МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Методика ППФП базується на послідовному втіленні загально педагогічних принципів і основних принципів методики фізичного виховання, що конкретизуються стосовно до особливостей її змісту і побудови у реальних умовах професійної освіти і життєдіяльності.

Найважливіше значення для раціональної побудови ППФП має забезпечення органічного взаємозв'язку та єдності загальної і спеціальної фізичної підготовки. При побудові ППФП необхідно спиратися на передумови, які створені попередньою і супутньою загальною фізичною підготовкою: гармонійний розвиток основних життєво важливих фізичних якостей, формування багатого фонду різноманітних рухових умінь і навичок. Від того, якою була загальна фізична підготовка майбутнього фахівця під час проходження базового курсу фізичного виховання, як вона проводиться надалі, багато у чому залежить і зміст ППФП, і ряд конкретних рис її раціональної побудови. Від цього залежить склад засобів ППФП, тому що фізичні вправи, які до неї входять, включають елементи і варіанти форм рухів, які раніше були вироблені, і нерідко аналогічні за координаційною основою рухові дії, які засвоєні у базовому курсі фізичного виховання в аспекті загальної фізичної підготовки (ряд циклічних локомоторних вправ, вправи на підтримку рівноваги тіла в умовах, що утрудняють, оперування з різного роду предметами, піднімання і перенесення ваг та ін.).

Утілення принципу єдності загальної і професійно-прикладної фізичної підготовки припускає визначене профілювання загальної фізичної підготовки стосовно до особливостей професії як у період оволодіння нею, так й у роки наступної професійно-трудової діяльності. У залежності від її специфіки в цьому зв'язку доцільно:

- підсилювати ті з компонентів загальної фізичної підготовки, що більш інших сприяють розвитку професійно важливих фізичних здібностей;

- у період становлення професійних рухових навичок уникати у процесі загальної фізичної підготовки тих вправ, що можуть негативно вплинути на формування даних навичок;

- включати до загальної фізичної підготовки у достатньому обсязі навантаження, що тренують, які протидіють несприятливому впливу на здоров'я і дієздатність професійної гіподинамії (особливо, коли професійна діяльність відрізняється вкрай низьким рівнем рухової активності), а також вибірково спрямовані комплекси фізичних вправ для профілактики і корекції окремих відхилень у фізичному стані і розвитку організму, імовірних при хронічному впливі несприятливих факторів і умов професійної діяльності.

Одна з основних проблем методики ППФП випливає з необхідності забезпечити адекватне і систематичне моделювання вимог, які пропоновані професійною діяльністю до функціональних можливостей організму, з поступовим перевищенням рівня цих вимог. Цілком точно і повно відтворити ці вимоги можна лише шляхом виконання трудових дій у режимі й умовах, що характерні для професійної праці. Моделювання вимог професійної діяльності при побудові ППФП виправдане настільки, наскільки воно забезпечує ефективність засобів підготовки, які використовуються, і повинні відбуватися з визначеними варіаціями, що сприяють не тільки адаптації до професійної праці, але і збільшенню його результативності.

Принципово модельне відтворення в процесі ППФП тих чи інших вимог професійної діяльності має тим більше значення, чим вище рівень мобілізації рухових і інших можливостей організму, які необхідні для її результативного здійснення. Якщо ці вимоги дуже високі (як, наприклад, в екстремальних умовах професійної діяльності військовослужбовців, пожежних, водолазів, випробувачів авіаційної техніки), то спочатку їх приходиться моделювати з обмеженнями, а потім поступово збільшувати навантаження у модельно-тренувальних вправах, аж до перевищення рівня аналогічних професійних навантажень, щоб створити свого роду запас міцності стосовно них. У таких випадках найбільш ефективним засобом збільшення функціональних резервів організму, які мобілізуються в екстремальних умовах професійної діяльності, можуть служити заняття відповідним професійно-прикладним видом спорту у формі систематичного тренування й участі у змаганнях. Виборче ж моделювання окремих вимог професійної діяльності у процесі ППФП досягається переважно засобами професійно-прикладної гімнастики, у тому числі вправами на спеціалізованих тренажерах.

У методиці побудови ППФП варто керуватися принципом поступового приросту навантажень, які тренуються, причому у тій мірі, у який це потрібно не тільки для підготовки до конкретних професійно-трудових навантажень, але і для загального підйому рівня функціональних можливостей організму, зміцнення і збереження здоров'я. Не може бути деяких універсальних кількісних норм збільшення навантажень, однаково придатних у всіх випадках, оскільки межі доцільного збільшення і динаміка залежать від багатьох перемінних обставин, у тому числі від сумарного обсягу навантажень і режиму занять фізичними вправами в індивідуальному способі життя.

У загальному виді система занять з ППФП регламентується уніфікованими програмами, які розробляються звичайно для груп родинних чи окремих професій. Основними формами занять при цьому служать, як правило, визначені форми, що мають типову у фізичному вихованні структуру, яка варіюється у залежності від особливостей змісту й умов побудови занять.

У рамках обов'язкового курсу фізичного виховання у вищих навчальних закладах визначені заняття, що включають матеріал з ППФП, є комбінованими. Професійно-прикладні вправи виконуються поряд із вправами, що використовуються, як засоби загальної фізичної підготовки. Це обумовлено дефіцитом навчального часу. У таких випадках раціонально компонувати заняття за правилами побудови комплексного уроку. Співвідношення одно предметних і комбінованих занять за курсом фізичного виховання, що включає матеріал ППФП, залежить від загального бюджету часу і складності розв'язуваних задач. Чим більше час і чим складніше задачі, тим частіше варто практикувати одно предметні заняття; якщо ж бюджет часу малий, доцільно при однакових інших умовах велику частину занять робити комбінованими.

Як одну з ефективних форм організації й інтенсифікації занять з ППФП практикують змагання у професійно-прикладних вправах. Змагальні форми занять найбільш широко представлені у випадку заглибленої спеціалізації в обраному професійно-прикладному виді спорту.

Не менш важливу роль у здійсненні ППФП можуть грати самостійні фізкультурні заняття, що включають професійно-прикладні вправи поряд з іншими засобами фізичного самовиховання у режимі повсякденного побуту і подовженого активного відпочинку (у формі щоденної індивідуальної зарядки, фізкультурно-кондиційного тренування, туристських заходах). Фактичний внесок таких занять у ППФП особливо залежить від ступеня залучення до фізичної культури, розуміння суті ППФП і методичної підготовленості до самостійного використання її засобів і методів. Для реалізації деяких задач, які переслідуються у ППФП, можуть бути використані малі форми занять, що практикуються у рамках виробничої фізичної культури. Хоча можливості їх у цьому відношенні порівняно вузькі, не слід зневажати ними при рішенні задач, що передбачають вироблення уміння самостійно доцільно регулювати оперативну працездатність у процесі трудової діяльності і задач з попередження регресу досягнутої у результаті ППФП специфічної тренованості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Засоби ППФП	\|	РОЗВИТОК РУХОВОЇ ДІЇ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.