• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ведення претензійної роботи

Підприємство та організація, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

У претензії необхідно зазначати:

–повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

–дата пред'явлення претензії;

–обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

–докази, що підтверджують ці обставини;

–вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

–сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

–платіжні реквізити заявника претензії;

–перелік документів, що додаються до претензії.

Претензія після правової оцінки юридичної служби підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендаційним або цінним листом чи вручається під розписку.

Претензія має бути розглянута у місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

У тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

Повноважна особа підприємства, організації або їх представник при надходженні претензій розглядає їх та надсилає на перевірку структурному підрозділу та юридичній службі для виконання.

Юридична служба з урахуванням висновку готує проект відповіді про відхилення або визнання (повне,часткове) претензії, при відсутності юридичної служби проект відповіді готує структурний підрозділ, якому передано на перевірку претензію.

Відповідь на претензію підписується уповноваженою особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

47.Роль та функції оптової торгівлі в системі господарських відносин

Оптові бази існують з метою доведення товарів до роздрібних підприємств, їм передають товар виробники для здійснення торгово-технічних операцій і грошового доведення до споживача (оптові бази володіють інформацією про ринок, мають сучасну техніку та грошові кошти).

Поставки можуть здійснюватись і на пряму (товари простого ассортименту, швидкопсувні товари, власнофірмова мережа).

Державна політика у сфері оптової торгівлі:

1. структурна перебудова ( наприклад надавати кредит малому бізнесу );

2. відновлення складського господарства 9 сучасні склади і техніка );

3. підтримка конкуренції;

4. провадження активних форм просування товарів.

Функції оптової торгівлі щодо постачальників:

- консентрація комерційної діяльності;

- перехід правовласності;

- мінімалізація комерційного ризику;

- маркетингове обслуговування;

- інвестиційне забаеспечення товароруху.

Функції оптової торгівлі щодо покупців:
- оцінка попиту;

- перетворення виробничого ассортименту у торговий;

- накопичення і зберігання товарних запасів;

- доставка товару;

- кредитування роздрібних підприємств;

- інформаційне консалдингове обслуговування.

48. Структура та інфраструктура оптової торгівлі. Види оптових підприємств та їх класифікація

Інфраструктура буває загальна і основна.
основна: оптовий ринок, біржи, ярмарки, виставки, склади тимчасового зберігання, аукціони.
загальна:банки, юридичні фірми, страхові служби, укрпошта, укртелеком, аудиторські фірми, консалдинг, лізингова, рекламна служба.

Інфраструктура оптового ринку- це сукупність підприємств, установ та організацій, які організаційно, ресурсно і технічно забеспечують функціонування оптового ринку.

Особливості:

1 вторинний, не основний характер (не може існувати без первинного об’єкту-оптового обороту )
2 міжгалузевий характер ( обслуговує всіх суб’єктів товарного ринку, виробників, роздрібних торговців)

3 територеальне розміщення ( розташовано практично в учіх регіонах )

Оптове підприємство- підприємство оптового ринку яке набуває права власності на товар, спеціалізується на оптовій торговій діяльності, виконує закупівельно сбутові та складські технічні операції.

Принципи такого підприємства:
-самофінансування (самостійний пошук коштів )
- самоокупність (поверненість витрат)

- конкурентноспроможність (функціонування в ринковому середовищі)

Класифікація:

+ за територією та розмаїтістю

- загальнонаціональний рівень ( розповсюдження товарів на всіх територіях)

- регіональний рівень

- локальний рівень(місцевий)

+ за формою власності

- приватні

- колективні

-державні

-змішані

+ за ролю в процесі товаропросуванні

- вихідні (створюються при найбільших підприємств промисловості)

-торговозакупівельна (біля виробників товарів народного вжитку і реалізація їх у ті регіони які меньш забезпечені)

-торгові бази (займаються розкрупленням партій і їх поставкою у роздібну мережу)

+за спеціалізацією

-спеціалізовані (одна товарна группа)

- універсальні ( або продовольчі або не продовольчі)

- змішані ( і продовольчі і не продовольчі )

Види оптових підприємств:

1 перехід правовласності

- дистерб’ютери (продають товари широкого вжитку на окресленій тереторії самостійно встановлюють ціни, організовують рекламу і сервіс)

- дилери (торгують технікою і машинами від свого імені, використовуючи товарний знак виробника; забеспечують сервісне обслуговування)

- посилторговці (розсилають спочатку каталоги потенційним покупцім і одержавши від них замовлення укомплексовують партію та здійснюють доставку, поштою, машинами та різними видами транспорту)

2 правовласті товару не переходить

- агенти ( за доручення принципала здійснюють закупку або продаж, бувають: агенти виробники, збутові, агенти із закупівлі)

- брокер (діє на біржі за дорученням клієнта і є представником брокерської контори)

- комісіонер (за комісією укладає угоди за дорученням і за рахунок клієнта)

Виручка яку отримує комісіонер, це мінус % комісії ( він залишає собі) та витрати на організацію продажу.

- консигнатор (продає товар зі свого складу на підставі договору консигнантів)

- комівояжер (за дорученням клієнта не тільки продає, а й дозволяє товар; роз’їзний характер роботи наявність у комівояжера зразків товарів та обмежений ассортимент)

3 організатори оптового обороту

- біржі (торгують стандартними партіями товару, ф’ючерсними і форвардними контрактами)

- аукціони

- оптові ярмарки (на них невідмінно від бірж укладаються угоди з купівлі-продажу складних товарів не обов’язково стандартних, ціни встановлюються вільно, керує роботою ярмарки, ярмарковий комітет)

- оптові продовольчі ринки ( сільсько господарська продукція та інша продовольча продукція, має власне складське господарство)
- дрібно-оптові магазини, склади (орієнтовані на дрібних покупців- власників наметів, кіосків, ларьків знаходяться на окраїнах ціни знижені тому що економія на оренді, оплата готівки)

49. Товарні запаси та порядок їх формування. Фактори, що визначають розміри товарних запасів

Постійна наявність товарних запасів (ТЗ) є необхідною умовою задоволення попиту, виконання плану товарообігу та нормальної роботи торговельного підприємства.

Зайві ТЗ викликають затоварення, псування запасів сповільнюють їх оборотність та збільшують витрати на їх зберігання.

Недостатні ТЗ викликають перебої в торгівлі, не виконання плану товарообігу та погуршують торгівельне обслуговування.

Класифікація ТЗ:

+ за призначенням
-поточного зберігання(запаси, в період між двома партіями товарів, що призначені для продажу, включають також запаси в дорозі та товари які відвантажені але не оплачені)

-ТЗ сезонного накопичення(картопля, ялинкові прикраси, хутрові вироби, овочі)

-ТЗ цільового призначення (стимулювання закупівлі деяких продуктів)

-дострокового завозу (у звя’язку з погодженими умовами завозять завчасно)

+за місцем призначення

-в роздрібній торгівлі

-в оптовій торгівлі

-у дорозі
-у суспільному характері

+за строками

-звітні (на певну дату)

-початкові ( запаси на кінець минулого періоду які переносяться на початок теперешнього)

-кінцеві (на кінець періоду)

ТЗ визначається:

- у первісних одиницях (гривнях)
- натуральних (штуках)
-у днях

ТЗ в днях визначаються шляхом ділення ТЗ на середньоденний товарообіг.

На розмір ТЗ впливають наступніфактори:

1- обсяг роздрібного товарообігу чим більший обсяг товарообігу тим більше при рівних умовах вимагається ТЗ;

2- структура товарообігу та складність ассортименту (чим складніше ассортимент тим більше потрібно товарів і часу на їх підготовку)

3- фізико-хімічні властивості (швидкопсувні товари не в великій кількості)

4- регулярність поставки роздрібного режиму чим частіше завозиться товар тим менье потрібно запасів

5- стан еріально технічної бази ( великі торгівельні площі-більше запасів)

6- якість товарної роботи (рівномірне завезення вчасні плани, заявки вплив на постачальників по якості)

важливим якісним показником роботи торгового підприємства є товарооборотність, що характеризує час обігу товарів і виражається числом оборотів і кількістю днів ( показує за скільки днів середній ТЗ змінює свою форму, реалізується.

Для визначення товарооборотності в днях середній ТЗ ділять на середньоденний товарообіг!

Товарооборотність і кількості оборотів показує скільки разів середній ТЗ змінює свою форму за аналізований період.

На прискорення товарооборотності впливає:

· вплив торгівлі на випуск якісної продукції;

· збільшення обсягу товарообороту ( в магазинах з більш високим товарообігом більша оборотність);

· прямі зв’язки і вдосконалення доставки;

· вдосконалення матеріально технічної бази;

· своєчасна ліквідація запасів (знижка, уцінка)

· підвищення кваліфікації.

Формування ТЗ здійснюється 3 шляхами:

1 оплата
2 беруть запаси в кредит
3 взяти товар на комісію

50. Складське господарство. Суть, роль та класифікація складів

Складське господарство є важливою і невід'ємною частиною кожного підприємства. Його завдання - це збереження запасів сировини і матеріалів, готової продукції. Склад - приміщення або комплекс приміщень, призначений для зберігання матеріальних цінностей.

Складське господарство виконує функції:

–прийом матеріальних цінностей з їх кількісною і якісною перевіркою, включаючи перевірку тари і упаковки, облік і оформлення документів, створення необхідних умов для зберігання грузів, розвантаження, перетарювання, переміщення і розміщення на складах;

–підготовка і випуск матеріальних засобів виробництва і відправка за межі підприємства;

–підготовка складських приміщень і площадок, внутрішньо складське переміщення вантажів з метою більш раціонального використання площ складів;

–відпуск продукції споживачам за номенклатурою, асортиментом, якістю і кількістю з оформленням відповідної документації;

–розробка і реалізація заходів по вдосконаленню тарно-складського господарства, навантажувально-розвантажувальних робіт, по механізації і автоматизації складів.

Функції складів:

– отримання товарів від постачальника і здійснення контролю за їх якістю;

– зберігання товарних запасів та створення сприятливих умов для цього;

– підсортування та підготовка товарів для продажу;

– комплектування замовлень оптових покупців;

– товарозабезпечення роздрібної торгівлі.

Класифікація складів:

+за характером виконуваних функцій:

–підсортовувально-розподільчі (призначені для зберігання поточних запасів; відносяться склади торгових баз, що розташовані в районах споживання, і роздрібної мережі);

–транзитно-перевалочні (знаходяться на залізничних станціях і у водних портах для зберігання вантажу, з метою здійснення перевантаження з одного виду транспорту на інший);

–склади сезонного зберігання (зберігаються товари сезонного характеру);

–склади дострокового завезення (на таких складах товари зберігаються протягом тривалого періоду, оскільки доставка в ці райони досить важка, в зв’язку із певним періодом року – наприклад, Крайня Північ – Росія);

–накопичувальні склади (приймають дрібні партії товарів від промислових виробників і направляють їх споживачам).

+за асортиментною ознакою склади бувають:

–універсальні (концентрація широкого асортименту продовольчих і непродовольчих товарів);

–спеціалізовані (слугують для зберігання товарів однієї або кількох родинних груп).

+залежно від режиму зберігання:

–загальнотоварні (призначені для зберігання продовольчих і непродовольчих товарів, для яких не потрібний спеціальний режим зберігання);

–спеціальні (овочезберігання, холодильники).

+залежно від поверховості:

–одноповерхові склади (висота – 6,12,16 та 32м);

–багатоповерхові.

+залежно від механізації:

–комплексно-механізовані;

–мало-механізовані;

–автоматизовані.

+залежно від влаштування:

– відкриті (для зберігання буд.матеріалів, палива, контейнерів);

– закриті (це будівлі, що можуть опалюватись та неопалюватись);

– напівзакриті (тенти для зберігання товарів, що потребують захисту від атмосферних опадів).

Будівництво складів здійснюється переважно з залізобетонних елементів. Найбільш широкого застосування має будівництво одноповерхових складів, що дає можливість зекономити на витратах при внутріскладській доставці.

Конструктивні елементи:

– фундамент (має бути витривалим, в основному будується з використанням залізобетона);

– стіни ( з цегли чи залізобетону, мають бути витривалими, мати мінімальну масу, бути вогнестійкими, підтримувтаи необхідний режим температури і вологи);

– опортні колони (цегляні, залізобетонні, металічні);

– міжповерхові перекриття;

– поли (мають бути витривалими щодо вантажів);

– дах (захищати від опадів);

– і т.і

Вимоги до складів:

1.Відповідність площі і ємності складських приміщень характеру і об’єму технологічних операцій;

2.Відповідність параметрів та конфігурації будівлі вимогам раціонального виконання технологічних операцій (найбльш доцільна прямокутна форма; П-подібне розташування);

3.Зведення до мінімуму внутріскладських перетинок (наприклад для здійснення перепланування);

4.Конструкція складів має відповідати правилам експлуатації, безпеки, протипожежної безпеки, сприяти виконанню правил щодо охорони праці;

5.Вимога щодо планування ділянок (має існувати необхідна кількість проїздів, виїздів, проходів);

6.Якщо склади спеціальні – до них ставляться дещо інші вимоги (наприклад, при будівництві складів-холодильників використовують ізоляційні матеріали; склади мають штучне освітлення, відводяться спец. приміщення – камери).

Всі приміщення на загальнотоварних складах поділяються так:

–основного виробничого призначення (приміщення для прийому та відпуску товарів та їх зберігання, для фасовки);

–допоміжні (зберігання тари, контейнерів і піддонів та тароремонтні майстерні);

–допоміжно-технічні приміщення (вентиляційні камери, котельні, комори для госп. матеріалів та інвентаря, ремонтні майстерні);

–адміністративно-побутові приміщення (місця адміністративно-конторських служб, споживання їжі, ванні кімнати).

На таких складах виділяють основні зони:

–розвантаження транспортних засобів;

–прийняття товарів по якості чи по кількості;

–зона зберігання;

–зона фасовки товарів;

–обробки замовлень покупців;

–загрузки на автомобільний транспорт.

Ці зони мають бути пов’язані між собою необхідними проходами і переїздами.

Зона розвантаження має дотинатись до зони приймання товарів, де розміщуються робочі місця товарознавців. Під зону зберігання товарів відводиться основна частина складу. До неї мають дотинати зони фасовки та комплектації замовлень, що в свою чергу мають дотинати до зони експедиції по відправці товарів.

Важливим є зал товарних зразків, що має бути дотичним до олбчислювального центра. Планування залу: функціональні зони – розташування зразків і місця товарознавців-комерсантів. Зазвичай у залі товарних зразків виділяють:

– робочу зону (робочі місця товарознавців-консультатнтів; число таких зон залежить від кількості асортиментних груп);

– зони експозиції (товар на полицях, консолях та інших пристосуваннях);

– зона очікування і відпочинку (призначена для самостійної роботи покупців з каталогами та списками, та відпочинку після відбору товарів; бажано, щоб вона була відділена від експозиції і робочої зони);

– зона проходів (слугує для руху в залі: основні проходи – більше 2-х метрів, інші – більше 1-го м).

51. Організація торгово-технологічного процесу на складі

Складський технологічний процес – комплекс операцій щодо надходження, збереження і відпуску товарів.

Операції, пов’язані з надходженням товарів, передбачають:

– розвантаження транспортних засобів;

- доставку товарів у зону приймання;

– розпакування;

– приймання за кількістю та якістю.

Прийняті товари доставляють у зону зберігання, де їх розміщають на стелажах, укладають у штабелі, створюючи для них певні умови зберігання.

Далі слідують операції, пов’язані з відпуском товарів покупцям:

– відбір товарів;

– переміщення до місця комплектування замовлень;

– підготовка товарів до відпуску (переупаковка, укладання на піддони, у контейнери);

– експедиційні операції щодо відправлення товарів покупцям (формування маршрутів, навантаження транспортних засобів, централізована доставка товарів);

– здавання товарів покупцям.

В основу раціональної організації складського технологічного процесу покладені такі принципи:

1. Планомірність і ритмічність – розробка календарних планів і графіків надходження, відпуску товарів та дотримання ритмічності в роботі складу.

2. Раціональна організація товарного потоку – передбачає переміщення товарів на складі максимально короткими шляхами.

3. Ефективне використання засобів праці – це оптимальне використання площі, ємкості та обладнання складів.

4. Механізація й автоматизація складських операцій – це зростання продуктивності праці складських працівників, підвищення ефективності використання площі і ємкості складів, скорочення простоїв транспортних засобів.

5. Повне зберігання властивостей товарів – це створення належного гідротермічного режиму збереження товарів, зручної системи укладання і розміщення, організація постійного контролю в процесі збереження.

52. Надходження і відпуск товарів зі складу та відповідне документування. Розміщення, укладання та зберігання товарів. Розрахунок техніко-економічних показників роботи складів

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. I. Аналіз контрольної роботи.
3. I. Введення в розробку програмного забезпечення
4. I. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
5. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
6. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
7. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
8. II. Організація і проведення спортивних походів
9. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
10. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
11. II. СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ КУРСОВОЇ РОБОТИ
12. II.ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Переглядів: 414