• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Договорів

Угоди між державами є одним з основних джерел міжнародного права. Звичаєве право, що походить від звичаєвих норм поведінки в міжнародних відносинах, звичаю, судових рі­шень, загальних принципів права, спільних для основних світових правових систем (рома-но-германської, англо-саксонської, ідеологіч­но-релігійної та традиційно-общинної) тощо, як правило, відстає від нагальних потреб між­народного співробітництва.

Право міжнародних договорів - це галузь міжнародного права, норми якої визначають порядок укладення, зміни, припинення дії між­народного права. Поняття «міжнародна угода» може мати різні назви: договір, конвенція, тосіиз уіуєпйі (спосіб мирного співіснування), конкордат, хартія, декларація, пакт, статут тощо. Обмін нотами, також один із видів між­народних угод, був особливо популярним за часів існування Ліги Націй у 1920-1945 рр. З 4850 договорів 25 % були на рівні обміну нотами. Серед зазначених міжнарод­но-правових актів виділяють такі, які формулюють права і | обов'язки відповідних суб'єктів (конвенції, пакти, угоди, до­говори тощо), а також такі, які норм, правил поведінки зви­чайно не вміщують, прав і обов'язків безпосередньо не форму­люють (декларації, заяви, меморандуми)¹.

Право міжнародних договорів є в достатній мірі кодифіко­ваним. Необхідність кодифікації цієї галузі міжнародного права зумовлена тим, що міжнародний договір є одним з основних джерел міжнародного права, а тому повинна бути встановлена єдина процедура його укладення, уніфікований порядок при­пинення дії договору тощо.

¹ Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави та права.— К., 1994.— С. 9.
_______ 92 РОЗДІЛ 7

Кодифікація цієї галузі була досягнута укладенням у Відні в 1969 Р- Конвенції про право міжнародних договорів та в 1986 р. Конвенції про право міжнародних договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними органі­заціями. На сьогодні ці дві конвенції є головними джерелами цієї галузі. Неофіційно їх називають «договори про договори».

Чому виникла необхідність у прийнятті двох названих вище конвенцій? Якщо в ході історичного розвитку міжнародних до­говірних відносин завжди традиційно їх головними учасниками були суверенні держави, то починаючи з середини XX ст., і особливо після 1945 р., дедалі активнішими учасниками міжна­родних договірних відносин стали міжнародні організації. Отже, Конвенція 1969 р. визначала основні принципи права міжнарод­них договорів для держав, а Конвенція 1986 р. надала міжнарод­ним організаціям право стати рівноправними з державами -суб'єктами міжнародного договірного права. При цьому, як за­значає С. В. Шульга, міжнародні організації отримали право рівно­правних договірних відносин як з державами, так і між собою ^!.

Серед норм обох Конвенцій є як імперативні, так і диспо­зитивні.

Конвенції набули чинності на умовах ай геїегепсіит, тобто з обов'язковою ратифікацією вищими органами представни­цької влади країн-учасниць, а також з офіційним підтверджен­ням участі в Конвенції 1986 р. міжнародних організацій: тобто Конвенція 1986 р. у ст. 14 встановлює новий інститут міжна­родного договірного права - «видання акта офіційного підтвер­дження», оскільки через відсутність парламенту міжнародна організація не може видати ратифікаційну грамоту.

У статті 30 Конвенції 1986 р., яка розвинула і конкретизу­вала норми Конвенції 1969 р., встановлюється імперативна норма, згідно з якою зобов'язання учасників договору за Ста­тутом ООН мають перевагу над договірними зобов'язаннями, Що встановлюються цим договором.

Оскільки міжнародна організація на відміну від держави не має власного законодавства, Конвенція 1986 р. вводить по­няття «правила міжнародної організації» - сукупність норм, які визначають правила поведінки робочих органів і співробіт­ників у їх відносинах з самою організацією і можуть розгляда­тись як «внутрішнє законодавство міжнародної організації».

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 14 квітня 1986 р. Україна приєдналась до Віденської конвенції 1969 р. з такими застереженнями й заявою: «УРСР не вважає себе зв'язаною положеннями статті 66 Віденської конвенції

¹ Шульга С. В. Сравнительньїй анализ Венских Конвенций 1969 и 1986 го-Дов // Международное публичное и частное право.- 2001.— № 2.- С. 76.

Читайте також:

1. II. Укладання господарських договорів способом оферти та її акцепту
2. Базисні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу (поставки)
3. Види господарських договорів
4. Види господарських договорів
5. Види договорів
6. Види договорів і контрактів. Розподіл функцій учасників проекту
7. Види договорів найму
8. Види договорів підряду
9. Види договорів.
10. Види договорів.
11. Види міжнародних економічних договорів
12. Види цивільних договорів. Загальна характеристика окремих видів договорів.

Переглядів: 329