Соціально-психологічні механізми навчання

Ефективність навчання опосередковується співвідношенням зовнішніх (соціально-психологічних) і внутрішніх (психологічних) умов і чинників. їх співвідношення є специфічним механізмом навчання.

Основними механізмами навчання є постановка педагогом навчальних завдань, зворотний зв’язок, рефлексія, підкріплення.

Постановка педагогом навчальних завдань (задач). Цей механізм полягає у перетворенні зовнішнього навчального впливу в навчальне завдання, яке спрямовує діяльність учня. Завдяки цьому навчальні впливи набувають для учня особистісного смислу (актуалізуються цілі, мотиви, досвід). Формулюючи навчальне завдання, вчитель повинен дбати про активність учня як суб’єкта спільної навчальної діяльності класу; розвиток у нього здатності до управління (саморегуляції, самоорганізації та самоконтролю) власною діяльністю. При цьому важливо, щоб навчання було організоване як процес розв’язання навчально-пізнавальних проблем на основі творчої взаємодії вчителя з учнями.

Від практичного і теоретичного навчальне завдання відрізняється спрямованістю на засвоєння певного способу дії (практичне – на отримання результату, теоретичне – на здобуття відповідних знань). Вирішення завдань є не метою, а засобом досягнення цілей навчальної діяльності.

Навчальне завдання відрізняється від конкретного завдання, яке розв’язується на уроці з будь-якого предмету (виконання вправ з української мови, розв’язання прикладів із математики). Його розв’язання не зводиться до отримання конкретної відповіді після перетворення навчального об’єкта (хімічного, лексичного, математичного матеріалу), а спрямоване на засвоєння учнем загального способу виконання дій з певним класом об’єктів (складати хімічні рівняння, логарифмувати, грамотно писати українською тощо). Характерною особливістю навчального завдання є його зв’язок із навчальними цілями, а його розв’язання сприяє досягненню віддалених цілей навчальної діяльності. Для досягнення мети потрібно розв’язати кілька завдань, кожне з яких займає своє місце в системі завдань. Одне і те саме завдання може виявитися як необхідним, так і зайвим. Якщо, наприклад, воно за своєю структурою аналогічне тим, які учень раніше розв’язував, то буде не тільки непотрібним, але і шкідливим. Адже це розслаблює учнів, а також призупиняє процес узагальнення способу розв’язування.

Склад навчальних завдань (запитань і відповідей), над якими працює учень, повинен бути відомим учителеві та учневі. Навчальна діяльність передбачає розв’язування учнем системи навчальних завдань: засвоєння навчального завдання, розуміння його мети і призначення.

Навчальне завдання – системне утворення, обов’язковими компонентами якого є предмет завдання у вихідному стані і модель необхідного стану предмета завдання після його розв’язання. «Дане» і «шукане», «відоме» і «невідоме», «умова і вимога» одночасно представлені у структурі завдання у формі вихідного стану і моделі потрібного майбутнього. Навчальне завдання як складна система інформує про явище, об’єкт, процес. У ній чітко визначена лише частина інформації, інша залишається невідомою. її можна отримати тільки шляхом пошуку розв’язання завдання або даних, сформульованих так, щоб між окремими поняттями, положеннями існували неузгодженість, суперечність, а це стимулювало до засвоєння нових знань, доведення, перетворення, узгодження тощо.

Будь-яке завдання складається з предметної частини – класу фіксованих об’єктів; відношень, що пов’язують ці об’єкти; вимог завдання (зазначення мети); оператора завдання (сукупності дій, які необхідно здійснити з умовою завдання, щоб розв’язати його).

Спосіб розв’язування завдання залежить від суб’єктних характеристик людини, яка його розв’язує, і передбачає не тільки вибір, певну послідовність операцій, але і визначення загальної стратегії розв’язання. Розв’язання завдання різними способами сприяє удосконалюванню навчальної діяльності і розвитку її суб’єкта. Якщо мета Учня полягає у пошуку правильної відповіді, то її можна Досягти одним способом. Розв’язання завдання кількома способами пов’язане з пошуком найкоротшого, раціонального розв’язку. Це вимагає актуалізації різнопланових теоретичних знань, відомих способів, прийомів і створення нових. Набуття учнем певного досвіду застосування знань сприяє розвитку прийомів логічного пошуку, розвиває його дослідницькі здібності.

Особливістю навчального завдання є його спрямованість на суб’єкта, оскільки розв’язання завдання передбачає зміни не в його структурі, а в суб’єкті. Для досягнення навчальної мети необхідно розв’язувати не одне, а систему завдань. Розв’язання одного конкретного завдання може сприяти досягненню різних цілей навчання.

Загалом навчальні завдання мають відповідати таким вимогам:

1)формулювання не окремого завдання, а їх системи;

2)включення в систему завдань, розв’язання яких забезпечує досягнення найближчих і віддалених навчальних цілей;

3)забезпечення засвоєння засобів, необхідних і достатніх для успішної навчальної діяльності. На практиці, як правило, використовуються засоби, що забезпечують розв’язання завдань лише одного класу;

4)конструювання у такий спосіб, щоб відповідні засоби діяльності, засвоєння яких передбачається у процесі розв’язання завдань, були прямим результатом навчання. У більшості навчальних завдань прямим результатом є виконавча частина, а орієнтувальна і контрольна – допоміжними. Це передбачає також застосування завдань на рефлексію (усвідомлення учнями своїх дій).

У навчальній діяльності навчальне завдання пропонується учневі у певній навчальній ситуації, яка може бути ситуацією співробітництва чи конфлікту.

У створенні навчальних завдань передбачається дотримання учителем таких вимог:

1) оптимального співвідношення наочного і логічного, раціонального і емоційного компонентів в умові завдання;

2) виокремлення етанів розв’язування завдань і почергової їх реалізації (аналіз умови, знаходження основної ідеї розв’язання, складання плану розв’язування, розв’язування, аналіз та узагальнення розв’язку);

3) перенесення способу розв’язку, засвоєного у розв’язуванні одного завдання, на інші;

4) оптимального співвідношення основного та допоміжного завдань у виробленні вмінь розв’язувати певний їх тип;

5) дозування допомоги учням (підказка).

Зворотний зв’язок. У процесі навчання вчитель повинен мати інформацію про процес засвоєння знань, вироблення вмінь і навичок, а також про розвиток школяра як особистості і суб’єкта учіння. Вчителеві необхідно розрізняти зовнішній (встановлення зв’язку навчальної діяльності учня з навчанням вчителя) і внутрішній (інформування учня про результати його діяльності) зворотний зв’язки.

Рефлексія вчителя і учнів. Суттєвою особливістю навчання як керівництва педагогом навчальною діяльністю є наявність складної системи рефлексивних стосунків. Учитель має відображати свої дії, спрямовані на вибір навчальних впливів, на розв’язання педагогічного завдань, контролювання діяльності учня; створення моделі розвитку особистості учня та його поведінки. Відображаючи себе, учитель має створювати власний образ через призму учнівського сприйняття, що сприятиме забезпеченню відповідності навчального процесу його цілям.

Рефлексування учнів у процесі навчання не зводиться до предметної рефлексії про те, як здійснюється діяльність, але полягає і в їх особистісній рефлексії як суб’єктів діяльності про особливості включення у процес розв’язування завдання.

У рефлексивній діяльності учнів розрізняють такі види рефлексування:

1) усвідомлення учнем своїх дій після знаходження способу розв’язання навчального завдання. За сформованості у нього необхідного для розв’язання навчального завдання способу дій учень розв’язує його за готовою програмою. Рефлексія виконує у навчальній діяльності допоміжну роль, вона необхідна для кращого розуміння учнем власних дій;

2) усвідомлення учнем своїх дій щодо контролю за діяльністю, спрямованою на розв’язання навчальних завдань. Найскладнішим є усвідомлення дій, з допомогою яких з’ясовуються особливості власної діяльності. При цьому виникає небезпека у спробі безпосереднього співвіднесення учнем діяльності вчителя і власної, без урахування рівня їх сформованості. Педагог повинен встановити причини труднощів учня, особливості засвоєння та узагальнення ним відповідного способу дії;

3) рефлексування учнем своїх дій з власною особистістю. Труднощі, які при цьому виникають, зумовлені обмеженими його можливостями у нагромадженні інформації про себе;

4) усвідомлення учнем у своїх діях вибору навчальних дій. Моделі навчальної діяльності і навчального процесу у школяра, як правило, ще недосконалі, що породжує необхідність вибору дій. Він пробує різні дії, перевіряє їх ефективність у процесі діяльності. Головним шляхом відображення своїх дій є співвіднесення їх з конкретними причинами труднощів у розв’язанні навчального завдання.

Підкріплення. Кожна правильна думка, відповідь, ставлення, дія мають бути підкріплені, що сприятиме формуванню правильної поведінки індивіда. Таке підкріплення не обов’язково здійснює вчитель, воно може йти і від класу. Неправильні дії та міркування не повинні підкріплюватися.

Врахування основних механізмів навчання є необхідною умовою його ефективності.

Отже, психологічними основами оптимізації навчання є забезпечення функціонування його повноцінної структури в єдності ефективного викладання навчального матеріалу і керівництва вчителем розвитком школярів та їх навчальною діяльністю. Для цього педагог використовує відповідні методи навчання, організовує навчання у співробітництві та актуалізує механізми навчання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Навчання у співробітництві	\|	Психологія типів і видів навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.