Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Проблема евтаназії

Виділяють два її види: активну і пасивну евтаназію.
Активна евтаназія - навмисне умертвіння «з жалю», на прохання хворого, або без нього. У правовому аспекті ці дії кваліфікуються як навмисне вбивство - в тих країнах, де евтаназія заборонена законом. Активну евтаназію називають також "методом наповненого шприца".

 

Пасивна евтаназія - припинення особливо складних медичних методів для підтримання життя хворого, які хоча і продовжують його існування, але й не рятують. Йдеться про скорочення періоду дістаназіі, тобто "Поганого вмирання". Інша назва пасивної евтаназії - "метод відкладеного шприца". У країнах, де евтаназія визнана законодавчо, для її виконання необхідно дотримання близько сорока вимог, у тому числі має бути і констатація відсутності яких-небудь інших сучасних медичних методів збереження життя хворого.


Джерела інформації:

  1. Спіріна І.Д., Вітенко І.С., Напреєнко О.К. та ін. Медична психологія: державний національний підручник - Дніпропетровськ: ЧП «Ліра» ЛТД, 2012.

2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. Підручник для студентів медичних вузів. - К., Здоров'я, 1994.- 294с.

3. Гавенко В.Л., Вітенко І.С, Самардакова Г.О. Практикум з медичної психології. -Харків: Регіон – інформ, 2002. – 248 с.

4. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика. Навчальний посібник. – К., 2005.

5. Максименко С.Д. Медична психологія. – К., 2009.

6. Основи загальної і медичної психології /За ред. І.С.Вітенка і О.С.Чабана. Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. - 344 с.

7. Полищук И.А., Видренко А.Е. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека. - Киев. «Здоровье», 1980. - 122с.

 

Автор: асистент, к.м.н. Рокутов С.В.

 

Затверджено на засіданні кафедри

«____» __________________ 201_ р., протокол №___

 

Методична розробка

Для студентів до аудиторних занять

З дисципліни «Медична психологія»

Для студентів 4 курсу спеціальності «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»

Тема: ПСИХОГІГІЄНА. ПСИХОПРОФІЛАКТИКА. ОСНОВИ ПСИХОТЕРАПІЇ (2 год.)

Місце: навчальний кабінет.

3. Мета: закріпити в пам'яті студентів знання основ теоретичних положень з психогігієни, психопрофілактики та психотерапії, навчити студентів визначати і диференціювати основні види психогігієни; прищепити студентам навички психотерапії.

4. Базовий рівень знань та вмінь:

Дисципліна Знати Вміти
1. Нормальна фізіологія Фізіологія ВНД  
2. Біологія Філоонтогенез психічного розвитку  

План проведення практичного заняття

Елементи практичного заняття Час (хв.)
1. Перевірка присутніх
2. Вхідний контроль та його аналіз
3. Опитування студентів і розбір програмних питань
4. Додаткові питання, відповіді на них
5. Аналіз результатів дослідження
6. Вихідний контроль знань та його аналіз
7. Підсумкова оцінка знань і умінь студентів  

6.Список теоретичних питань:

1. Психогігієна, види психогігієни (вікова психогігієна, психогігієна праці та побуту, психогігієна сім'ї).

2. Психопрофілактика. Загальна характеристика.

3. Психотерапія, види психотерапії.

 

Психогігієна- наука про забезпечення, збереження і підтримку психічного здоров'я людини. Вона є складовою частиною більш загальної медичної науки про здоров'я людини - гігієни. Специфічною особливістю психогігієни є її тісний зв'язок з клінічною (медичною) психологією. В системі психологічних наук, запропонованої Платоновим К.К. (1972), психогігієна включена в медичну психологію.

 

Психогігієна виховання. Бехтерєв В.М. (1905) відзначав, що відхилення характеру починаються ще в ранньому віці часто в силу тих чи інших умов виховання, які вчасно могли бути легко усунені. Ця точка зору отримала подальший розвиток в роботах вітчизняних психоневрологів. Неправильне виховання часто може сприяти формуванню у дитини психопатичних рис характеру. Кербикова О.В. і Гіндікін В.Я. (1962) на підставі своїх досліджень вказували, що гіперопіка і бездоглядність в дитинстві типові для збудливих психопатів. Виховання ж за типом "попелюшки", тобто без ласки й уваги, при постійних приниження, нерідко призводить до порушень сну, що є найважливішою умовою розвитку неврозів. Таким чином, дотримання психогігієнічних норм в процесі виховання є в теж час і психопрофілактики.

 

Психогігієна навчання. Правильна система навчання забезпечує гармонійний розвиток особистості. Дефекти навчання також можуть сприяти формуванню аномальних рис характеру дітей.

Дуже відповідальним моментом для дитини є перший шкільний рік. Тут він вперше стикається з новими вимогами, незвичайним режимом і обов'язками. Легше адаптуються до школи діти, що відвідували підготовчу групу в дитячому садку, ніж так звані домашні діти. Правильно підготувати дитину до школи - задача не з легких. Велику допомогу батькам у цьому можуть надати дитячі лікарі та клінічні (медичні) психологи дитячих поліклінік. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, вони можуть дати батькам рекомендації.


Психогігієна праці і побуту. Праця, діяльність є органічною потребою людини і при сприятливих умовах - важливим фактором для збереження і зміцнення здоров'я. Поруч досліджень показано, що позбавлення трудової зайнятості, безробіття супроводжуються погіршенням психічного здоров'я і почастішанням соматичних хвороб. Працею можна не тільки зміцнити психічне здоров'я, розвинути здібності у здорових людей, але й лікувати хворих. Трудова терапія широко застосовується в психіатричних клініках, де, як і будь-який лікувальний вплив, суворо дозується у відповідності з рівнем нервово-психічних розладів.

Особливо хотілося б зупинитися на психогігієні роботи лікаря. З одного боку, праця медичних працівників розглядається як робота у сфері обслуговування за такими ознаками як невиробничий характер, необхідність постійного спілкування з великим колом осіб. Праця лікаря характеризується значним інтелектуальним навантаженням, вимагає творчого підходу і особливої відповідальності. Це необхідно враховувати як при підборі абітурієнтів в медичні вузи, так і в подальшому, при виборі лікарської спеціальності. Робота по створенню моделі лікаря вимагає обліку не тільки його посадових і професійних обов'язків, рівня знань, а й певних особистісних якостей (Данілін Е.Н., 1977). При моделюванні професіограми лікарів різних спеціальностей враховуються такі показники, як обсяг і складність контактів з хворими, їх родичами, офіційними особами, задоволеність працею і т.д. Слід однак відзначити, що в діяльності практичних лікарів положення психогігієни часто ігноруються внаслідок поганої організації праці, так недостатньої теоретичної підготовки самих лікарів у цій області. Негативним наслідком цієї ситуації є почастішання випадків станів хронічної втоми, синдрому "емоційного вигоряння", психосоматичної патології серед медичних працівників.


Психогігієна сім'ї і сексуальних відносин. Сім'я являє собою малу групу, відрізняється рядом специфічних особливостей, які обумовлені сформованими традиціями, відносинами між старшим і молодшим поколіннями, єдністю житла, побуту та інших факторів. Сім'я може сприяти розкриттю творчих можливостей людини, стимулювати його до корисної діяльності або сковувати ініціативу, підтримувати морально. Шлюб виявляється щасливим в тих випадках, коли духовна і фізична близькість складають гармонічну єдність. У розробці психогігієнічних проблем сім'ї фахівцями створена концепція, згідно з якою все різноманіття відносин між людьми може бути представлено у формі взаємодії 5 шлюбних факторів: фізичного чинника, матеріального, культурного, сексуального і психологічного.

За певною формулою обчислюють так званий шлюбний потенціал. Якщо переважаючою є спрямованість шлюбних факторів на зміцненні сім'ї, то шлюбний потенціал виражається позитивною величиною, в іншому випадку величина виявляється негативною. При негативному шлюбному потенціалі, а це і є справжні сексуальні дисгармонії, порушуються сімейні зв'язки і сексуальні відносини. Для більш високого рівня сімейної адаптації, гармонійного розвитку сімейних взаємин необхідний достатній рівень розвитку особистості, зрілість суджень та емоційних стосунків.

Найбільш дієвий шлях до профілактики сімейних конфліктів - ретельна підготовка до шлюбу.

 


Читайте також:

  1. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
  2. V. ПРОБЛЕМА СМЫСЛА
  3. V. ПРОБЛЕМА СМЫСЛА
  4. VII. ПРОБЛЕМА ПОЗНАНИЯ В ФИЛОСОФИИ
  5. Аборт как центральная проблема биоэтики
  6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
  7. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
  8. Близькосхідна проблема на рубежі 60-70-х років.
  9. Бюджет і проблема його дефіциту
  10. Вибір місця розташування підприємства як проблема прийняття рішень.
  11. Виживання людини і людства–нагальна проблема сучасності
  12. ВОДА В ЖИТТІ ЛЮДИНИ ТА ПРОБЛЕМА ЇЇ ОЧИЩЕННЯ.




Переглядів: 548

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Психологічні аспекти умирання та смерті | Основні завдання психопрофілактики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.