Економічна ефективність науково-дослідних робіт

ОСНОВНОЮ ОЦІНКОЮ РЕАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НДР ЗА РІК МОЖЕ БУТИ ТАК ЗВАНИЙ КОЕФІЦІЄНТ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, ЯКИЙ РОЗРАХОВУЄТЬСЯ ЗА ФОРМУЛОЮ:

де — сума реального економічного ефекту, який отримано від впровадження результатів НДР за рік

— загальна сума витрат на НДР за рік.

КОЕФІЦІЄНТ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, ЯКА ОЧІКУЄТЬСЯ, РОЗРАХОВУВАЄТЬСЯ ВІД ЗАКІНЧЕНИХ, АЛЕ ЩЕ НЕ ВПРОВАДЖЕНИХ НДР АБО ПОПЕРЕДНЬО, В ПРОЦЕСІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗА ФОРМУЛОЮ:

де — сума економічного ефекту, що очікується.

3. Резерви та шляхи підвищення ефективності науково-дослідних робіт.

Вища школа має величезний науковий потенціал, але використовується він далеко не повністю Тому пошук шляхів підвищення ефективності вузівських науково-дослідних робіт має велике значення не лише для самої вищої школи, а й для всього народного господарства України.

Досвід показує що на сучасному рівні розвитку ринкової економіки одним із суттєвих резервів підвищення ефективності НДР вузу є послідовне укрупнення тематики досліджень. Завдання вузу не брати, дрібні, випадкові теми. Укладаючи господарчі договори на такі роботи, нераціонально використовуються не лише грошові кошти, а й науково-педагогічні працівники вищої кваліфікації — докторів і кандидатів наук, які виконують дослідницьку роботу, яка не потребує високої наукової кваліфікації.

Підвищення ефективності наукової діяльності вищої школи — це підвищення наукового потенціалу закладів освіти. Збільшення обсягів фінансування з державного бюджету, поліпшення кваліфікаційної структури науково-педагогічних кадрів, їх матеріально-технічної бази та інформаційного забезпечення буде служити підвищенню ефективності НДР.

Стало очевидним, що колективам вищих навчальних закладів, особливо провідних в тій чи іншій галузі, необхідно частіше доручати головну роль у вирішенні крупних комплексних проблем.

Як показує досвід країн з високорозвиненою ринковою економікою, великим резервом підвищення ефективності наукових досліджень у вузах є періодична оцінка професійних якостей науковців

Оцінку професійних якостей наукових працівників доцільно здійснювати не рідше, як один раз на 1-3 роки. Краще це робити в січні - лютому (по закінченні виконання наукових досліджень з тієї чи іншої проблеми і складання відповідного звіту).

Необхідність періодичного проведення оцінки професійних якостей наукових працівників вузів України викликається невпинним розвитком науково-технічного прогресу, економічних процесів та створенням ринкового механізму управління господарством.

Сутність оцінки полягає у встановленні ступеня відповідності фактичного рівня професійних якостей працівників вимогам, що зумовлюються посадою, яку вони обіймають.

Оцінка професійних якостей наукових працівників може включати:

Ø визначення набору ознак, за якими мають бути оцінені наукові працівники, що належать до різних посадових і функціональних груп;

Ø визначення важливості цих ознак для кожної із виділених груп;

Ø співбесіда між оцінюваними працівниками і тими, хто оцінює, в результаті якої має бути виставлена оцінка професійних якостей тих, кого оцінюють, за всіма показниками, розроблений план удосконалення його професійних якостей і вказані заходи, які могли б поліпшити умови праці того, кого оцінювали;

Ø оцінку керівників груп, наукових тем "знизу", тобто їх підлеглими;

Ø розрахунок оцінок відповідності працівника посаді з кожної ознаки і окремо і підсумкової оцінки за всіма ознаками разом;

Ø прийняття кадрових рішень на підставі інформації, яка отримана в результаті оцінки наукових працівників вузу.

Велике значення в якісному визначенні професійного рівня наукових працівників має розробка умов успішності оцінки та визначення об'єктів і суб'єктів оцінки.

Як свідчить практика, для успішного проведення оцінки професійних якостей наукових працівників необхідно дотримуватись таких умов:

1) ясне розуміння керівниками науково-дослідних відділів, секторів, наукових тем і їх підлеглими мети оцінки і єдності їх інтересів при досягненні цієї мети;

2) компетентність і активність керівників, що оцінюють і наукових працівників, яких оцінюють;

3) відповідна теоретична і практична підготовка службових осіб, які відповідають за проведення оцінки;

4) доцільно оцінювати лише тих працівників, які у відповідній і структурі (відділі, секції, науковій темі) працювали не менше одного календарного року;

5) оцінкова комісія здійснює оцінку професійних якостей наукових працівників у присутності їхніх безпосередніх керівників.

6) оцінка керівника структури (відділу, сектора, групи, наукової теми) здійснюється "знизу" підлеглими науковими працівниками, які входять до цієї структури. До такої оцінки потрібно включати лише ті показники, за якими відповідні підлеглі працівники можуть мати компетентну думку.

Інформація, яка отримана таким чином, допоможе керівнику вузу більш об'єктивно сформулювати свою.

Для затвердження оцінок ректором вузу або проректором з наукової роботи організується спеціальна комісія, учасники якої повинні користуватися авторитетом серед наукових працівників.

Затверджені оцінки спеціальною, оціночною комісією дозволяють найбільш об'єктивно оцінити професійні якості тих, що оцінюються,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості та проблеми оцінки ефективності науково-дослідних робіт.	\|	Вчені ступені та вчені звання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.