МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Головні філософи постмодернізму: Жак Деріда, Жак Франсуа Ліотар, Мішель Фуко, Ролан Барт, Жак Бодріяр, Юлія Кристелан.Причини виникнення постмодернізму: 1) Белл, Хабермас à реакція на неоконсеватизм (домінуюча роль економіки); 2) Умберто Еко à відповідь модернізму, реакція на офіційну культуру, на модерністський культ нового, на масову культуру. 3) Постмодернізм заперечує ідеї ідеологічних концептів,минула епоха великих ідей та цінностей, а настала епоха тотального релятивізму, відбувається перевиробництво масового споживання. Ознаки постмодернізму: 1) Максимум інтелектуального, ігрового, рефлексивного, деструктивного; 2) Мінімум змістостворюючого, етичного, естетичного, конструктивного; 3) Вічні цінності – це тоталітарні і параноїдальні ідеї-фікс, які перешкоджають творчій реалізації; 4) Ідеал постмодернізму – хаос, первинний стан невпорядкованості, нескутих можливостей; 5) Постмодернізму притаманно шизоїдне начало творчого становлення, що протистоїть параноїдальному началу задушливого порядку; 6) Ідеальне не витримує випробування комфортом, душа програє сексу, вічне - щохвилинному; 7) Творчість втрачає первородність і стає художнім виробництвом. Терміни постмодернізму: Дискурс – складна єдність мовної практики і екстралінгвістичних факторів (à значима поведінка, яка маніфестується в доступному почуттєвому сприйнятті формах), необхідних для розуміння. Параметри дискурсу: завершеність, цілісність, зв’язність: розглядається одночасно як процес і як наслідок у вигляді фіксованого тексту. Деконструкція – метод текстологічного дослідження, який полягає у виявленні внутрішніх суперечностей тексту у виявленні прихованих і неполітичних залишкових смислів, слідів слідів, закріплених у мові у формі неусвідомлюваних розумових стереотипів, стверджує неминучість багато осмисленості і нескінченності інтерпретативного процесу. Деконструктивізм – напрям літературознавства, специфічна практика аналізу художнього тексту. Епістема – ввів М. Фуко – спільний простір знання, специфічний для конкретної епохи. Текстуальність – уявлення про культуру як суму дискурсів чи текстів. Інтертекстуальність – діалог між текстами: уявлення про культуру як про єдиний інтертекст, в якому безособові тексти до безкінечності посилаються один на одного. Наратив – оповідання, розповідь – соціально-прийнятий тип оповіді, який задає параметр повсякденно і наукового дискурсів, визначає правила і способи ідентифікації об’єктів, які підлягають включенню до дискурсивного простору. Історично- і культурнообгрунтована інтерпретація певного аспекту світу з певної позиції. Метанаратив – великі ідеї, історії, які організовують культуру епох. Виступають домінантами цих епох; універсальна система понять, знаків, символів і метафор. Приклади метанаративів: ідея прогресу, гуманізму, свободи особистості, діалектика духу Гегеля. Структуралізм (не притаманний постмодернізму) – інтелектуальний рух, для якого характерне прагнення до розкриття моделей, які лежать в основі соціальних та культурних явищ. Постструктуралізм – підходи філософії і соціологічних наук, пов’язані з подоланням структуралізму, осмислення всього неструктурного в структурі, виявлення парадоксів, які виникають в процесі пізнання. Симулякр – образ відсутності реальності, гіперреальний об’єкт (Бодріяр). 3 порядки симулякрів: 1) Барокова підробка; 2) Індустріальна копія; 3) Образ відсутньої реальності. Бодріяр називає симулякром війну в Перській затоці, боротьбу з тероризмом (ніхто не знає точно, чи дійсно є війна з тероризмом, однак це питання вивчають, досліджують). Різома – кореневище, що не має центру. Метафора постмодернізму, емблематична фігура постмодернізму, яка використовується для опису процесів і явищ. Титерпепі – це різома. Ознаки різоми: 1) Зв’язки; 2) Гетерогенність (неоднорідність); 3) Відсутність переваги певної точки; 4) Несуттєвий розрив.
Читайте також:
|
||||||||
|