Праворозуміння– це наукова категорія, що позначає процес і результат цілеспрямованої розумової діяльності людини, і включає пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до цілісного соціального явища.
Концепція праворозуміння– це певний напрям в науковому пізнанні сутності та соціального призначення права.
Легістськеправорозуміння засноване на законі і на ототожненні права і закону (від лат. lex – закон). Право сприймається як продукт держави, як наказ офіційної державної влади.
Юридичнеправорозуміння – це правове розуміння, що ґрунтується на розрізненні права і закону (від лат. jus – право). Право розглядається як об’єктивна міра свободи і справедливості, незалежна від волі, розсуду або свавілля державної влади.
Природне право(jus naturale) –це природжені,невідчужувані, невід’ємні, зумовлені сутністю людини, людським розумом, загальними етичними принципами правила поведінки, що існують незалежно від держави і поширюються на всі часи і народи. Природне право є сукупністю ідеальних, глибоко етичних і надзвичайно справедливих уявлень про право.
Позитивне право– закріплений в офіційних джерелах права нормативний регулятор, на основі якого визначаються межі дозволеної та належної поведінки людей, а компетентними державними органами виносяться юридично обов’язкові рішення. Позитивне право є результатом державної правотворчої діяльності.