• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції лекцій.

Історично інформаційна функція лекційбула первинною. Головна мета лекцій в перших університетах полягала в передачі професором нових знань студентам. У зв'язку з появою великої кількості підручників, посібників, які друкуються великими тиражами, ця функція лекцій втратила своє значення. Недоцільно переказувати на лекції матеріал підручника, який студенти можуть прочитати самостійно, причому швидше та ефективніше.

Проте ця функція зберігає своє значення, якщо викладач на лекціях повідомляє матеріал, який відсутній в літератури, а також при читанні спецкурсів, які ще не забезпечені навчальними посібниками.

Друга найважливіша функція лекцій – систематизуюча. Реалізується в тому, що знання повідомляються в систематизованому вигляді, тобто послідовно й структуровано. Викладач дає на лекціях загальний огляд предмету, повідомляє на які теми, розділи, поняття слід звернути особливу увагу, які додаткові джерела доцільно використовувати.

Третя функція лекцій – роз'яснювальна. Окремі розділи підручника можуть бути викладені мовою, важкою для розуміння студентів, зі складним стилем і синтаксисом написання, в них можуть бути відсутніми пояснюючі приклади. Метою викладача в цьому випадку є роз'яснення найбільш складних питань, понять, розділів навчального курсу. Для цього необхідне уміння викладача викласти окремі фрагменти підручника в більш ясній та доступній (але не спрощеній) формі.

Розвивальна функція лекцій полягає в тому, що вони стимулюють не тільки запам'ятовування матеріалу, але і розумову діяльність студентів. Цьому сприяють проблемні питання, поставлені викладачем на лекції, пошуковий і дискусійний характер організації навчальних занять.

Методичні аспекти підготовки і проведення лекцій.

Теми лекцій визначаються відповідно до робочої програми і тематичного плану занять, хоча вони можуть змінюватися протягом курсу. При цьому необхідно, щоб чітко простежувався зв'язок між темами окремих лекцій. Тому на початку кожної лекції викладач пов'язує її тему з темою попередньої лекції, а також зі змістом всього курсу. При цьому важливо, щоб у студентів сформувалося системне уявлення щодо психології як науки.

Відбір і структуризація матеріалу лекції - найважливіша частина її підготовки. Далі пропонуємо рекомендаційні відповіді на питання, які найбільш часто виникають під час підготовки та проведення лекцій.

Як багато матеріалу потрібно відбирати для лекції?

Як показує лекційна практика, викладачі зазвичай мають більше матеріалу, ніж академічного часу. Зазвичай це є більш характерним для молодого викладача, який побоюється, що йому не вистачить матеріалу на всю лекцію. У більш досвідченого викладача поступово формується почуття часу, яке забезпечує вміння реалістично оцінювати те, який об'єм матеріалу може бути розглянутий на занятті.

Якщо фрагмент навчального матеріалу, який викладач не встиг викласти є важливим та складним для розуміння – варто перенести його розгляд на наступну лекцію, відповідно змінивши її план. Такі коректування робочої програми не слід сприймати як невдачі, вони можуть навіть удосконалити курс. Проте постійне перенесення матеріалу на подальші заняття може привести до прогресуючого відставання у виконанні всієї робочої програми.

Можна рекомендувати планувати три основні пункти на одну академічну годину лекції (виходячи з практики лекційних занять). Безумовно, є виключення з цього правила, оскільки кожен пункт може містити більшу або меншу кількість підпунктів.

Конспект лекції повинен фокусуватися на змісті лекції; засоби виразу цього змісту повинні народжуватися на самій лекції.

Особливо важливо заздалегідь підготувати і відобразити в конспекті приклади, які приводитимуться на лекції. Конкретні приклади абстрактних понять повинні бути ретельно підібрані. Використання прикладів допоможе студентам виділити і узагальнити істотні ознаки поняття. Викладач також повинен підготувати ілюстративний, демонстраційний матеріал.

Як писати конспекти (від руки або за допомогою комп'ютера), вирішує, звичайно, сам викладач. Проте сучасні текстові редактори дають багато переваг і в швидкості підготовки, і в зручності переробки конспектів. Конспекти, надруковані на принтері, легше читаються.

В якому об'ємі потрібно фіксувати лекційний матеріал у конспекті? Як показує практика, недоцільно готувати дослівний конспект, оскільки він спонукає лектора до читання, що послабляє зворотний зв'язок з аудиторією. В якості рекомендації можна запропонувати підготовку розгорненого плану лекції з фіксацією основних визначень, ключових питань.

Як налаштуватися на проведення лекції? Під час підготовки до лекції її корисно прорепетирувати. Мова йде не про буквальне заучування тексту, а про уявне продумування основних пунктів, які повинні бути розкриті на занятті. Важливо виділити 10-15 хвилин безпосередньо перед лекцією для перегляду конспекту і перевірки всіх необхідних матеріалів.

Початок і кінець лекції.Відомо, що найкраще запам’ятовується початок та кінець інформації, події тощо. Цю закономірність доцільно використати й під час проведення лекції.

Так, на початку заняття методично вірно зробити огляд змісту попередньої лекції. Це сприяє збереженню інформації в довготривалій пам'яті і системному сприйняттю навчального курсу. Ефективним методом систематизування знань може бути проведення усного або письмового експрес-опитування студентів за матеріалом попередньої лекції. Відповіді студентів займуть близько десяти хвилин. Відповіді можуть оцінюватися, але не обов'язково. Викладач може сам зробити огляд попереднього матеріалу. Це зекономить час, але буде менш ефективним, оскільки студенти будуть пасивні. Можливо, якщо викладач впевнений у достатньому засвоєнні попереднього матеріалу, він взагалі не буде використовувати методичний прийом огляду, а більше часу використає на виклад нового.

Перед початком викладу нового матеріалу корисно дати короткий план лекції, показати, як новий матеріал пов'язаний з іншими темами, акцентувати увагу на найбільш важливих його аспектах. Постановка інтригуючого питання або наведення яскравого прикладу привернуть увагу студентів. Таке введення повинне займати не більше п'яти хвилин.

В кінці лекції, коли основна частина матеріалу вже викладена, корисно стисло повторити основні моменти. Це може бути повторення ключових ідей заняття, постановка студентам декількох питань за змісту або ж відповіді на питання студентів. На завершення заняття викладач може сказати декілька слів про тему наступної лекції.

Методика викладання лекційного матеріалу. Першочерговим завданням лектора є концептуальна і перцептивна організація матеріалу. Важливо пов'язати нову тему із загальним поглядом на навчальну дисципліну. Нумерований список пунктів, що розкривають певну тезу, допомагає студентам запам'ятати матеріал. Візуальна демонстрація повинна супроводжувати вербальну презентацію матеріалу. Схеми і діаграми є прекрасним засобом демонстрації взаємозв'язків між поняттями. Велику роль грає композиційне розташування матеріалу на дошці (зліва - справа, зверху - знизу і т. п.).

Велике значення в ефективності педагогічної взаємодії виконує стиль викладу лекційного матеріалу. Краще будувати лекцію таким чином, щоб не тільки розповідати про результати дослідження, а продемонструвати шлях до цих результатів.

Вибір рівня складності змісту і викладу лекційного матеріалу може привести до одного з наступних рівнів розуміння студентами:

- сутність навчального матеріалу доступна і зрозуміла всім студентам;

- інтерпретація сутності навчального матеріалу, її аналіз і обґрунтування зрозумілі більшості студентів;

- окремі питання, тонкощі та нюанси матеріалу доступні і зрозумілі не всім.

Напевно не можна назвати вдалою ту лекцію, яка незрозуміла більшості, або в якій всім студентам зрозуміло все. Слід згадати теорію Л. Виготського про зони актуального та ближнього розвитку. Згідно з нею за допомогою невеликої підказки, пояснення, роздуму, дискусії стає зрозумілим те, що спочатку в лекції викликало складності.

Як перевірити розуміння матеріалу студентами. Оцінити те, наскільки глибоко студенти зрозуміли викладений матеріал можливо за допомогою зорового контакту викладача із студентами. Поведінка студентів, їх поза, виразу очей вказує на те, чи розуміють студенти матеріал. Найактивніші студенти можуть поставити питання, коли вони щось не розуміють. Викладачу слід після завершення розгляду кожного пункту плану запропонувати студентам поставити свої питання.

Лектор також сам може задати питання за змістом лекції. Коли студенти чують питання, це спонукає їх активно думати про можливі відповіді і оцінювати відповіді інших. Цей прийом привертає активна увага студентів.

Наведення прикладів-найважливіший компонент структури лекції. Приклади повинні бути підготовлені до початку заняття і можуть використовуватися по-різному. Лектор може почати з прикладу і потім перейти до поняття або теоретичної тези, або приклад може виступати як ілюстрація поняття.

Рівень уваги студентівзмінюється протягом лекції і залежить від ряду чинників. Періодично (кожні 20-30 хвилин) у них виникають коливання (кризи) уваги, які виявляються в зниженні її рівня. Тому рекомендується будувати план заняття так, щоб дати студентам можливість перемикання уваги (на цікавий приклад, нове питання і т. д.).

Конспектування матеріалу лекції студентами. Як правило, студенти не тільки слухають лекцію, але також конспектують її зміст. Тому у викладачів деколи виникає недовірливе відношення до тих студентів, які нічого не пишуть на занятті, хоча вони можуть уважно слухати лектора. Чи обов'язково писати конспект – питання дискусійне. Звичайно, конспектування допомагає краще зберегти інформацію для майбутнього використання і може сприяти її активній переробці, особливо у тому випадку, коли лекція виконує інформаційну функцію.

Лектор повинен управляти процесом конспектування своєї лекції. Так, необхідно обрати середній темп викладу матеріалу, вчасно робити паузи, основні поняття, ідеї, тези записати на дошці або демонструвати з використанням інших проекційних засобів, ключові визначення необхідно записувати під диктування.

5.2 Семінарські заняття з психології.Семінарське заняття з психології є діалогічною формою навчального заняття. На семінарах студенти закріплюють знання, отримані на лекціях або з книг, в процесі їх переказу або обговорення. Використання першоджерел для виступів з повідомленнями розширюють знання студентів з курсу.

До основних функцій семінарських занять відносять:

- Закріплення отриманих знань, яке реалізується в процесі самостійної підготовки до заняття студенти, повторення матеріалу, вивченого на лекціях або з підручнику. Крім того, ця функція реалізується завдяки переказу та обговоренню отриманих знань на семінарах.

- Розширення і поглиблення знань- відбувається тоді, коли студенти для підготовки до семінарського заняття використовують першоджерела, з яких вони отримують більше інформації у порівнянні з лекціями і підручниками. Розширенню і поглибленню знань також сприяє підготовка студентами рефератів або повідомлень.

- Розвиток умінь самостійної роботи - реалізується в процесі підготовки до занять. Розвиваються уміння самостійного пошуку, відбору і переробки інформації. Цьому сприяють різні форми постановки завдань для підготовки до заняття - кількість питань і їх формулювання, надання конкретних джерел, розділів, сторінок або можливості самостійного пошуку. - Стимулювання інтелектуальної діяльності. На семінарському занятті можуть активізуватися мнемічна і розумова діяльність студентів. Це залежить від форми організації семінарських занять.

Репродуктивний тип організації семінарського заняття спрямований на активізацію мнемічних здібностей студентів. Вони повинні запам'ятати і відтворити певний навчальний матеріал на основі лекцій, підручників або першоджерел. Викладач оцінює ступень точності відтворення, здатність висловити знання «своїми словами». Приклади постановки питань репродуктивного характеру: Увага та її види; Поняття про пам'ять; Основні властивості характеру.

Продуктивний тип організації заняття припускає активізацію розумових здібностей студентів. Вони повинні порівняти, проаналізувати, узагальнити, критично оцінити, зробити висновок. Приклади постановки питань продуктивного типу: Чим відрізняється...; Що загального між...; Які механізми... Причому, відповіді на ці питання в явному вигляді в підручнику або лекції не надаються.

Підготовка викладача до семінару полягає у виборі теми заняття, його плануванні і постановці питань, підборі літератури, написанні конспекту. Теми занять плануються в робочій програмі курсу. Існує низка критеріїв вибору тем для семінарів.

1. Теми семінарів можуть повторювати теми лекцій. В цьому випадку семінар спрямований на закріплення, доповнення або творче обговорення відповідного розділу, розглянутого на лекції.

2. На семінарах можуть розглядатися теми, що не вивчалися на лекціях. Заняття буде спрямоване на розширення знань за рахунок робот із підручником і першоджерелами.

3. Теми семінарського заняття можуть віддзеркалювати конкретний аспект того чи іншого питання. В даному випадку заняття буде направлено на поглиблення знань конкретного питання.

Найважливішим аспектом підготовки викладача до семінару є продумування і постановка питань для обговорення. Від кількості, типу, характеру і об'єму питань, які будуть поставлені для розгляду на занятті, залежить його хід. Велику кількість питань на одному двогодинному занятті обговорити неможливо. Більш конкретні питання, а також питання, стимулюючі розумову діяльність (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, конкретизацію, висновки), можуть зайняти багато часу. Обговорення таких питань важко планувати в часі. Постановка питань залежать від того, яку літературу буде рекомендовано студентам для підготовки до семінарів.

Надмірний об'єм літератури може викликати фрустрацію у тих студентів, які звикли ретельно готуватися до кожного заняття. Студенти із зниженою мотивацією навчання, оцінивши непомірність завдання, скоріше за все зовсім не будуть читати.

Аудиторна і самостійна робота студентів у навчальних планах зазвичай планується в співвідношенні 50 на 50%. Цього правила рекомендується дотримуватися й під час планування семінарів – тривалість підготовки студента до семінару не повинна істотно відрізнятися від тривалості самого семінару.

Конспект семінарського заняття містить: тему; питання для обговорення; літературу; форми перевірки підготовленості студентів до заняття; форми організації роботи студентів при обговоренні питань; результати, які будуть досягнуті у результаті заняття.

Підготовка студентів до семінарського заняття полягає в пошуку літератури, її читанні і конспектуванні. Ступінь самостійності студентів в пошуку літератури по питаннях семінару може бути різною – від конкретного указування сторінок джерела, де можна знайти відповідні дані до відсутності рекомендацій щодо літератури ( доречно на старших курсах) Таким чином, студенти поступово привчатимуться до різних форм самостійної роботи з літературою.

Конспектування книг і статей – досить типове завдання, яке надається студентам при підготовці до семінару. Особливу складність для студентів представляє робота з першоджерелами, оскільки вони методично не адаптовані для навчальних занять.

Часто студенти без достатнього осмислення обмежуються переписуванням фрагментів першоджерел. Тому загальне питання необхідно конкретизувати у більш детальних, які стимулюватимуть цілеспрямовану пошукову і інтелектуальну активність. Студентів потрібно вчити відбору істотної інформації і відділенню її від другорядної; лексичній і синтаксичній переробці тексту; схематизації і структуризації прочитаного матеріалу; формулюванню висновків з прочитаного матеріалу.

Хід проведення семінарського заняття. Викладач починає заняття з перевірки присутніх на занятті студентів, питає їх про підготовленість до заняття і складнощі, з якими вони зіткнулися в процесі підготовки. Далі формулюються основні питання заняття, і студентам дається можливість усно розкрити їх зміст. При цьому викладач може сам визначати студентів, які будуть розкривати поставлені питання або викликати за бажанням. Після основної відповіді викладач надає іншим студентам можливість доповнити, виправити, прокоментувати відповідь, висловити власну думку.

Важливими для викладача в даному випадку є уміння управляти процесом обговорення. Управління передбачає дотримування часового регламенту; активізація студентів; спрямування обговорення в необхідному напрямку; формулювання висновків.

5.3 Практичні та лабораторні заняття з психології.Лабораторні та практичні заняття складають важливу частину теоретичної і практичної підготовки студентів. Їх кількість і тематика фіксуються в робочій програмі дисципліни. Лабораторні роботи й практичні заняття з психології реалізують такі функції: закріплення теоретичних знань на практиці; засвоєння умінь дослідницької роботи; засвоєння умінь практичної психологічної роботи; застосування теоретичних знань для вирішення практичних завдань; самопізнання та саморозвиток учня або студента.

Лабораторні роботи й практичні заняття мають різні дидактичні цілі. Провідною дидактичною метою лабораторних робіт є експериментальне підтвердження і перевірка певних теоретичних положень, закономірностей, залежностей. Провідною дидактичною метою практичних занять є формування практичних умінь - професійних (умінь виконувати певні дії, операції, необхідні в професійній діяльності) або навчальних (умінь вирішувати завдання, необхідні в подальшій навчальній діяльності).

У багатьох випадках обидві дидактичні мети пов’язані, тому деякі види занять називають лабораторно-практичними.

Типовими завданнями для лабораторних і практичних занять з психології є: демонстраційний експеримент; індивідуальні завдання; групові завдання; експеримент в парах (підгрупах); вирішення психологічних завдань; групова дискусія; ділова гра.

Методика організації та проведення лабораторних робіт і практичних занять. Під час організації лабораторних робіт і практичних занять навчальна група ділиться на підгрупи, що надає викладачеві більше можливостей для ефективного керівництва діяльністю малих груп і окремих студентів і надання своєчасної допомоги в навчальній роботі.

Завдання для заняття необхідно плануватися таким чином, щоб за відведений час вони могли бути якісно виконані більшістю студентів. Для студентів, що працюють в швидшому темпі можна підібрати додаткові завдання.

План заняття включає, як правило, такі пункти:

1) позааудиторна самостійна підготовка студентів до заняття;

2) перевірка викладачем теоретичної підготовленості студентів до заняття;

3) інструктаж студентів щодо проведення ними лабораторно-практичної роботи;

4) виконання практичних завдань;

5) обговорення підсумків виконання роботи;

6) оформлення звіту про виконану роботу;

7) оцінка викладачем виконаних завдань і ступеня оволодіння студентами відповідними уміннями.

Буде доречним розробка письмових методичних рекомендацій щодо цих пунктів заняття.

Лабораторні роботи і практичні заняття можуть носити репродуктивний, частково-пошуковий і пошуковий характер. Роботи, що носять репродуктивний характер, відрізняються тим, що при їх проведенні студенти користуються докладними інструкціями, в яких вказані: мета роботи; пояснення (теоретичні положення і поняття); обладнання і матеріали; порядок виконання роботи; тип висновків (без формулювань); контрольні питання; література.

Роботи, що носять частково-пошуковий характер, відрізняються тим, що при їх проведенні студенти не користуються докладними інструкціями, їм не дається порядок виконання необхідних дій; такі роботи вимагають від студентів самостійного підбору матеріалу і методики, вибору способів виконання роботи.

У роботах, що носять пошуковий характер, студенти повинні вирішити нову для них проблему, спираючись на власні теоретичні знання.

При плануванні лабораторних робіт і практичних занять можливе поєднання репродуктивних, частково-пошукових і пошукових завдань.

Форми організації роботи студентів на заняттях: 1) фронтальна, 2) групова, 3) індивідуальна.

При фронтальній формі організації занять всі студенти виконують одночасно одне і те ж завдання (наприклад: виконання студентами психологічних тестів з метою самопізнання).

При груповій формі організації занять одна і та ж робота виконується в малих групах, що складаються з декількох чоловік. Проведення психологічних експериментів в парах (експериментатор - випробовуваний) або трійках (експериментатор - протоколіст - випробовуваний) - типова схема проведення багатьох лабораторних робіт по психології.

При індивідуальній формі організації занять кожен студент виконує індивідуальне завдання. Потім вони обмінюються досвідом виконання роботи.

Структура оформлення звіту про виконану роботу визначається типом завдання і провідною дидактичною метою. Оцінки за виконання роботи можуть виставлятися у формі заліку або диференційовано.

5.4 Урок з психології.У середніх загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, технікумах, училищах, коледжах) урок є традиційним видом класної роботи. Урок - це форма організації діяльності постійного складу учнів одного віку в певний відрізок часу за розкладом, з єдиною для всіх програмою навчання.

З погляду вчителя, урок - це управління пізнавальною діяльністю учнів. З погляду учня - це засвоєння наукового, практичного і соціального досвіду, а також розвиток.

Методична структура уроку є варіативною та визначається його типом.

Типи уроків. У сучасній дидактиці найбільш узагальненою є класифікація Махмутова, в основі якої – цілі організації уроку, характер змісту матеріалу, що вивчається, і рівень підготовленості учнів.

Уроки вивчення нового матеріалу. Мета даного типу уроків – оволодіння учнями новим матеріалом. Важливими є роз'яснення нового матеріалу вчителем, впорядкування і закріплення раніше засвоєного.

В рамках даного типу вчителі можуть застосовувати такі види уроків, як: урок-лекція; урок-семінар; кіно-урок; урок теоретичних і практичних самостійних робіт; урок змішаний (поєднання різних видів уроку на одному уроці).

Уроки вдосконалення знань, умінь і навичок. Даний тип уроку вирішує такі дидактичні завдання:

. систематизація і узагальнення нових знань;

. повторення і закріплення раніше засвоєних знань;

. практичне застосування знань з метою поглиблення і розширення раніше засвоєних знань;

. формування умінь і навичок;

. контроль за ходом вивчення навчального матеріалу і вдосконалення знань, умінь і навиків.

До основних видів уроків даного типу відносяться: уроки самостійних робіт репродуктивного типу - усних і письмових вправ; урок - лабораторна робота; урок практичних робіт; урок-екскурсія; урок-семінар; уроки закріплення матеріалу; уроки повторення; уроки комплексного застосування знань, умінь і навиків.

Уроки узагальнення і систематизації. Такі уроки проводяться після вивчення великих розділів і блоків навчального матеріалу, дозволяють учням систематизувати знання. Уроки узагальнення і систематизації передбачають всі основні види проведення уроків.

Комбіновані уроки. Це найбільш поширений тип уроку в шкільній практиці. В ході цього типу уроку вирішуються всі дидактичні завдання, розглянуті вище, тому цей тип уроку і отримав назву «комбінований».

Методична структура такого уроку складається з наступних елементів:

. організація учнів на початку заняття;

. повторення і перевірка знань учнів, актуалізація необхідних знань і способів діяльності для подальшої роботи;

. введення вчителем нового матеріалу і організація роботи щодо його осмислення і засвоєння;

. первинне закріплення нового матеріалу і організація роботи щодо формування умінь і навичок застосування знань з практики;

. формулювання домашнього завдання і інструктаж щодо його виконання;

. підведення підсумків уроку.

Уроки контролю та корекції знань, умінь і навичок. Уроки цього типу призначені для оцінки результатів учення, рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, корекції в процесі навчання. Такі уроки можуть мати такий вигляд: усне опитування (фронтальне, індивідуальне, групове); письмове опитування; диктанти; вирішення завдань; залікова робота; контрольна самостійна робота; іспит.

Ці види уроків проводяться після вивчення об'ємних розділів і тем навчального курсу.

Після проведення уроків контролю доцільно провести спеціальний урок (або частину уроку), на якому буде проведено аналіз і пояснення типових помилок, недоліків в знаннях, уміннях і навичках учнів.

Підготовка викладача до уроків психології полягає у підборі інформаційного матеріалу; виділенні основних фактів, явищ, понять, закономірностей; виборі способів пояснення цих знань; підборі прикладів і ілюстрацій; розробці видів практичної і розвиваючої активності учнів; розподілі завдань для класної і самостійної роботи.

Недоцільно насищати урок великою кількістю понять, фактів, закономірностей. Набагато важливіше забезпечити розуміння нового матеріалу та його закріплення на практиці, показати можливості практичного застосування засвоєних знань.

Конспект уроку повинен включати:

1) формулювання теми;

2) цілі, завдання уроку;

3) основні етапи уроку;

4) коротку характеристику змісту і видів діяльності вчителя і учнів на кожному етапі уроку;

5) опис обладнання, наочності і прийомів їх використання на уроці;

6) орієнтовний час окремих фрагментів уроку.

Організація навчальної діяльності учнів на уроці може бути фронтальною, індивідуальною, груповою.

Домашні завдання з психології повинні носити творчий характер і не створювати додаткових навчальних перевантажень. Основний акцент при вивченні психології доцільно зробити на класних заняттях.

Питання для самоперевірки.

1. Що таке лекція та які функції вона виконує.

2. Надайте поради щодо підготовки викладача до проведення лекційного заняття.

3. В чому полягає керування роботою та увагою студентів під час лекції.

4. Що таке семінарське заняття та які функції воно виконує.

5. Опишіть структуру семінару.

6. Розкажіть про особливості підготовки до семінару викладача та студента.

7. Які дидактичні завдання вирішують лабораторні та практичні заняття з психології.

8. Розкажіть про хід проведення лабораторно-практичних занять.

9. Який тип уроку є найбільш поширеним у дидактичній практиці. Яку структуру він має.

Читайте також:

1. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
4. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
5. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
6. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
7. Апроксимуючий поліном функції відгуку
8. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
9. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
10. Асимптоти графіка функції
11. Асимптоти графіка функції
12. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження

Переглядів: 4714