• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність попиту і способи його відображення. Аналіз попиту на інновації. Фактори попиту. Види попиту на інноваційну продукцію. Методи аналізу попиту.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “Економіка і організація інноваційної діяльності”

для студентів 4 курсу

для спеціальності: 6.050107 “Економіка підприємства”

напряму 0501 «Економіка та підприємництво»

факультету економіки

Херсон 2009

Конспект лекцій з дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності» для студентів спеціальності 050107 «Економіка підприємства»

Укладач: ст. викладач Глинська А. Є., асистент Трухачова К. В.

кількість сторінок _______.

Рецензент к.е.н., доцент Зайцева О. І.

Затверджено

на засіданні кафедри менеджменту та маркетингу

протокол №___ від“___” ___________ 2009р.

Відповідальний за випуск

д.е.н., проф. Савіна Г.Г.

Лекція 1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку.

Основні визначення. Тенденції розвитку інновацій. Класифікація інновацій. Характеристика інноваційної діяльності. Поняття й зміст інноваційної діяльності. Задачі і функції інноваційної діяльності.

Інновації – новостворені або вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери

• запровадження нового товару, тобто товару, з яким спожи­вачі ще не знайомі, або нової різновидності якогось товару;

• запровадження нового методу виробництва, тобто методу, ще не випробуваного практично у даній галузі виробництва;

• відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому дана галузь промисловості даної країни раніше не була присутня, незалежно від того, чи існував цей ринок раніше, чи ні;

• оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів, незалежно від того, чи існувало це джерело раніше, чи ні, чи було воно тільки-но створено;

• проведення нової організації, напри­клад, завоювання позиції монополіста або її втрата.

Класифікація інновацій:

1. За рівнем новизни: радикальні, часткові, модифікаційні.

2. В залежності від технологічних параметрів: продуктові, процесні.

3. За типом новизни на ринку: міжнародні, державні, галузеві, нові для підприємства.

4. У залежності від взаємозв’язку із системою: на вході у систему, в структурі системи, на виході із системи.

5. В залежності від технологічного призначення: економічні, технологічні, технічні, організаційні, комерційні, управлінські, соціальні.

Основними причинами виникнення та поширення інновацій є наступні:

- конкурентна боротьба: бажання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток;

- зростаючий попит споживача;

- зростання технічного потенціалу;

- пошук вирішення проблем, які виникають у підприємницькій діяльності фірми;

- потреба не відставати в економічному розвитку, не втрачати ринку, наслідувати інші організації, які впроваджують нову технологію;

- бажання поліпшити свої результати у конкретній діяльності підприємства;

- підтримка та забезпечення престижу підприємства;

- наукові відкриття, інтернаціоналізація науки;

- винахідництво.

Конкретні стратегічні напрямки технічного, економічного і соціального розвитку підприємства можуть бути пов’язані з вирішенням наступних проблем:

- підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринку;

- розробки й широкого впровадження ресурсоощадних технологій;

- максимального скорочення затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- всебічного дотримання екологічних вимог, охорони навколишнього середовища.

Лекція 2. Сутнісна характеристика інноваційних процесів.

Загальна характеристика інноваційного процесу. Структура інноваційного процесу. Мета і задачі стратегічного управління інноваціями. Вплив інноваційних процесів на розвиток виробництва.

Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Інноваційний процес – це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

На розвиток інноваційного процесу впливають:

• стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного ре­гулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

• стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ре­сурси, застосування технологій, зв'язки із зовнішнім середови­щем та ін.);

• специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управ­ління.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, наскільки вона задовольняє потреби ринку.

Інноваційний процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці від одержання нового теоретичного, знання, до використання створеного на його основі товару споживачем.

На відміну від виробничого процесу, інноваційний процес характеризується:

- високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;

- неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні оцінки;

- необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів учасників інноваційного процесу;

- залежністю від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує і розвивається.

Розрізняють три види інноваційного процесу:

• простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

• простий міжорганізаційний (товарна форма);

• розширений.

Інноваційний процес складається з наступних етапів: ФД – фундаментальні (теоретичні) дослідження; ПД – прикладні дослідження; Р – розробка; Пр – проектування; Б – будівництво; ОС – освоєнння; Пв – промислове виробництво; М – маркетинг; Зб – збут.

Лекція 3. Особливості процесу створення та формування попиту на інновації.

Сутність попиту і способи його відображення. Аналіз попиту на інновації. Фактори попиту. Види попиту на інноваційну продукцію. Методи аналізу попиту.

Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю й нестабільністю процесів, які відбуваються на ринку. Економіка перехідного типу, характерна для України, як і для інших країн, що вступили на шлях ринкових перет­ворень, характеризується підвищеним рівнем нестабільності. Підприємства, аби вижити й розвиватися, змушені адаптуватися до цих змін. Засобом адаптації є інновації.

Основою конкурентного успіху підприємства-інноватора є його спроможність виявити реально існую­чі чи потенційні потреби й попит споживачів щодо інновацій (або ж сформувати їх) і задовольнити їх ефективнішим, ніж конкуренти, способом. Специфіка полягає у тому, що розробка інновацій у багатьох випадках пов'я­зана зі створенням товарів, аналогів яких раніше просто не існува­ло з таких причин:

• потреби й попит споживачів, для задоволення яких призначені нові товари, раніше задовольнялися зовсім іншим способом;

• потреб, для задоволення яких призначено нові товари, раніше просто не існувало.

Для аналізу попиту на інновації використовують такі специфічні методи, як:

- прогнозування майбутніх потреб і попиту споживачів, змін мотивації їхньої поведінки;

- ситуаційне й імітаційне моделювання поведін­ки споживачів у сьогоденні й майбутньому;

- аналіз тенденцій розвитку науково-технічно­го прогресу, тенденцій зміни технологічної, економічної, соціальної, політичної, культурної, правової, екологічної й інших складових сере­довища господарювання.

Основні проблеми, що виникають у взаєминах суб'єктів інноваційного процесу: інвесторів, розробників іннова­цій, виробників, постачальників, працівників збуту, споживачів, суспільства в цілому.

Інвестори. Джерелом проблем є те, що інвесторів передусім ці­кавить високий доход при мінімальному ризикові. І якщо в іннова­ційному проекті йдеться про принципово нові вироби, то це може стати перешкодою до здійснення інвестицій.

Розробники інновацій. Розробка інновації виконується заради одержання прибутку за рахунок кращого, ніж традиційні товари, задоволення потреб і попи­ту споживачів, виявлених у результаті маркетингових досліджень. Нові якісні й технічно досконалі продукти можуть не відповідати вимогам ринку, і спроби їх реалізації можуть закінчитися провалом.

Виробники. Зміни базового продукту, а тим паче нові розробки можуть істотно збільшити витрати виробництва, що на етапі розробки інновацій дуже важко спрогнозувати (до розробки технології їхнього виробництва). Точні багатоваріантні прогнози найчастіше дуже трудомісткі й дорого коштують. Тому опір ви­робничників упровадженню нововведень пояснюється не їхньою відсталістю, а саме відсутністю точних вартісних оцінок, які ха­рактеризують нововведення.

Постачальники. Основною проблемою є те, що існуючі сиро­вина, матеріали і комплектуючі можуть бути непридатними для виробництва нових продуктів. Для зміни їхніх характеристик поста­чальники, яких цікавлять лише обсяги замовлень і їхня регулярність, мусять мати дуже вагомі причини, їх слід належним чином стиму­лювати, переконуючи в корисності змін.

Працівники збуту. Нова продукція зазвичай вимагає перебудо­ви існуючої системи збуту, а для принципово нових товарів — на­віть її формування. Такого роду зміни можуть зустрічати опір праці­вників збуту. З одного боку, безпосередньо відчуваючи реакцію споживачів, вони самі можуть підштовхувати виробників до моди­фікації продукції. З іншого, найчастіше, вони не можуть оцінити кардинальні нововведення, оскільки реакція споживачів ще не відо­ма. Саме тому вони можуть чинити інноваціям опір.

Споживачі. Проблема полягає в тому, що споживачі, у біль­шості випадків, виявляють певну осторогу щодо нових виробів, особливо якщо ступінь наслідування стосовно традиційних виробів невисокий. Тому чим радикальнішими є зміни, тим більшу увагу доводиться приділяти ринковим дослідженням з оцінки перспектив визнання нової продукції споживачами, створенню попиту, стиму­люванню споживання.

Суспільство. Нині інновації впливають практично на всі ас­пекти життєдіяльності суспільства. У свою чергу суспільство та його окремі інституції можуть впливати і впливають на інноваційні процеси за допомогою механізмів економічного, політичного, правового, соціального регулювання.

Для стимулювання попиту на нові товари застосовують рекламу, пропаганду (пабліситі, паблік рілейшн), стимулювання збуту, особистий продаж, традиційні заходи маркетингового стимулювання.

Для стимулювання попиту, окрім заходів комплексу марке­тингового стимулювання, застосовуються також цінові методи, зок­рема такі цінові стратегії.

Стратегія низьких цін (проникнення на ринок) передбачає про­даж товарів за цінами значно нижчими за ціни аналогів. Мета – стимулювати попит для завоювання значної частки ринку.

Стратегія договірних цін передбачає надання певних знижок чи пільг за дотримання певних умов купівлі товару: зниження цін за купівлі певної кількості товару чи у певні терміни, надання певної кількості товару безоплатно.

Стратегія встановлення низької ціни на один із взаємодопов­нюючих товарів (якщо товари окремо не використовуються) задля стимулювання попиту при продажу другого за звичайними чи за­вищеними цінами.

Лекція 4. Інноваційна політика фірми.

Характеристика і місце інноваційної політики в загальній стратегії підприємства. Чинники впливу на формування інноваційної політики. Прогнозування та планування інноваційної діяльності підприємства.

Інноваційна політика – наука і система практич­ного регулювання (управління) нововведеннями у суспільстві, в умовах конкретного підприємства, галузі, країни.

Предметом дослідження інноваційної політики підприємст­ва є підприємницька діяльність, виробництво, але не виробниц­тво взагалі, а впровадження нововведень у виробничі процеси.

Усю сукупність процесів, що відбуваються у підприємниць­кій діяльності, можна поділити на дві групи — традиційні та інно­ваційні. Традиційні процеси характеризують звичайне, що скла­лося в результаті розвитку минулого періоду, функціонування народного господарства, окремого підприємства, а інноваційні — розвиток на якісно новому рівні, за рахунок нововведень.

Інноваційна політика є складовою загальної стратегії підприємства і одночасно сприяє впровадженню в практику ос­новних вимог цієї стратегії.

На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка відображає ставлення держави до інноваційної діяльності, виз­начає мету, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки й реалізації їхніх досягнень. Державна іннова­ційна політика виз­начає і стимулює пріоритетні нап­рями розвитку нау­ки і техніки. Інноваційна по­літика підпри­ємства визначає орієнтири розвит­ку підприємства. Зміни в ринковому середовищі, нові потреби, нові мож­ливості чи загрози для діяльності під­приємства, сила кон­курентів, тощо.

Складовими елементами інноваційної політики є:

- забезпечення вивчення ринку збуту продукції свого підпри­ємства, галузі, народного господарства;

- вивчення напрямків і сутності нововведень на інших вітчиз­няних і зарубіжних суб'єктах господарювання;

- наявність фінансових ресурсів для проведення фундамен­тальних досліджень, розробки і впровадження в практику інновацій;

- проведення дослідно-конструкторських розробок, освоєння і експлуатація нововведень;

- контроль на всіх етапах інноваційного процесу від задумів, розробки ідеї і якості використання;

- підготовлені кадри для втілення в життя інноваційної політи­ки.

Розробка інноваційної політики підприємства передбачає визначення мети і стратегій його розвитку на найближчу й пода­льшу перспективи, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства й забезпеченості його відповідними ресурсами.

Розрізняють такі види інноваційних стратегій підприємства:

• традиційна – прагнення лише до підвищення якості виготовлюваних виробів, що в довгостроковій перспективі є гарантією відставання підприємства спершу в техніко-технологічному, а згодом — і в економічному аспектах;

• опортуністська – коли зусилля підприємства спрямовані на пошук такого виду продукції, який не потребує особливих вит­рат на дослідження й розробку, але дає змогу виробникові уп­родовж певного періоду бути присутнім на ринку одноособово. Пошук і використання таких ніш ґрунтуються на глибокому знанні ринкової ситуації, високому рівні техніко-технологічного розвитку та великих адаптаційних спроможностях підприєм­ства, що, однак, не виключає високого ступеня ризику швидкої втрати монопольного становища;

• імітаційна – набуття нової технології через закупівлю ліцен­зій. Це дешевше й надійніше, ніж власні розробки та витрати на нові винаходи. Така стратегія досить успішна, проте для ос­воєння оригінального продукту розумової праці, що створює монопольну ситуацію, потрібні висока кваліфікація фахівців і постійна підтримка досягнутого рівня;

• оборонна – це досить витратна стратегія підвищення техніч­ного рівня виробництва, впровадження досліджень і розробок якої не претендує на провідні позиції в певній галузі, а полягає в тому, щоб не відставати від інших у техніко-технологічному розвиткові;

• залежна – коли дрібні підприємства виконують замовлення най­більших на виробництво нового продукту або виробничого методу;

• наступальна – полягає в завоюванні першого місця на ринку. Вимагає наявності фахівців високої кваліфікації, проведення великої організаторської роботи, та має й ряд переваг.

Єдиної, успішної для всіх підприємств моделі інноваційної стратегії не існує. Вибір стратегії залежить від великої кількості факторів, в т. ч. від ринкової позиції підприємства, динаміки її змі­ни, виробничого й технічного потенціалу підприємства, продукту чи послуг, що виробляються, стану економіки, культурного середовища та інше.

Лекція 5 Оновлення техніко-технологічної бази підприємства і продукціі.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
3. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
4. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
5. I. Аналіз контрольної роботи.
6. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
7. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
8. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
9. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
10. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
11. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
12. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

Переглядів: 2455