Митний режим як специфічний різновид адміністративно-правового режиму – сукупність нормативних положень, що в митних цілях визначають статус товарів, предметів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон.
Під час вивчення теми необхідно звернути увагу на відмінність понять “митний режим” та “режим переміщення”. Якщо перше стосується неживих (матеріальних) об’єктів, то друге є вихідним для окреслення порядку перетину митного кордону фізичними особами й буває трьох видів – “в’їзд”, “виїзд” і “транзит”.
На ступінь розробленості в науці митного права інституту “митний режим” впливає недостатня юридична врегульованість, а звідси й тривале “ігнорування” на практиці низки митних режимів.
Кожний митний режим має свою специфіку оформлення товарів, свої особливості контролю та свій перелік митних платежів, а тому це поняття є важливим у контексті подальших питань митного контролю, митного оформлення та митно-тарифного регулювання.
Митне законодавство передбачає низку різноманітних за своєю природою митно-правових режимів. Тому рекомендується передусім розділити всі митні режими на декілька груп залежно від передбачених митним законодавством обмежень стосовно товарів і предметів.
Відповідно кожну групу режимів можна позначити так: а) митні режими випуску (випуск у вільне використання (імпорт), експорт, реімпорт, реекспорт); б) митні режими умовного випуску (тимчасове ввезення (вивезення), транзит, митний склад, магазин безмитної торгівлі); в) митні режими, пов’язані з переробкою товарів; г) митний режим екстериторіального типу (спеціальна митна зона); д) митні режими виключення (знищення або руйнування товарів, відмова від товарів на користь держави).
Що стосується методики вивчення кожного митного режиму, то рекомендується така послідовність: поняття режиму – джерела регулювання – умови розміщення в митному режимі – вимоги митного режиму – завершення дії митного режиму.
Обговоренню на семінарському занятті підлягає питання щодо змісту митного режиму: а) умов, б) заборон та обмежень, в) вимог.