• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обстеження дитини

(збір скарг, анамнезу, проведення клінічного обстеження кістково - м'язевої системи, оцінка результатів параклінічних досліджень).

1. Скарги :

До основних скарг при ураженні кісткової і м'язової системи у дітей відносятся: біль в кістках та суглобах, зміна конфігурації кісток і суглобів, обмеженість рухомості суглобів, біль в м'язах, зменшення товщини кінцівок.

2. Анамнез хвороби: в хронологічному порядку уточнюють появу різних симтомів, їх динаміку, зв'язок з перенесеними інфекціями (гострий тонзиліт, гострою респіраторною вірусною інфекцією), травмами, переохолодженням. Особливо детально уточнюють локалізацію болю (трубчасті кістки, суглоби, оточуючі тканини), симетричність ураження, інтенсивність та характер болю (гострий, тупий, ниючий, приступоподібний), умови появи (при фізичному навантаженні, в спокої), що зменшує біль (тепло, спокій, ліки).

3. Анамнез життя: збираються дані про темпи росту дитини, термін закриття тім'ячок, строки прорізування зубів, розвиток моторики. Ряд хронічних захворювань кістково - м'язової системи має сімейну схильність, що треба враховувати при відтворенні генеалогічного дерева. Обов'язковим є ретельний епідеміологічний анамнез - поява артралгій після перенесеної скарлатини, грипу. Відомості про матеріально-побутові умови допоміжні при діагностиці рахіту.

4. Огляд кісткової системи необхідно проводити при різних положеннях дитини: лежачи, стоячи з вільно опущеними руками, сидячи; просять дитину перейтись, присісти, зігнути та розігнути кінцівки, що дає змогу виявити функціональні можливості кістково-суглобової системи. Огляд проводять за певним порядком: спочатку загальний огляд, а потім послідовний огляд окремих частин тіла (голова, грудна клітка, хребет, верхні і нижні кінцівки).

Оцінюють положення хворого - вимушене, пасивне, активне.

При огляді голови визначають її величину і форму. Розміри голови, особливо у дітей першого року, є важливою характеристикою не тільки кісткової системи, а й центральної нервової системи.

В залежності від співвідношення поперечного та поздовжнього діаметрів черепа розрізняють: вузький (доліхоцефалічний), середній (мезоцефалічний) та широкий (брахіцефалічний) череп.

Вказані форми черепа характерні для здорових дітей.

Обов'язковим компонентом огляду голови є оцінка розвитку верхньої і нижної щелепи, особливостей прикусу, кількості зубів, їх характеру (молочні, постійні) та стану (форма, цілісність, аномалії розвитку).

При огляді грудної клітки визначають її форму. У здорових дітей в залежності від віку розрізняють три форми грудної клітки:

а) конічна - передньозадній і поперечний розміри грудей однакові, епігастральний кут тупий, ребра відходять від хребта під прямим кутом

б) циліндрична - переднозадній і поперечний розміри грудей майже однакові, епігастральний кут прямий, ребра направлені косо, зверху вниз.

в) плоска - передньозадній розмір зменшений, епігастральний кут гострий, направленість ребер коса.

Патологічні види грудної клітки:

а) кілеподібна - збільшується передньозадній розмір грудей;

б) лійкоподібна - грудина глибоко западає до хребта;

в) діжкоподібна - збільшення її передньозаднього та поперечного розмірів;

г) паралітична - грудна клітка сплощена, зменшені всі її розміри, ребра виступають, проміжки між ними широкі, дихальні м'язи атрофічні;

д) сплощення однієї половини грудної клітки;

є) однобічне випинання грудної клітки;

ж) серцевий горб (випинання грудної клітки в ділянці серця).

Огляд хребта - оцінюють його форму в цілому, а потім послідовно оглядають всі його відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий, куприковий.

Для хребта здорових дітей характерні вигини, які надають йому в профіль форму, що нагадує латинську букву S (шийний і поперекові вигини спрямовані вперед і мають назву лордоз, грудний і крижовий, що називається кіфоз. Викривлення хребта в ту чи іншу сторону називається сколіозом.

Сколіоз - це завжди патологія, він може бути право, лівобічним та S - подібним.

При сколіозі спостерігається асиметрія грудної клітки, нерівномірне розташування плечей і лопаток, різний рівень стояння сосків, асиметричність трикутників талії (вони умовно утворені внутрішньою поверхнею руки і талії), лопатки відстають від грудної клітки.

В залежності від величини вигинів хребта виділяють такі форми спини:

Ø нормальну - при помірних фізіологічних вигинах;

Ø плоску - фізіологічні вигини відсутні, або слабо виражені;

Ø плоско-вигнуту - грудний кіфоз відсутній, а поперековий лордоз добре виявляється;

Ø круглу - грудний кіфоз значно виражений, а шийний і поперековий лордоз зглажені;

Ø кругло-увігнута - грудний кіфоз та поперековий лордоз збільшені.

При огляді поперекової та крижової ділянок у дітей може виявлятися природжене розщеплення хребців (spina bifida) з утворенням килемозкових оболонок (meningocoele) і спинного мозку (meningomielocoele). На приховане розщеплення хребців (spina bifida occulta) вказує обмежений місцевий гіпертріхоз в поперековій ділянці, або глибоке вдавлення в крижово - куприковій ділянці.

Огляд кінцівок проводять в лежачому і стоячому положеннях, оцінюючи їх довжину, форму, пропорційність сегментів, наявність викривлень, деформацій, потовщень, аномалій розвитку.

З аномалій розвитку верхніх кінцівок у дітей зустрічаються:

· амелія - природжена відсутність кінцівок;

· гемімелія - відсутність однієї кінцівки або її частини;

· фокомелія - значне зменшення проксимальних частин кінцівок;

· ахейрія - відсутність кистей;

· адактилія - відсутність пальців;

· афалангія - відсутність фаланг;

· полідактилія - додаткові пальці;

· синдактилія - зрощення пальців;

· макродактилія - збільшення одного або декількох пальців.

Оглядаючи стопу визначають форму її склепіння:

- нормальне

- сплощене

- підвищене

Для визначення форми стопи користуються такими прийомами:

а). дитину ставлять навколішки на стілець обличчям до його спинки з вільно звисаючими стопами;

б). дитина стоїть так, щоб було видно склепіння стопи.

Плоска стопа до 3 -ох років є явище фізіологічне, адже склепіння виповнене підшкірною жировою клітковиною.

Огляд суглобів проводять в положенні лежачи, стоячи, сидячи, під час ходи.

Визначають:

· кількість уражених суглобів;

· наявність припухлості;

· стан шкіри і оточуючих тканин біля суглобів, наявність висипки, рубців, нориць;

· рухомість в суглобах, обсяг рухів.

5. Пальпація кісткової системи здійснюється послідовно, прощупуючи кістки черепа, грудної клітки, хребта, кінцівок і суглобів.

Пальпуючи кістки черепа визначають їх щільність, стан швів і тім’ячок

Дослідження проводять обома руками таким чином: великі пальці рук кладуть на чоло, долоні на скроневі ділянки, а середнім і вказівним пальцями ретельно обстежують тім’яні кістки, потилицю, шви, тім`ячка. Розмір тім`ячка (в см) визначають, вимірюючи між середніми точками країв двох протилежних сторін.

Пальпація грудної клітки дозволяє виявити тип конституції, болючість, переломи ребер, ключиці; у дітей хворих на рахіт пропальпувати рахітичну вервицю (потовщення в місці переходу кісткової частини ребер у хрящову в напрямі від аксилярної лінії до грудини).

При пальпації верхніх кінцівок у дітей, які перенесли рахіт, можна визначити потовщення епіфізів променевих кісток передпліччя (рахітичні браслети), потовщення діафізів фаланг пальців (нитки перлів).

Пальпацію суглобів проводять обережно, при максимальному розслабленні м’язів, обстежуючи симетричні суглоби визначають:

· температуру шкіри над суглобами;

· болючість;

· наявність набряку і ексудату в суглобі методом флюктуації та за позитивним симптомом (плаваючого надколінника);

· визначають амплітуду пасивних рухів.

6. Огляд і пальпація м’язевої системи

Оцінюють ступінь і симетричність розвитку окремих груп м`язів у спокійному стані і при їх напруженні.

Розрізняють 3 ступені розвитку м'язів:

· слабкий - м'язи тулуба та кінцівок в стані спокою виявляються недостатньо, а при напруженні їх обсяг змінюється мало, нижня частина живота звисає, нижні кути лопаток відстають від грудної клітки.

· середній ступінь розвитку м'язів - маса м'язів тулуба в спокійному стані виражена помірно, а кінцівок - добре, при напруженні м'язів змінюється їх форма і обсяг.

· добрий ступінь розвитку - м'язи тулуба і кінцівок розвинені добре, а при напруженні спостерігається виразне збільшення рельєфу м'язів.

Оглядаючи різні групи м'язів звертають увагу на:

· симетричність розвитку одноіменних м'язів;

· вроджені дефекти розвитку або недорозвиток окремих м'язів;

· функціональну здатність м'язів.

Для здорових дітей характерний нормальний тонус м'язів (нормотонія), а при патології розрізняють такі види порушення тонусу м'язів:

Атонія - відсутність тонусу м'язів.

Гіпотонія - зниження м'язового тонусу

Гіпертонія - підвищення м'язового тонусу.

Дистонія - змінний м'язовий тонус.

На практиці м'язевий тонус визначається на основі суб'єктивних відчуттів, отриманих лікарем при пасивному згинанні і розгинанні верхніх і нижніх кінцівок (оцінюється ступінь опору). Крім того, тонус м'язів визначається за допомогою пальпації і оцінки їх щільності.

У дітей м'язовий тонус верхніх кінцівок перевіряють пробою на тракцію: дитина лежить на спині, її беруть за зап'ястя і обережно тягнуть до себе намагаючись посадити дитину. Спочатку вона розгинає руки (перша фаза), а потім підтягується всім тілом (друга фаза). При підвищеному тонусі відсутня перша фаза, при зниженому - друга.

М'язевий тонус нижніх кінцівок перевіряють симптомом повернення - ніжки дитини, що лежить на спині обережно випростовують і притискають на 5 сек. Коли лікар забирає руки, при нормотонії ніжки відразу повертаються до вихідного положення. У дітей грудного віку на гіпотонію м'язів вказує кволість мускулатури черевного пресу, що приводить до збільшення живота, розходження прямих м'язів живота; кіфотично викривлена спина коли дитина сидить.

Для діагностики гіпотонії м'язів використовують такі симптоми:

Ø млявих плечей (якщо дитину трохи підняти, взявши її під пахви , то мускулатура плечевого поясу тонічно скорочується. При гіпотонії плечі без будь - якої протидії підіймаються до вух (симптом оцінюють як позитивний);

Ø складного ножа (дитину, яка сидить намагаються зігнути так, щоб вона грудною кліткою доторкнулася нижніх кінцівок. Симптом оцінюють як позитивний при невдачі.

Сила м'язів - це ступінь зусилля, що необхідно прикласти для протидії якому-небудь рухові.

На наявність підвищеного тонусу м'язів вказують:

1. Опістотонус - хворий лежить нерухомо з витягнутими кінцівками, напруженим тілом і різко закинутою назад головою
2. Стиснення пальчиків в кулак
3. Рука акушера
4. Атетозне положення рук

У дітей до 3 років силу м'язів оцінюють досить суб'єктивно, визначаючи опір, який чинить дитина при спробі відняти у неї іграшку.

В повній мірі силу м'язів досліджують у дітей старше 3-ох років за допомогою таких проб:

Ø дитину просять взяти пальці рук лікаря в свої руки і стиснути їх;

Ø дитину просять потиснути кисті рук лікаря, оцінюючи при цьому силу та її симетричність;

Ø силу м'язів верхніх і нижніх кінцівок оцінюють за здатністю до опору при їх загинанні і розгинанні;

Ø за допомогою динамометра.

Читайте також:

1. Акт обстеження музею
2. Активність дитини у виховному процесі
3. В онтогенезі дитини
4. Верхове обстеження, регулювання і ремонт контактної підвіски
5. Верхове обстеження, регулювання і ремонт контактної підвіски
6. Взаємні обов’язки матері, батька та дитини утримувати одне одного
7. Визначення походження дитини
8. Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою.
9. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
10. Виконання рішення про відібрання дитини
11. Виконання рішення про відібрання дитини
12. Вплив колективу на особистість дитини.

Переглядів: 537