• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Необоротні активи, їх класифікація та оцінка

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Необоротні активи–це такі активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До необоротних активів належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

Основні засоби — це необоротні матеріальні активи, засоби праці, тобто знаряддя виробництва (будівлі, машини, обладнання тощо), які обслуговують виробництво протягом тривалого часу (більше року).

Інші необоротні матеріальні активи – це бібліотечні фонди, малоцінні необортні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату.

Нематеріальний актив–немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Довгострокові біологічні активи – біологічні активи (тварини або рослини), які в процесі біологічних перетворень здатні давати сільськогосподарську продукцію або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

Довгострокові фінансові інвестиції–фінансові вкладення для покупки цінних паперів інших підприємств на період більше одного року.

Капітальні інвестиції – це вкладення на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Інші необоротні актививключають відстрочені податкові активи тощо.

Облік основних засобів на малих підприємствах здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Згідно з ним до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання їх у процесі виробництва постачання товарів і послуг, наданих в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими Міністерством фінансів України від 30.09.2003 року № 561, бухгалтерський облік основних засобів відображає:

1) на рахунках бухгалтерського обліку — переоцінку, оцінку, надходження основних засобів, внутрішнє переміщення із цеху до цеху, вибуття, безкоштовну передачу, нестачу, псування;

2) нарахування амортизації основних засобів та їх зносу;

3) визначення витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням;

4) фінансові результати від реалізації;

5) інформацію для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

Розрізняють наступні види вартості основних засобів: первісна, переоцінена, ліквідаційна, залишкова.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

· суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків),

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта, якщо перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються на підтримання об'єкта у робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Малі підприємства для обліку і узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів керуються положенням (стандартом) 8 «Нематеріальні активи». Нематеріальні активи за цим стандартом — немонетарні, тобто негрошові активи, які не мають матеріальної форми, але можуть бути відокремленими від підприємства, а строк їх використання більший одного року. Граничний строк амортизації нематеріальних активів становить 20 років. До нематеріальних активів належать придбані права на користування землею, водою, іншими природними ресурсами, товарними знаками, місцем на товарній чи фондовій біржі, вартість програмного забезпечення до комп'ютерів, вартість прав на користування будівлями і спорудами, що внесені вкладниками до статутного капіталу підприємства чи куплені в процесі його діяльності, включаючи і права власності на квартири у житлових будинках, інші об'єкти промислової і інтелектуальної власності, ліцензії на здійснення окремих видів діяльності та оренду будівель і споруд.

Придбання нематеріальних активів оцінюється в сумі всіх фактичних затрат на придбання і доведення до стану готовності для використання.

Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів необхідно підтвердити відповідним первинним документом, у якому вказують докладну характеристику об'єкта, його первісну вартість, термін корисного використання, норму зносу (амортизації); підрозділ, у якому буде використовуватися об'єкт; підписи посадових осіб, що прийняли об'єкт, із доданням документів, у яких описується сам об'єкт нематеріальних, активів або порядок його використання.

Читайте також:

1. A) Оцінка захисних споруд за ємністю – визначення коефіцієнта Квм.
2. B) Оцінка ЗС за захисними властивостями
3. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
4. IV класифікація боргу.
5. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
6. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
7. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
8. V. Класифікація і внесення поправок
9. V. Класифікація рахунків
10. А) Грошова оцінка земель по Україні
11. А) Оцінка захисних споруд за місткістю – визначення коефіцієнта Квм
12. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.

Переглядів: 1610