• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Головні філософи постмодернізму: Жак Деріда, Жак Франсуа Ліотар, Мішель Фуко, Ролан Барт, Жак Бодріяр, Юлія Кристелан.

Причини виникнення постмодернізму:

1) Белл, Хабермас à реакція на неоконсеватизм (домінуюча роль економіки);

2) Умберто Еко à відповідь модернізму, реакція на офіційну культуру, на модерністський культ нового, на масову культуру.

3) Постмодернізм заперечує ідеї ідеологічних концептів,минула епоха великих ідей та цінностей, а настала епоха тотального релятивізму, відбувається перевиробництво масового споживання.

Ознаки постмодернізму:

1) Максимум інтелектуального, ігрового, рефлексивного, деструктивного;

2) Мінімум змістостворюючого, етичного, естетичного, конструктивного;

3) Вічні цінності – це тоталітарні і параноїдальні ідеї-фікс, які перешкоджають творчій реалізації;

4) Ідеал постмодернізму – хаос, первинний стан невпорядкованості, нескутих можливостей;

5) Постмодернізму притаманно шизоїдне начало творчого становлення, що протистоїть параноїдальному началу задушливого порядку;

6) Ідеальне не витримує випробування комфортом, душа програє сексу, вічне - щохвилинному;

7) Творчість втрачає первородність і стає художнім виробництвом.

Терміни постмодернізму:

Дискурс – складна єдність мовної практики і екстралінгвістичних факторів (à значима поведінка, яка маніфестується в доступному почуттєвому сприйнятті формах), необхідних для розуміння. Параметри дискурсу: завершеність, цілісність, зв’язність: розглядається одночасно як процес і як наслідок у вигляді фіксованого тексту.

Деконструкція – метод текстологічного дослідження, який полягає у виявленні внутрішніх суперечностей тексту у виявленні прихованих і неполітичних залишкових смислів, слідів слідів, закріплених у мові у формі неусвідомлюваних розумових стереотипів, стверджує неминучість багато осмисленості і нескінченності інтерпретативного процесу.

Деконструктивізм – напрям літературознавства, специфічна практика аналізу художнього тексту.

Епістема – ввів М. Фуко – спільний простір знання, специфічний для конкретної епохи.

Текстуальність – уявлення про культуру як суму дискурсів чи текстів.

Інтертекстуальність – діалог між текстами: уявлення про культуру як про єдиний інтертекст, в якому безособові тексти до безкінечності посилаються один на одного.

Наратив – оповідання, розповідь – соціально-прийнятий тип оповіді, який задає параметр повсякденно і наукового дискурсів, визначає правила і способи ідентифікації об’єктів, які підлягають включенню до дискурсивного простору. Історично- і культурнообгрунтована інтерпретація певного аспекту світу з певної позиції.

Метанаратив – великі ідеї, історії, які організовують культуру епох. Виступають домінантами цих епох; універсальна система понять, знаків, символів і метафор.

Приклади метанаративів: ідея прогресу, гуманізму, свободи особистості, діалектика духу Гегеля.

Структуралізм (не притаманний постмодернізму) – інтелектуальний рух, для якого характерне прагнення до розкриття моделей, які лежать в основі соціальних та культурних явищ.

Постструктуралізм – підходи філософії і соціологічних наук, пов’язані з подоланням структуралізму, осмислення всього неструктурного в структурі, виявлення парадоксів, які виникають в процесі пізнання.

Симулякр – образ відсутності реальності, гіперреальний об’єкт (Бодріяр).

3 порядки симулякрів:

1) Барокова підробка;

2) Індустріальна копія;

3) Образ відсутньої реальності.

Бодріяр називає симулякром війну в Перській затоці, боротьбу з тероризмом (ніхто не знає точно, чи дійсно є війна з тероризмом, однак це питання вивчають, досліджують).

Різома – кореневище, що не має центру. Метафора постмодернізму, емблематична фігура постмодернізму, яка використовується для опису процесів і явищ. Титерпепі – це різома.

Ознаки різоми:

1) Зв’язки;

2) Гетерогенність (неоднорідність);

3) Відсутність переваги певної точки;

4) Несуттєвий розрив.

Читайте також:

1. Базові (головні, стратегічні) психологічні проблеми управління.
2. Виробництво. Головні чинники зростання ефективності виробництва.
3. Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик.
4. Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик.
5. Головні властивості темпераменту.
6. Головні елементи зовнішньої торгівлі — експорт і імпорт.
7. Головні елементи світової економіки
8. Головні елементи світової економічної системи
9. Головні елементи та об’єкти професійної орієнтації
10. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
11. Головні завдання і функції системи управління БЖД
12. Головні завдання Регіональної схеми розселення на Україні.

Переглядів: 982