Процес політичної елітаризації в Україні має свої особливості:
по-перше,управлінська безпорадність керівної політичної еліти;
по-друге, комплекс проблем значно перевершує сучасні можливості держави;.
по-третє, українське суспільство політично розколоте;
по-четверте, декларації лідерів і їхні практичні дії разюче розходяться;
по-п'яте, у масовій свідомості не вірять ні владі, ні опозиції.
Політичне лідерство–це суспільно-політичний інститут, за якого одна або кілька осіб беруть на себе роль провідника певної соціальної групи, партії, організації чи руху, держави чи суспільства. У політичній науці існує багато теорій, концепцій і трактувань лідерства.
Погляди на політичне лідерство
Н. Макіавеллі
Ф. Ніцше
К. Маркс
Політичний лідер використовує будь-які засоби для збереження свого панування.
Лідер – вищий біологічний тип людини, який ігнорує мораль, культуру.
Лідер – виразник інтересів і волі класу, позитивна роль в історії за підтримки народу.
У сучасній політології виділяють такі основні риси політичного лідерства:
а) вплив, авторитет, влада і контроль над іншими;
б) «підприємництво» на «політичному ринку», де обмінюються бачення розв`язання соціальних проблем на керівні посади;
в) символ спільності, зразок політичної поведінки групи, здатний реалізувати її інтереси за допомогою влади;
г) набір особистісних соціально-психологічних якостей лідера.
В Україні політичні лідери переважно відіграють більшу роль, ніж політичні сили, які за ними стоять. Водночас, після приходу їх до влади, дуже часто настає суцільне розчарування. Буває й навпаки, якщо вони з різних причин самі йдуть з посад або під тиском, – їх повернення чекають, бо люблять «героїв» та «несправедливо ображених».