Права людини - права, які кожний має лише тому, що він є людиною, і якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невід’ємними.
Вони є соціальними і політичними гарантіями, необхідними для захисту особи від посягань на людську гідність з боку сучасних держав і сучасних ринків. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.
Загальна декларація прав людини - рішення Генеральної Асамблеї, прийняте у 1948 році, яке є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.
Класифікація прав:
1)Відносно правового статусу:
a. Конституційні;
b. Міжнародні;
c. Галузеві;
d. Внутрішньогалузеві;
e. Локальні.
2)Відносно об’єктивного вираження:
a. Матеріальні;
b. Нематеріальні (особисті);
3)Відносно соціальної групи суб’єкта (носія прав):
a. Загальнодержавні;
b. Громадянина;
c. Іноземця (патрида), особи без громадянства (апатриду), особи з подвійним громадянством (біпатрида);
d. За сферою діяльності;
e. За етнічною ознакою;
f. Та ін..
4)Відносно зв’язку із суб’єктом (носієм) прав:
a. Не від’ємні (природні);
b. Додаткові
Гарантії прав, свобод та обов’язків
Проголошення будь-якого права людини, навіть закріпленого відповідними актами держави та її органів, ніщо без реальних гарантій його здійснення. Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини та громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист.
Без гарантій права свободи та обов'язки людини і громадянина перетворюються на своєрідні «заяви про наміри», що не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства.