Небезпеки, зумовлені придбанням електронних приладів

Не один раз дискутували з друзями: варто чи не варто купувати "старий" комп'ютер? Нових, сучасних, у магазинах тепер не бракує, з гарантією, у кредит. Але ж дорогувато для нашого гаманця. Проте престижно, потрібно для роботи - нікуди не подінешся без досягнень науково-технічного прогресу. Аж тут обіцяють звести тебе з людьми, які придбали комп'ютер "під замовлення", складений саме з такими програмами, які тобі потрібно. І головне - дешево. Бо ж зібрані десь на кухні із привезених звідкілясь із-за кордону деталей і плат. Власники щасливі - техніка працює, складальники й перевізники рахують гроші... Сумніви розвіює професіонал, що займається проблемами наукової й технологічної інформації у благодійному фонді "Екоправо-Львів" - Анатолій Павелко. З його слів, готуючись купити дешевий саморобний комп'ютер або такий, що був уже у вжитку чи потрапив в Україну як гуманітарна допомога, приготуйтеся мати неприємності із здоров'ям. Виявляється, на прагматичному Заході за найсучаснішими електронними приладами ганяються не лише з огляду на їхню вищу продуктивність чи якісь додаткові новації, а й тому, що під час їхнього виробництва використані речовини й технології, котрі менше шкодять людині й довкіллю.

У США та в Західній Європі середній термін використання комп'ютера, наприклад, 2-3 роки, мобільних телефонів - 2 роки. Потім ця продукція переходить у категорію "відходів електроніки", які становлять 4% усіх накопичених відходів узагалі. Обсяги накопичення електронного непотребу швидко зростають. В Європі, наприклад, на 5-7% на рік. Лише в Німеччині щорічно до відходів потрапляє 250 тис. тонн старих комп'ютерів. Чому ж тенденція росту користувачів старої електронної техніки так турбує нині екологів та лікарів? В електронних приладах (особливо в застарілих моделях) міститься багато отруйних речовин. Найнебез-печнішим є свинець - в екранах, мікросхемах, друкованих платах комп'ютерів та інших деталях електронної техніки. Свинець вражає центральну та периферійну нервову систему, кровообіг, нирки та репродуктивну систему людини. Він здатний мігрувати екологічними ланцюгами та накопичуватися у живих організмах. Не менш шкідливий для здоров'я людини елемент кадмій. Він міститься у резисторах, інфрачервоних детекторах, напівпровідникових та інших електронних приладах. Багато хто вже знає про механізми отруйної дії ртуті: ртуть проникає крізь клітинну мембрану, здатна вражати ДНК клітини, впливає на головний мозок та нервову систему, накопичується в організмі. Міститься у термостатах, давачах, реле, вмикачах, лампах, мобільних телефонах, батареях, плоских екранах. Серед речовин, якими хіміки "нагородили" людство, - пластмаси, у тім числі полівінілхлориди. їх використовують як ізоляцію у кабелях, корпусах електротехніки. Хлоровмісні пластмаси роблять дуже небезпечними операції з переробки відходів електроніки, оскільки під час їх спалювання виділяються діоксини. У корпусах електроніки та платах ставлять бромовані інгібітори горіння, призначення яких - знизити небезпеку займання електронних приладів. Одну небезпеку вони знижують, а іншу наближають, як і барій. Він захищає людину від випромінювання електронно-променевих трубок. Але деякі дослідники твердять: короткочасні впливи барію на живі організми можуть викликати пухлини мозку, м'язову недостатність, ушкоджувати серце, печінку, селезінку.

186 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Найчастіше відходи електроніки "ховають" на сміттєзвалищах, а ті, своєю чергою, стають джерелом забруднення навколишніх територій, адже всі перелічені отруйні речовини потрапляють у грунт, підземні води, звідти (з питною водою, продуктами харчування) - в організм людини. На Заході сміттєзвалища, як звичайно, добре ізольовані від контактів з підземними водами та фунтами прилеглих територій. В Україні?.. Наприклад, сміттєзвалище у Грибовичах, що біля Львова, виробило свій ресурс, навколо живуть люди, є декілька дачних кооперативів і дачних само-будов. Усе, що вирощується, іде на стіл чи на продаж, а водночас ми поповнюємо свій "запас" важких металів. Альтернативи грибовицькому монстру за багато років так і не знайдено, хоча розмов на цю тему було багато і протягом багатьох років. Не панацея - спалювання відходів електроніки. Унаслідок горіння утворюються діоксини і фурани, що зумовлюють пошкодження на генному рівні. Появу білих ведмедів-гермафродитів на Півночі пов'язують із впливом техногенних діоксинів. Викиди сміттєспалювальних заводів містять вуглекислий газ (спричиняє парниковий ефект), оксиди азоту та сірки - причини утворення кислотних дощів. Одним з найперспективніших способів позбутися відходів електроніки вважають їхню переробку. Проте заможні західні країни вважають за доцільне виконувати переробні операції у країнах "третього світу", адже там є дешева робоча сила, екологічне регулювання недосконале або й зовсім відсутнє.

Тож навіщо наражати на небезпеку своїх співвітчизників та ще й викладати не малі гроші за трудомісткі переробні операції? Є й інший вихід для того, аби позбутися електронного сміття. Населення країн "третього сорту" все ж прагне йти в ногу з прогресом, то чому б не "допомогти" йому вже не потрібною і шкідливою технікою?.. Ситуація типова: частину застарілої техніки, яка ще придатна до використання, переправляють на нерозвинені внутрішні ринки; частину розбирають на окремі деталі і пізніше збувають на тих таки внутрішніх ринках бідних країн як запчастини для складання "нової"" електроніки. Не так давно і українська преса зчиняла тривогу з приводу того, що в Україну під виглядом гуманітарної допомоги везли відходи медичної техніки.

Єдиним способом уникнути проблем, пов'язаних із небезпекою переробки або повторного використання відходів, за роз'ясненням науковців, є перехід до виробництва електроніки з менш шкідливих матеріалів. Тепер найбільші надії покладають нат.зв. "продовжену відповідальність виробника". Виробник повинен відповідати не лише за випуск електроніки, а й за ту продукцію, яка відпрацювала свій ресурс, застаріла або перетворилася на непридатну для використання. Плата за забруднення довкілля у західних країнах досить висока, як і за завдану шкоду здоров'ю людини. "Принцип продовженої відповідальності" вже діє у країнах Європи, незабаром він буде впроваджений в Японії. У США деякі фірми-виробники електроніки ("Hewlett-Packard", "SBM", "Sharp", "Sony", а також мережа роздрібної торгівлі "Best Buy") пропонують прийняти від населення комп'ютери, мобільні телефони і т. ін. За приймання споживач повинен сплатити фірмі певну суму (до ЗО доларів за комп'ютер зданий, наприклад, фірмі "Hewlett-Packard"). Ці кошти мають потім витрачати на переробку електроніки.

Хоча в Україні теж застосовують всесвітній принцип "забруднювач платить", ми не захищені від ввезення відходів електроніки з-за кордону, часто навіть тіши-мось дешевим набутком. На вітчизняних товаровнробників "продовжена відпові-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 187

дальність виробника" поки що не поширюється. І все ж уведення цього принципу має стати державною політикою на рівні законодавчих актів. Юристи, що працюють у галузі екологічного права, пропонують також посилення митного контролю та створення критеріїв визначення відходів електроніки шкідливими чи не дуже для довкілля і людини. Серед останніх ідей також введення спеціального екологічного податку на електроніку, кошти від якого витрачались би на переробку відходів. Отже, можливо, вдалось би запобігти перетворенню України на загальноєвропейський смітник електронної техніки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сертифікація продукції	\|	Біологічна безпека споживачів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.