Загальна характеристика педагогічної освіти

Психологія педагогічної діяльності і психологія вчителя

Кожне суспільство зацікавлене в ефективності функціонування системи освіти. Діяльність педагога спрямована на розв'язання завдань навчання, виховання і розвитку підростаючих поколінь. Професія педагога належить до професії типу «людина-людина». У педагогічній психології сформульовані важливі вимоги щодо змісту, спрямованості, психологічної структури, функцій, організації педагогічної діяльності, дано характеристику педагога як її суб'єкта (педагогічні уміння, здібності, рівні майстерності, стилі діяльності тощо). Педагогічна діяльність пред'являє високі вимоги до особистості педагога (спрямованість, професійна самосвідомість, професійна придатність, професійне мислення, стресостій-кість та ін.).

Загальна психологічна характеристика педагогічної діяльності

Професія педагога акумулює тисячолітній досвід поколінь. Педагог виконує роль єднальної ланки між поколіннями, є носієм суспільно-історичного досвіду, суспільно-культурної традиції народу, людської цивілізації. Від його праці залежить інтелектуальний потенціал, моральне здоров'я суспільства, спадкоємність поколінь, суспільний процес.

Ефективність професійної діяльності педагога залежить від її наукового забезпечення. Щоб досягти її, педагог повинен знати умови, механізми, чинники, закономірності, засоби розвивальної, навчальної та виховної діяльності. Його предметна, психолого-педагогічна підготовка має поєднуватися з розвитком особистості.

Загальна характеристика педагогічної освіти

На сьогодні педагогічна освіта є масовою, і водночас неповторною, творчою. Для повноцінної діяльності педагог повинен бути зрілою, різнобічно розвиненою, внутрішньо несуперечливою особистістю без акцентуацій, неврозів і психозів. Найдосконаліші методи, найпередовіший досвід не допоможуть, якщо педагог не стане носієм високої духовної культури.

Педагогічна професія належить до типу «людина-людина», для якого необхідні: стійке позитивне самопочуття у роботі з людьми; потреба у спілкуванні, здатність уявляти себе на місці іншої людини, розуміти її наміри, думки, настрої; утримання знань про особистісні якості різних людей. Такі люди повинні вміти керувати, вчити, виховувати, слухати і вислуховувати. їм потрібні широкий кругозір, висока комунікативна культура. Широкий простір відкриває педагогічна професія і для реалізації якостей темпераменту, здібностей, характеру, самосвідомості, спрямованості особистості.

У педагогічній діяльності реалізується також відношення «людина-знак», оскільки знакові, зокрема мовні системи, є основним засобом передавання суспільно-історичного досвіду, предметом засвоєння учнів.

Вища педагогічна освіта забезпечує поглиблене пізнання, оволодіння педагогічними технологіями і розвиток особистісного потенціалу майбутнього педагога. її домінантою є освітньо-творче навчання студентів професійної діяльності: ознайомлення з передовим педагогічним досвідом, оволодіння інноваційними технологіями засвоєння знань, використання їх у власному професійному становленні; формування критичного мислення; вироблення уміння організовувати дослідницькі пошуки й аналізувати педагогічно значущі проблеми.

Оволодіння педагогічним фахом ускладнює відсутність у майбутніх вчителів природнозумовленої професійної придатності, оскільки не всім людям подобається вчити інших, не у всіх вистачає терпіння виховувати, не для кожного характерний цілеспрямований розвиток стійкого пізнавального інтересу до професії вчителя.

Професіоналізм вчителя полягає не лише у знанні свого предмету, володінні педагогічними технологіями, а й у різнобічному знанні дитини. Поза людинознавством, як і поза культурою, педагога немає. Тому його становлення пов'язане з освоєнням знань про свій предмет і про світ дитини, людини та суспільства.

Педагогічній діяльності властива поліфункціональність. У кожній події шкільного життя педагог має знаходити різний смисл (освітній, виховний, розвивальний, соціальний, психологічний, психогігієнічний). Ці функції необхідно реалізовувати одночасно. Кожна з них втілюється у педагогічні події, які породжують безліч завдань для вчителя.

Важливими ознаками педагогічної діяльності є варіативність, відсутність однозначної детермінованості подій, адже не завжди можна впевнено прогнозувати, як пройде урок, безліч непередбачених обставин можуть внести суттєві зміни у роботу. Вчитель завжди має бути готовим до будь-яких несподіванок, творчої імпровізації, а не лише до реалізації ретельно обміркованого сценарію уроку, бесіди з учнем. Ці зміни інколи відбуваються спонтанно; зумовлюються логікою педагогічної ситуації.

Педагог постійно живе у кількох вимірах: прогнозуванні майбутніх подій; актуальному спонтанному реагуванні; співвіднесенні прогнозу з фактичним перебігом подій; внесенні коректив; ретроспективному аналізі. Вступаючи у взаємодію, він має передбачити можливу реакцію учня, реалізувати свій прогноз у цій безпосередній взаємодії, постійно співвідносячи її перебіг з передбаченнями. Змістом його професійної рефлексії є ретроспективна оцінка відповідності очікувань їхній фактичній реалізації. Кожен актуальний момент діяльності педагога здійснюється як безперервна проекція і зіставлення майбутнього, минулого і теперішнього.

Педагогічній діяльності притаманна тенденція до інтегративності. Кожна подія шкільного життя є результатом впливу багатьох систем і чинників. Приймаючи будь-яке педагогічне рішення, вчитель має інтегрально оцінювати стан учня як результат взаємодії життєво важливих і значущих для нього систем (сімейні стосунки, вплив неформальних груп поза школою, його місце у шкільному і класному колективах).

Будь-яке педагогічне явище передбачає багаторівневу взаємодію, у процесі якої вчитель повинен мобілізувати учня на спільні дії, стимулювати його активність, контролювати якість виконання, оцінювати результати співвідносити свої дії з діями ровесників, вчасно вносити корективи, прогнозувати розвиток подій та ін.

Діяльність педагога вимагає постійного пізнання ситуацій, дитини, себе, соціального оточення, умов взаємодії. Наслідком відсутності такого пізнання є робота за принципом спроб і помилок. Однак лише на основі оперативного дослідження вчитель може знайти адекватні засоби впливу, конструктивно розв'язати наявні конфлікти, забезпечити педагогічно доцільний розвиток подій.

Професійна педагогічна діяльність пов'язана з багатьма обмеженнями у стосунках і поведінці. В очах дитини учитель має статус морально та духовно вищої особистості. Вона очікує від учителя поведінки відповідно до педагогічної ролі. Ця постійна «соціальна відкритість» психологічно переживається непросто: педагог відчуває себе під постійним наглядом, змушений поводитися стримано, долати імпульсивні нориви, постійно співвідносити свою поведінку з професійними і соціальними нормами. Безумовно, цілковите занурення у професійну роль психологічно не менш шкідливе, ніж її ігнорування. Нерідко вчителі вже протягом перших кількох років втрачають природність поведінки, індивідуальність, здатність до спонтанності, стають виразниками лише «професійної ролі». Цієї крайності також слід уникати.

Загалом кожен учитель має постійно пам'ятати, що батьки довіряють йому, коли він виправдовує їхні очікування. З часом це стає його звичкою, а морально усвідомлена соціальна вимога — рисою характеру.

Справжній педагог є супутником кожної людини не лише у шкільні роки. Він вчить, радить, допомагає пізнавати навколишню дійсність, прищеплює дітям великодушність, благородство, шанобливе ставлення до старших. У цьому полягає висока і складна місія людини, яка віддала себе педагогічній діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виникнення і розвиток педагогічної психології	\|	Педагогічна діяльність у системі інших видів діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.