Сутність фінансового механізму.

Фінансовий механізм–сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення.

	ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

Фінансові методи	Фінансові важелі, стимули, санкції	Нормативно-правове забезпечення

- фінансове планування;	- податки й обов'язкові платежі;	- конституція України;
- управління фінансами;	- норми амортизації;	- Закони України;
- фінансовий контроль;	- відсотки за кредитами;	- Постанови Верховної Ради України;
- фінансове забезпечення	- інші фінансові важелі;	- Постанови й Розпорядження КМУ;
	- фінансові стимули;	- нормативні акти міністерств і відомств та ін. органів;
	- фінансові санкції	- Укази Президента України;
		- нормативні акти місцевих рад

Рисунок 4.1 – Склад фінансового механізму

Процеси створення й використання фондів знаходять відображення, у першу чергу, у фінансовому плануванні, тобто діяльності зі складання планів формування, розподілу, використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

У фінансових планах зазначають основні пропорції розподілу створеної вартості:

- на задоволення власних виробничих потреб;

- спрямування частини коштів:

а) на сплату податків і обов'язкових зборів,

б) стимулювання працівників;

в) інвестування тимчасово вільних коштів та ін.

При виконанні фінансових планів виникає необхідність в оперативному управлінні – діяльності, пов'язаній з необхідністю втручання у розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання вузьких місць, своєчасному перерозподілі коштів, забезпеченні досягнення запланованих результатів.

Як при складанні фінансових планів, так і при їх виконанні, після закінчення певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу за відповідними фондами коштів і їх використанням за цільовим призначенням.

Функціонування системи розподільчих і перерозподільчих відносин здійснюється з використанням методів фінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності, серед яких є:

- бюджетне фінансування як надання коштів бюджету на безповоротній основі;

- кредитування – надання коштів на принципах зворотності, платності, терміновості й забезпеченості;

- самофінансування передбачає відшкодування витрат суб'єктів господарювання з основної діяльності і її розвиток за рахунок власних джерел;

- оренда (лізинг) – передача майна в користування за певну плату й на певний строк;

- інвестування – процес вкладення коштів у ті або інші об'єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також одержання додаткового доходу.

Фінансове регулювання проводиться, у першу чергу, через оподатковування. В умовах ринкової економіки використання адміністративних методів обмежено, тому головний акцент при регулюванні економіки робиться на оподатковування.

Конкретними формами здійснення процесів розподілу й перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до яких належать податки, внески тощо, норми амортизаційних відрахувань, норми витрачання коштів у бюджетних установах, орендна плата, відсоток за кредит, дотації, субсидії, субвенції, заохочувальні фонди, штрафи, пеня, премії та ін.

Особливість фінансових важелів полягає у тому, що вони ґрунтуються на врахуванні економічних інтересів держави, підприємств, населення.

Особливе місце займають податки й збори, за допомогою яких держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, впливають на підприємницьку діяльність і стимулюють її, сприяють інвестиційній активності, визначають пропорції нагромадження й споживання, забезпечують раціональне використання природних ресурсів і т. д.

Для збільшення зацікавленості суб'єктів господарювання й досягнення певних результатів використовують фінансові стимули.

До них відносять заохочувальні фонди за рахунок прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства, фінансування підготовки й перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги (пільги по податках, використання прискореної амортизації). Через нестачу коштів всі вони застосовуються з обмеженнями.

Заохочувальні фонди із прибутку створюють стимули для досягнення кращих результатів господарювання, тому що ці фонди є основним джерелом задоволення соціальних потреб і виробничого розвитку.

Фінансові санкції покликані підсилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання у виконанні взятих зобов'язань (договірних умов, сплати податків і т. д.).

Найпоширенішими фінансовими санкціями є штраф і пеня.

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) -плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

пеня -сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У сучасних умовах реформування економіки проводиться вдосконалення фінансового механізму. Найважливіші проблеми, що вирішуються при цьому:

- створення передумов розвитку ринку;

- забезпечення раціональних пропорцій розподілу й перерозподілу ВНП і НД;

- вихід з фінансової кризи й забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

- науково обґрунтоване фінансове планування й прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу й використання;

- підвищення результативності фінансового контролю;

- удосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій;

- адекватне правове й нормативне забезпечення функціонування всього господарського механізму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни	\|	Управління фінансами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.