Рахунки фінансових потоків.

Рахунки фінансових потоків являють собою рахунки секторів і, незважаючи на те що при складанні цих рахунків особливе значення надається фінансовим корпораціям внаслідок їхньої важливої ролі у фінансовій діяльності, належна увага приділяється й фінансовій діяльності інших інституційних секторів. Спочатку рахунки фінансових потоків становили окрему статистичну систему, однак нині вони в більшості випадків зв’язані з нефінансовими секторами економіки в результаті їхнього введення в основу національних рахунків, зокрема за допомогою ув’язування фінансових даних з даними про заощадження та нагромадження капіталу. Рахунки фінансових потоків належать до рахунків операцій, але вони часто пов’язуються з балансовими рахунками й складаються разом з рахунками запасів фінансових активів і пасивів кожного інституційного сектора.

Існують різні форми рахунків фінансових потоків, що розрізняються тим, для розв’язання яких аналітичних задач вони призначені, за ступенем складності й деталізації бухгалтерської форми подання даних, а також вимогами до статистичних даних. У найпростіших рахунках фінансових потоків наведено найважливіші фінансові операції між секторами економіки на агрегованому рівні. Найбільш складні рахунки фінансових потоків являють собою тривимірну матрицю, в якій зв’язуються сектори-кредитори, сектори-боржники і фінансові активи, використані в операції.

Рахунки фінансових потоків дозволяють аналізувати зв’язок між заощадженням, нагромадженням капіталу і фінансовими потоками для економіки в цілому і для кожного інституційного сектора.

Крім цього, можна простежити напрями проведення фінансової політики. Наприклад, щоб проаналізувати, як зміни у фінансових позиціях впливають на рішення про витрати коштів, треба простежити вплив заходів грошово-кредитної політики через рахунки центрального банку, інших депозитних корпорацій та нефінансових секторів. Рахунки фінансових потоків надають більше можливостей для аналізу порівняно з грошово-кредитною статистикою для фінансового планування й прогнозування, оскільки ними забезпечується як внутрішня погодженість фінансових прогнозів, так і погодженість фінансових прогнозів із прогнозами на основі національних рахунків.

Чисті фінансові інвестиції завжди за визначенням дорівнюють чистому кредитуванню/запозиченню. Між цими показниками можуть бути виявлені статистичні розбіжності, що відбивають будь-які розходження між урахованою сукупною величиною заощадження та капітальних трансфертів і врахованим сукупним обсягом чистого кредитування. Ці розбіжності можуть виникати на практиці внаслідок розходжень в охопленні чи помилок кількісного вимірювання кожної зі статей у повній послідовності рахунків. Пряме опублікування величини розбіжностей змушує звернути увагу на статистичні проблеми, а також може сприяти підвищенню якості рахунків. Розбіжності можуть бути зумовлені помилками кількісного вимірювання в рахунках поточних операцій (що ведуть до помилок в оцінках заощадження), рахунку операцій з капіталом чи фінансовому рахунку.

Відображення фінансових потоків у інтегрованому рахунку операцій з капіталом і фінансовими операціями дозволяє одержати незалежні оцінки заощадження, що можуть бути зіставлені з оцінками, підготовленими на основі даних рахунків поточних операцій. Рахунки фінансових потоків, що відбивають тільки фінансові операції, можуть також бути джерелом одержання незалежних оцінок чистого кредитування/запозичення. Ці незалежні оцінки можуть підвищити довіру до якості оцінок заощадження й інвестицій або забезпечать виявлення статистичних проблем.

Рахунки фінансових потоків можуть бути представлені у формі інтегрованих рахунків операцій з капіталом і фінансовими операціями чи охоплювати тільки фінансові операції. Існує безліч форм представлення фінансових рахунків, які можна назвати рахунками фінансових потоків, і всі вони можуть бути інтегровані з рахунком операцій з капіталом чи підготовлені і представлені окремо.

Базові рахунки фінансових потоків використовуються при складанні макроекономічних моделей і є основою для фінансового програмування. Ці рахунки показують низку взаємозв’язків між секторами економіки (включаючи погодженість потоків між секторами з такими макроекономічними цілями, як стійкість стану платіжного балансу, достатність обсягу кредитування зазначених секторів з боку депозитних корпорацій, фінансування дефіциту центрального уряду та ін.), збалансованість яких може бути перевірена в рамках основи фінансових потоків.

Інтегрований фінансовий рахунок СНР є більш розгорнутою формою відображення фінансових потоків, у якій детально представлені сектори й фінансові активи в порівнянні з базовими рахунками. Інтегрований фінансовий рахунок є двомірною матрицею, що охоплює всі інституціональні сектори і категорії фінансових активів. Ця матриця відбиває обсяг чистого прийняття зобов'язань (ресурси) та чистого придбання фінансових активів (використання) по кожному сектору й економіці в цілому. Повний фінансовий рахунок дає значно ціннішу інформацію із секторів економіки в порівнянні з даними, представленими в базових рахунках фінансових потоків. Цього досягнуто завдяки включенню в нього фінансових операцій секторів нефінансових корпорацій і домашніх господарств, що в базовому рахунку фінансових потоків входять до складу залишкового сектора. Ці сектори проводять низку операцій принципово важливих категорій, для яких немає кореспондуючих проведень по секторах, представлених у базових рахунках. Рахунки фінансових потоків, формат котрих відповідає формату фінансових рахунків СНР, безумовно, можуть бути цілком інтегровані з операціями за рахунком операцій з капіталом та балансами активів і пасивів СНР по секторах та національній економіці.

Хоча рахунки фінансових потоків у форматі фінансового рахунку являють більш цінне джерело аналітичної інформації у порівнянні з базовими рахунками, витрати на підготовку фінансових рахунків вищі, з огляду на той факт, що збирання фінансових даних щодо нефінансових корпорацій і домашніх господарств у більшості випадків вимагає проведення статистичних обстежень. Ця обставина часто стає причиною проблем, пов’язаних з повнотою охоплення і ступенем погодженості даних, які повинні враховувати обмеження, що накладаються матричною формою представлення на підсумкові значення по секторах і за видами фінансових активів.

Хоча рахунок фінансових потоків фінансового рахунку забезпечує високий ступінь деталізації інформації по секторах, у ньому представлена інформація тільки на рівні двох вимірів, тобто відбивається чисте прийняття зобов’язань по секторах економіки, чисте придбання активів по секторах. Для розв’язання проблеми тривимірного представлення даних, за якого відбиваються потоки фінансування між конкретними секторами з одночасним представленням інформації про те, які при цьому використовуються конкретні фінансові активи, необхідно розробити складніші матриці фінансових потоків.

Фінансовий рахунок СНР може бути представлений детальніше у формі тривимірної матриці, що дозволяє простежити фінансові операції між секторами, що є джерелами і користувачами засобів, а також вид фінансового активу, використаного в конкретній операції. Отже, ця матриця показує, хто кого й за допомогою якого фінансового активу фінансує. Внаслідок симетричності фінансових активів і пасивів можна було б будувати єдину матрицю, оскільки активи однієї інституційної одиниці є пасивами іншої. Однак така матриця була б дуже громіздкою. Тому МВФ рекомендує складати окремі матриці для фінансових активів і фінансових пасивів. Ці матриці називаються «деталізованими рахунками фінансових потоків». Кожна матриця належить до одного періоду часу. По стовпцях матриці активів зазначаються сектори-кредитори, по рядках – сектори-боржники за кожною категорією фінансових активів. У матриці пасивів по стовпцях матриці вказуються сектори, що несуть зобов’язання, а по рядках – сектори-кредитори за кожною категорією фінансових активів. У таку форму представлення даних також може бути включено рахунок операцій з капіталом, якщо це вважається довільним з погляду аналізу.

Взаємне ув’язування показників по рядках і стовпцях матриці є важливим інструментом перевірки погодженості складених даних та значно підвищує аналітичну цінність цієї форми представлення фінансових потоків. Установлення зв’язку кредитора й боржника за видами фінансових активів показує, які сектори забезпечують фінансування яких інших секторів і які види активів використовуються для фінансування. Наприклад, новий випуск облігацій органом центрального уряду, придбаний депозитною корпорацією, приведе до такого запису в таблиці активів:

– запис на перетині стовпця для депозитних корпорацій і рядка для цінних паперів, крім акцій центрального уряду (збільшення активів депозитних корпорацій та прийняття зобов’язань центральним урядом);

– запис на перетині стовпця для центрального уряду і рядка для перекладних депозитів резидентів у національній валюті (збільшення депозитів центрального уряду й збільшення зобов’язань за перекладними депозитами депозитних корпорацій, що є резидентами цієї країни).

Баланси фінансових корпорацій по секторах містять усю необхідну інформацію для підготовки деталізованої тривимірної форми представлення фінансових потоків для сектора фінансових корпорацій і його підсекторів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рахунок інших змін в обсязі активів.	\|	Статистика платіжного балансу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.