Предмет та завдання кримінального права.

Починаючи вивчати курс кримінального права, необхідно звернути увагу, що «кримінальне право» походить від латинського слова crimen – злочин. Відповідно кримінальне право – наука про злочини, а Кримінальний кодекс – Кодекс про злочини.

Необхідно зазначити, що поняття кримінального права використовується в двох значеннях:

- галузь законодавства України;

- самостійна галузь права, тобто юридична навчальна дисципліна про історію та теорію кримінального права, чинний кримінальний закон, практику його застосування.

Використання поняття кримінального права як галузі права, науки і навчального курсу базується на єдиній нормативно-правовій базі – системі чинних норм кримінального права, тобто галузі кримінального законодавства України.

Кримінальне право відрізняється від інших галузей права особливими завданнями, своїм предметом охорони, а також специфічним предметом і методом правового регулювання.

Кримінальне право – це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину.

Кримінальне право як сукупність правових норм встановлює:

1) які порушення закону визнаються злочинами;

2) які види покарання призначаються за їх вчинення;

3) що є підставою кримінальної відповідальності;

4) умови, підстави та порядок призначення покарання;

5) умови, підстави та порядок звільнення від покарання.

Особливістю кримінального права, як галузі права є:

- кримінально-правові норми приймаються тільки Верховною Радою України;

- тільки кримінальне законодавство визначає які правопорушення визнаються злочином, та які покарання призначаються за їх вчинення;

- тільки кримінальний закон визначає види та міру покарання за злочин.

Кримінальний закон – це акт вищого органу державної влади, який визначає підстави кримінальної відповідальності, визнає які правопорушення є злочинами і встановлює міри покарання за їх вчинення. Єдиним законодавчим актом України є Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року і введений в дію з 1вересня 2001 року. КК України складається з Загальної та Особливої частин, 20 розділів, 447 статей.

Тобто, специфічною рисою кримінального права України є те, що його джерела – норми кримінального права формулюються тільки у законах. У п. 2 ст. 92 Конституції вказується, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та відповідальність за них. Вони можуть також міститися в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Кримінальний кодекс має своїм завданням, згідно з Конституцією України, охороняти особу, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпеку, охороняти права й свободи громадян, державний суверенітет і суспільний лад України, увесь правопорядок від злочинних посягань.

Стаття 1 КК України закріплює своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Виходячи із змісту цієї кримінально-правової норми, ми бачимо, що основним завданням КК України є 1)правове забезпечення охорони певних соціальних відносин і 2) запобігання вчинення злочинам.

Засобом захисту є встановлення вичерпного переліку суспільно небезпечних діянь, які визначаються злочинами, та встановлення відповідних мір кримінального покарання.

Кримінальне право виконуючи певні задачі, які перед ним ставляться, здійснює ряд функцій:

- охоронну – охорона найбільш важливих соціальних цінностей від злочинних посягань;

- попереджувальну – посягання на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, тягне за собою кримінальну відповідальність;

- виховну – виховує у громадян гідне відношення до суспільних цінностей;

- регулятивну – встановлює види та розміри покарання, зняття та погашення судимості тощо.

Предметомрегулювання кримінального права виступають суспільні відносини, які виникають у зв’язку з вчиненням злочину. Вони носять назву кримінально-правових відносин. Ці відносини виникають з моменту порушення особою норм, які містяться в кримінальному законі в зв’язку з чим, відповідна особа повинна понести кримінальне покарання.

Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а, з іншого – держава, що виступає в особі уповноважених на те органів чи осіб (це органи дізнання, слідства, прокуратури, суду тощо). Зазначені органи мають право і зобов’язані притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші заходи кримінально-правового значення. Особа, яка вчинила злочин, зобов’язана понести покарання та інші обмеження, пов’язані з кримінальною відповідальністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю відповідала положенням кримінального закону. Кримінально-правові відношення закінчуються після реалізації кримінального покарання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Метод кримінального права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.