рівнянь.

Рахунки в СНР будуються за принципом подвійного запису, тобто кожна операція має реєструватися двічі: як ресурс або зміна в зобов’язаннях і як використання або зміна в активах. Підсумок за операціями, що зафіксовані як ресурси або зміни в зобов’язаннях, і підсумок за операціями, що зафіксовані як види використання або зміни в активах, мають збігатися, чим підтверджується правильність складання всіх рахунків.

Загальний принцип у СНР полягає в тому, що операції між інституційними одиницями мають фіксуватися в тих випадках, коли постають вимоги і зобов’язання, тобто згідно з методом нарахувань.

Операція має фіксуватися за однією вартістю для всіх секторів, які беруть участь в операції. Це стосується як активів, так і зобов’язань. Операції оцінюються за фактичними цінами, які узгоджені учасниками операції. За відсутності ринкових операцій оцінювання здійснюється відповідно до понесених витрат (неринкові послуги, що їх надано державними установами) або за допомогою цін на аналогічні товари чи послуги (житлові послуги, які споживаються власниками житла).

Продукти та послуги, які не набирають товарно-грошової фор­ми, оцінюють за ринковими цінами на аналогічні товари, що реалізуються на ринку, або собівартістю, коли ринкова ціна відсутня (послуги державних закладів, громадських організацій).

СНР містить такі рахунки:

· внутрішньої економіки: продуктів та послуг, утворення, використання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок;

· «зовнішньоекономічних зв’язків» («решта країн світу»): поточних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок.

Сукупність рахунків утворює зведені рахунки і відбиває відносини між національною економікою та економікою інших країн, а також відношення між різними показниками системи.

Рахунки поділяють на три класи:

1-й — призначені для характеристики економіки в цілому, пропорцій між найважливішими макроекономічними величинами та категоріями;

2-й — такі, що деталізують рахунки 1-го класу відносно показ­ників виробництва, споживання і нагромадження національного продукту; складаються для окремих галузей, товарів або груп товарів;

3-й — подають деталізацію рахунків 1-го класу відносно показників доходів і видатків, фінансування видатків капітального характеру; складаються для окремих секторів економіки.

Для кожного сектору внутрішньої економіки передбачено складання набору рахунків — від рахунку виробництва до фінансового; для різних галузей — складання рахунків продуктів та послуг, виробництва і утворення доходів.

Рахунки групуються за трьома категоріями: поточні рахунки, рахунки нагромадження та баланси (табл. 1.2).

Рахунок товарів і послуг (схема 1) характеризує ресурси (внутрішнє виробництво та імпорт) і використання (проміжне та кінцеве споживання, капіталоутворення, експорт) товарів і послуг.

Показники рахунку поділяють на такі групи: продукти і матеріальні послуги; нематеріальні послуги.

Валовий випуск товарів і послуг та податки на продукти, чисті податки на імпорт та проміжне споживання переносяться в цей рахунок з рахунку виробництва; експорт та імпорт товарів і послуг — з рахунку поточних операцій за зовнішньоекономічними зв’язками; кінцеве споживання — із рахунку використання доходів; валове нагромадження основних фондів та зміни матеріальних оборотних засобів — із рахунку капіталу.

Таблиця 1.2

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. BANKING SYSTEM. Банковская система
3. D. СОЦИОИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА ВЕЩЕЙ И ПОТРЕБЛЕНИЯ
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
6. III. центральная нервная система
7. ISO9000. Як працює система управління якістю
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. The educational system of Great Britain (Система освіти Великобританії)
11. V. Класифікація рахунків
12. V. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Переглядів: 1940