Висновки до першого розділу

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що впровадження компетентнісного підходу та пов’язаних з ним категорій «компетенція» та «компетентність» у навчальний процес загальноосвітніх закладів є предметом обговорення широкого кола вчених. Наукові підходи до визначення базових понять дослідження «компетенція», «компетентність» дав змогу зробити певні висновки. По-перше, ці поняття є загальнонауковими і базовими для професійної діяльності та життєдіяльності людини; по-друге, ці поняття, на відміну від знаннєвої характеристики навчально-виховного процесу, визначають його діяльнісну сутність; по-третє, поняття розглядаються вченими як оцінна категорія соціально закріплених результатів освіти в діяльнісному вимірюванні.

Застосування компетентнісного підходу спрямоване на формування певних видів компетентностей випускників, які зазначені в Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти.

Таким чином, під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Тобто навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Компетентності не суперечать знанням, умінням, навичкам, вони передбачають здатність осмислено їх використовувати.

Вивчення доробку зарубіжних і вітчизняних учених дозволило зробити висновок, що визначення внутрішньої структури предметної компетентністі неоднозначні, але вони єдині в тому, що здатність досягати значущих результатів у діяльності визначається наявністю знань і вмінь, мотивів їх ціннісних орієнтацій у галузі предметів, а також сформованістю рефлексивно-оціночних вмінь. В своєму дослідженні нами обрано такі структурні компоненти компетентності: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, особистісний.

Система математичних знань посідає особливе місце в загальнолюдській системі знань, виконуючи роль мови наукових досліджень. Тому набуття старшокласниками математичних компетентностей є однією з важливих складових формування предметної компетентності у процесі вивчення фізики й математики випускника школи. Проведений теоретичний аналіз дозволив виділити предметні компетентності, яких повинні набути учні та запропонувати напрями їх набуття. Предметна (фізична й математична) компетентність є складною і поєднує 5 внутрішньо-предметних компетентностей, оволодіння якими у комплексі забезпечує її формування: процедурна, логічна, конструктивно-графічна, дослідницька та методологічна компетентності. Нами були розроблені критерії оцінювання рівня сформованості предметної компетентності старшокласників у процесі вивчення фізико-математичного, які безпосередньо пов’язані з їхніми навчальними досягненнями.

Під час констатувального експерименту, в якому взяли участь 15 педагогів та 341 учнів 10 – 11 класів п’яти загальноосвітніх навчальних закладів, вивчено стан сформованості предметної компетентності старшокласників та умови її розвитку. Експеримент показав:

1. Переважній більшості 277 (75%) учнів притаманний середній та низький рівні розумових здібностей;

2. При позитивній динаміці розвитку комунікативних та організаційних якостей, комунікативні здібності учнів розвинені краще, ніж організаційні (встановлена більша кількість учнів з середнім та нижчим за середній рівнями);

3. У процесі дослідження встановлено, що 89% старшокласників мають низький та середній рівні рефлексії, а особливо значна перевага низького рівня 92% учнів за шкалою самокритичності та колективності;

4. Значна частина старшокласників середній рівень мотивації і найвищу позицію серед мотивів навчальної діяльності займає мотив матеріального добробуту й мотив досягнення успіху;

5. 45% старшокласників мають середній рівень теоретичної підготовки учнів з математики; виявлення умінь старшокласників застосовувати набуті знання при поясненні математичних об’єктів; 58,2% середній рівень теоретичної підготовки учнів з фізики; виявлення умінь старшокласників застосовувати набуті знання при поясненні фізичних явищ та об’єктів;

Аналіз анкетування вчителів дав підстави стверджувати, що більшість вчителів не готові до впровадження компетентнісного підходу у навчально-виховний процес; у більшості загальноосвітніх навчальних закладах ця форма навчальної діяльності школярів не відповідає вимогам, що до неї висуваються. Результати констатувального етапу експерименту засвідчили частина вчителів не має наукових узагальнених теоретичних знань про поняття «предметна компетентність», оптимальні педагогічні умови, які сприяють формуванню предметної компетентності у навчально-виховному процесі, окремі педагоги не володіють високою методичною грамотністю.

Дані констатувального експерименту підтвердили середній рівень сформованості предметної компетентності за результатами у переважної більшості старшокласників.

Таким чином, постає проблема необхідності нових підходів до вивчення фізико-математичних дисциплін, що забезпечують необхідний рівень конкурентоспроможного випускника. Застосування компетентнісного, діяльнісного, особистісного, інтегративного, системного, проблемного підходів до формування предметної компетентності старшокласників як сукупності системних властивостей особистості, що виявляються в стійких знаннях з математики й фізики й уміннях застосовувати їх у новій ситуації, здатності досягати суттєвих результатів у фізико-математичній діяльності, забезпечать фундаментальну наукову, загальнотеоретичну та практичну підготовку конкурентоспроможних випускників.

Зміст даного розділу відображено у публікаціях автора [190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерії та показники сформованості предметної компетентності в учнів старшої школи	\|	РОЗДІЛ ІІ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.