• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мінімальна стандартна модель Світового банку для оцінки зовнішньоборгової залежності держави

Таблиця 3.1

Критерії оцінки зовнішньоборгової залежності держави

Оцінюючи рівень зовнішньоборгової залежності держави, до­ціль­но, з точки зору мето­до­логії, чітко розмежовувати два по­нят­тя:

- платоспроможність у широкому розумінні (або за­галь­на пла­тоспро­мож­ність);

- платоспроможність у вузькому розумінні (або стан ліквід­нос­ті).

Перший термін, згідно загальноприйнятої у світі кон­цеп­­ції, оз­на­чає здатність країни-боржника залучати іноземні позичкові ресурси і обслуговувати свій зовніш­ній борг та пере­д­ба­чає підтримку пев­них стабільних темпів економічного зрос­тан­ня. Для харак­те­рис­тики за­галь­­ної пла­то­спро­можності країн в міжнародній прак­ти­ці ви­ко­рис­то­ву­ють­ся ті показ­ники, які порівнюють обсяг зовнішнього боргу з основними параметрами відтво­рювального про­цесу (динаміка ВВП, норма нагро­мад­жень, капіта­ло­від­да­ча та інші). Трактування пла­то­спро­можності у вузькому ро­зу­мінні, як стану ліквідності, перед­ба­чає наявність у країни в даний момент чи період часу певної суми коштів чи між­на­род­них платіжних засобів, достатньої для по­га­шення поточних зовнішніх бор­го­­вих зобов’язань. Оцінка ліквідності, таким чином, базу­єть­ся на по­рів­нянні розмірів поточних (прогнозованих) плате­жів за зовніш­ні­м бор­гом з наявними (прогнозованими) об­ся­гами ліквідних ресурсів (ек­спор­тна виручка, золо­то­ва­лют­ні резерви, резервна позиція в МВФ, та інші). Отже, зміст двох понять – загальної платоспроможності і лік­від­ності – до­сить відмін­ний. Відповідно, боргова криза як криза за­галь­­ної платоспроможності відрізняється від кризи лік­від­нос­ті, ос­кіль­ки ос­тання може бути як симптомом першої, так і виникнути самос­тій­но.

Для оцінки зовнішньоборгової залежності держави світова практика вико­рис­то­вує близь­ко двох десятків показників-індикаторів і ще більшу кількість їх гранич­них (по­ро­гових) значень. Така кількість індикаторів та їх граничних значень зумов­ле­на:

- різ­но­ма­ніт­­ністю методик, що зас­то­со­ву­ють­ся для їх роз­ра­хунку;

- спе­ци­фікою розрахунку та застосуванням певних макро­­­е­ко­­номіч­них показників кожною окремою державою;

- родом заборгованості (дер­жав­на, приватна, гарантована дер­жа­­вою) і джерелами її погашення.

Для аналізу зовнішньоборгової залежності держави Світовий банк вико­рис­то­вує Мінімальну ста­ндар­тну модель (табл. 3.1).

На­ве­де­нні показники ха­рак­­те­ризують валютно-фінан­со­вий стан країни-бор­ж­ни­­ка, а також рівень її загальної пла­то­спроможності та тимчасової лік­від­ності. З ана­­лі­тич­ною метою ці показники прийнято обмежувати по­ро­говими або граничними значен­нями опти­маль­ного рівня зов­ніш­ньої заборгованості, оскільки до кон­крет­них меж си­ту­ація із впли­вом боргу на економіку і стан фі­нансово-кредитної сфе­ри країни в цілому може пере­бу­ва­ти під контролем держави, а перевищення меж веде до ство­рен­ня і поглиблення кризо­вих явищ в країні.

Оцінити безпечність дер­жа­ви за рівнем зовнішньої забор­го­ва­нос­ті можна шляхом експер­т­них оцінок, порів­ню­ючи боргові індикатори конкрет­ної дер­жави із їх граничними зна­чен­нями, що використовуються у світо­вій практиці. Однак, прог­нозна точність зазначених інди­ка­то­рів та методика їх розрахунку часто не спрацьовує і має виклю­чен­ня (наприклад, Австралія у 30-х роках і Бразилія в 70-х роках ХХ ст. успішно ви­рі­шу­ва­ли проблеми обслугову­ван­ня зовнішнього боргу, не дивлячись на те, що кое­фі­ці­єнт обслуговування боргу у них помітно перевищував 20%, і, навпаки, Індонезія в кінці 60-х роках ХХ ст. і Заїр в 1975 році змирилися з банкрутством, хоча їх кое­фі­ці­єнт обслуговування боргу не перевищував відповідно 10% і 12%). Тому порогові зна­чен­ня бор­го­вих індикаторів не потрібно сприймати як єдині загальноприйняті для всіх без винятку країн, оскільки такі показники мо­жуть відображати певний стабіль­ний рівень розвитку економіки держави і реальні перспективи її економічного зростання у майбутньому; натомість, в умовах кризового економічного стано­вища держави, від’ємному сальдо її торгового балансу і достатньо неодно­знач­них перс­пек­ти­вах економічного зростання, наведені індикатори і їх порогові значен­ня не можуть бути вичерпними і потре­бують постійного допов­нення і коректуван­ня.

Удосконалюючи систему індикаторів, що характеризують зовнішньоборгову залежність держави, Світовий банк розробив нову методологію (відповідно до якої при розрахунку індикаторів до уваги беруть поточну (теперішню), а не номінальну величину запланованого погашення заборгованості. Тобто платежі на погашення заборгованості оцінюються не по вартості боргу на момент підписання кредитного договору (як було до 1993 року), а на основі концепції чистої поточної вартості на певну дату по поточній відсотковій ставці (так звана чиста дисконтна вартість). Дана методологія використовується з 1994 ро­ку для оцінки загальної платоспроможності країн-боржників та їх класифікації за рівнем заборгованості. Згідно нової методоло­гії, рівень заборгованості держави визна­чають за такими двома індикаторами заборгованості:

1) співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування заборго­ва­нос­ті до ВНП;

2) співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування боргу до експорту.

Ці співвідношення оцінюють рівень заборгованості країн за двома важливими аспектами їх потенційної здатності обслуговування боргу:

ü експорт (через те, що він забезпечує іноземну валюту для обслуговування боргу);

ü ВНП (через те, що це узагальнюючий вимірник створення доходу в економіці).

Згідно з методикою Світового банку, якщо хоча б один із цих двох індикаторів перевищує критичний рівень – 80% (поточної вартості погашення заборгованості до ВНП) або 220% (поточної вартості погашення заборгованості до експорту), то країна відноситься до категорії країн з надмірною заборгованістю. У випадку, коли критичного рівня не досягнуто, але співвідношення складає ³/₅ критичного показника (тобто 48% поточної вартості погашення заборгованості до ВНП і 132% поточної вартості погашення заборгованості до експорту), країна відноситься до категорій країн з помірною заборгованістю. Якщо ж обидва співвідношення менші за ³/₅ критичного значення, рівень заборгованості країни вважається низьким[7].

Окрім цього Світовий банк також класифікує країни залежно від рівня ВНП на душу населення. Країна вважається з низьким рівнем доходу, якщо ВНП на душу населення не перевищує 765 дол. США і з середнім рівнем доходу, якщо ВНП на душу населення становить більше 765 дол. США, але менше 9 386 дол. США[8].Комбінація зазначених вище критеріїв дає змогу класифікувати країни за певними категоріями (див. Табл. 3.2).

Читайте також:

1. G2G-модель електронного уряду
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
4. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
5. Абстрактна модель
6. Абстрактна модель
7. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
8. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
9. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах

Переглядів: 2611