• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та особливості ринку праці

Одними з основних понять ринкової економіки є понят­тя ринку і його різновидів. Ринок взагалі — це система еко­номічних відносин між продавцями і покупцями товарів та послуг, форма зв'язку між сторонами обміну, в процесі яко­го встановлюється ринкова ціна на об'єкт обміну і відбу­вається зміна його власника.

Також поняття ринку означає економічний або геогра­фічний простір, у якому відбувається процес товарного обі­гу, обміну товарів на гроші і навпаки.

Ринком називають також механізм, що зводить разом продавців і покупців товарів та послуг і регулює відносини між ними.

Відповідно ринок праці — це система суспільних відно­син, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір — сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими праців­никами та регулює її попит та пропозицію.

Слід підкреслити, що ринок праці не вичерпується відно­синами по працевлаштуванню безробітних та заповненню вакансій, охоплює всю сферу найманої праці. Це положен­ня має не лише теоретичне, але і важливе практичне значен­ня оскільки з нього витікає, що об'єктом політики ринку праці повинно бути широке коло трудових відносин і все економічно активне населення. Сюди відносяться проблеми оплати і умов праці, обсягу й інтенсивності виконуваної ро­боти, стабілізації і гарантій зайнятості, трудової мотивації, підготовки перепідготовки робочої сили. Таке трактування предмету ринку праці називається розширеним на відміну від звуженого, яке відносить до проблем ринку праці лише сферу обігу, а до суб'єктів ринку праці лише людей, що без­посередньо в даний момент активно шукають роботу, та ва­кантні робочі місця. На нашу думку, звужене трактування ринку праці веде до підміни всієї сукупності проблем у сфері трудових відносин однією проблемою безробіття, яка хоча і є дуже важливою, однак не може розглядатися як єдина.

Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), що включає все економічно активне насе­лення, та сукупний попит (П), що визначається загальною потребою економіки у найманій робочій силі. Вони склада­ють сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому ро­зумінні (Пр u П). Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує праців­ників роботою, а робочі місця — працівниками та створює умови для функціонування економіки.

Менша частина сукупного ринку праці з причин природ­ного, механічного та економічного руху робочої сили і робо­чих місць виявляється вільною і потребує задоволення попи­ту та пропозиції шляхом зведення здобувачів роботи з ва­кантними робочими місцями. Ця частина сукупного ринку праці називається поточним ринком праці, або ринком праці у вузькому розумінні. Його обсяг визначається кількістю ва­кантних робочих місць та кількістю працівників, активно зай­нятих пошуками роботи (рис. 2.1).

Перетин множин сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринку праці відповідає задоволеному попиту на сукупно­му ринку праці (ЗП = П п Пр) (див. рис. 2.1). Частини цих множин, що не перетинаються, складають поточний ринок праці (ПП + ППр).

Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає пра­цювати. Поточна пропозиція (ППр) на ринку праці скла дається з таких основних груп: безробітні, що активно шука­ють роботу і готові до неї приступити; працівники, які нама­гаються змінити місце роботи; особи, котрі бажають працю­вати у вільний від роботи або навчання час.

Сукупний попит визначається кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни. Сукупний по­пит охоплює всю сферу суспільної праці і включає як уком­плектовані працівниками, так і вільні (вакантні) робочі місця. Слід розрізняти ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, що включає також зайняті неефективні робочі місця. Різниця між сукупним і ефективним попитом являє собою надлишкову зайнятість, складовою частиною якої є прихова­не безробіття. Поточний попит (ПП) визначається потре­бою на працівників для заповнення вакантних робочих місць на умовах основної діяльності, сумісництва або для виконан­ня разових робіт.

Рис. 2.1.Схема ринку праці

Основна функція поточного ринку праці полягає у пере­розподілі праці через сферу обігу між галузями, сферами виробництва і підприємствами, заповненні вакансій і забез­печенні роботою людей. Ця функція має важливе значення як для відтворення валового внутрішнього продукту, так і для підтримання сприятливого соціального клімату в суспільстві. Однак це можливо лише в тому випадку, коли обсяги попиту і пропозиції збігаються, а узгодження потребує лише їхня структура. Це означає, що в економіці існує структурне та фрикційне безробіття, яке швидко долається перепідготовкою та просторовим переміщенням робочої сили (робочих місць). Далеко складніша ситуація виникає тоді, коли за своїм обсягом сукупна (а відповідно, і поточна) про­позиція праці значно перевищує сукупний (і поточний) попит. Практично завжди це відбувається під час економічних криз, коли, з одного боку, згортання виробництва викликає різке скорочення попиту на працю, а з іншого боку, падіння рівня життя населення спричиняє суттєве зростання пропозиції праці. Безробіття, що виникає внаслідок таких диспропорцій, називається циклічним, і його подолання можливе лише за умови пожвавлення економічного життя.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці — це його кон'юнктура. Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки; галузева структура народного господарства; рівень науково-технічно­го розвитку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвиненість ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стан соціальної та виробничої інфраструктури та ін.

Залежно від співвідношення попиту та пропозиції роз­різняють три типи кон'юнктури ринку праці:

1) трудодефіцитна — якщо попит перевищує пропози­цію. Це було характерним для нашої країни в останні роки радянської влади;

2). трудонадлишкова — якщо пропозиція перевищує по­пит, що характерно для сучасної української (і не лише укра­їнської) економіки;

3) рівноважна, коли попит відповідає пропозиції, що в принципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прямувати, але якого неможливо досягти.

Зазначимо, що ринок праці як органічна складова ринко­вої економіки в своєму розвитку залежить від наявності й розвиненості всіх інших її елементів (включаючи ринки капіталу, житла тощо), що визначають міру свободи руху робочих місць (тобто їх створення і ліквідації) та перероз­поділу працівників між сферами зайнятості, галузями гос­подарства і територіями.

Праця є унікальним товаром і має багато таких характе­ристик, які вирізняють її зі світу звичайних товарів чи по­слуг. Внаслідок цього ринку праці притаманні важливі особливості, що впливають на його функціонування і на методо­логію його аналізу.

1. На звичайному ринку купівля товару означає перехід права власності на нього від продавця до покупця. Купівля праці роботодавцем означає, що він набуває права певний час використовувати працю вільної людини і стає власни­ком результатів праці, оскільки остання проявляється лише в результатах.

2. На ринку матеріальної продукції контакти між про­давцями і покупцями короткі і знеособлені. Угоди ж, що укладаються на ринку праці, означають початок тривалих взаємовідносин роботодавця і найманого працівника. Оскіль­ки праця невіддільна від працівника, її використання перед­бачає тривале взаємне спілкування. Людина виходить на ринок праці не лише як носій робочої сили, але в усій повноті своєї особи. На відміну від інших факторів виробництва людина може сама контролювати і змінювати якість своєї праці, ви­являти більшу чи меншу прихильність до підприємства робо­тодавця. У зв'язку з цим ринок праці існує не лише в сфері обігу, поза підприємствами, а значною мірою і на підприємствах.

3. Своєрідність відносин, що виникають на ринку праці, викликає необхідність чіткої і детальної регламентації різних аспектів діяльності його агентів. Тому цей ринок дуже наси­чений різноманітними інституціональними структурами особливого роду. До них передусім належать:

• система трудового законодавства, що регламентує умови найму, використання, оплати праці, звільнення працівників;

• державна сдужба зайнятості;

• профспілки різного рівня як представники інтересів найманих працівників і спілки роботодавців як виразники їхніх інтересів;

• державні програми в галузі праці й зайнятості.

4. На ринку праці важливішими, ніж на інших ринках, є негрошові аспекти угоди. До них передусім належать зміст і умови праці, гарантії зайнятості, перспективи професійного розвитку і службового просування, мікроклімат в колективі, територіальне місцезнаходження підприємства та ін. Дуже часто на ринку праці негрошові аспекти угоди стають важ­ливішими, ніж розмір заробітків. Якщо є можливість вибору, сучасний працівник все частіше відмовляється від нецікавої, безперспективної, а тим більше шкідливої роботи, навіть за умови її вищої оплати.

5. Угоди, що укладаються на ринку праці, відрізняються від угод на інших ринках величезною різноманітністю. Ко­жен працівник по-своєму унікальний, якщо навіть формальні ознаки якості робочої сили (професія, спеціальність, квалі­фікація, стаж тощо) однакові, на відміну від інших товарів, вироблених за одним стандартом. Кожне робоче місце теж якоюсь мірою відрізняється від інших і має особливі вимоги до працівників. Більше того, найчастіше унікальність робо­чого місця і особливо працівника розпізнається не в момент укладання угоди, а вже пізніше, в процесі праці. Тому угоду на ринку праці слід розглядати швидше не як короткий акт, а як тривалий процес.

Звертаємо Вашу увагу на те, що в економічній літературі існують й інші думки стосовно того, що слід вважати това­ром на ринку праці. Немало вчених стверджує, що на ринку праці продається не праця, а робоча сила. Існують думки, що об'єктом купівлі-продажу на ринку праці є послуги робочої сили або результати праці. Докладніше про цю дискусію та про її соціально-політичне значення ви можете прочитати в спеціальній літературі [б, с. 46 —53].

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
4. II. Поняття соціального процесу.
5. III. Аналіз ринку
6. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
7. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
8. IV. ДІЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
9. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
10. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
11. IV. Розширення депозитів шляхом операцій на відкритому ринку.
12. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ

Переглядів: 897