Лекція 10: прогнозування і значення технологій.

Епістемологія (теорія знання) постмодернізму

Соціальна теорія постмодернізму

Культура як система знаків: 1) Мова володіє носієм, визначає його способи мислення і життєдіяльності, вона є вмістилищем значень, незалежно від фактів. 2) Відмова від референційної мови (посилання на реальність)

Світ як текст: потрібна реконструкція, щоб зрозуміти цей світ. З’являються потреби епістеми. Епістема завжди внутрішньо підкорена структурі владних відносин, легітимізує владу, не може бути об’єктивною чи нейтральною. Звідси, оскільки знання відокремлюються від об’єкта, виходить теорія гіперреальності – емансипація кодів від референтів.

Смерть суб’єкта: оскільки нічого не існує поза текстом, теоретичний антигуманізм, новий «суб’єкт» постмодернізму може бути осмислений як калейдоскоп фрагментів ідентичності, прив’язаний до локально-історичних та культурних обставин.

Децентрація: структура заперечується. Ц заперечення можливості існування цілісної універсальної системи знання, знання є фрагментними. На перше місце виходить занепад метанаративів, ерозія великих нарацій, відмова від поняття історичного прогресу, від форм історичного розвитку.

Постмодерна чуттєвість: розчарування в ідеалах раціоналізму, бачення світу як фрагментарного, де центрованого, невпорядкованого, позбавленого причинно-наслідкових зв’язків і ціннісних орієнтирів.

Зразки постмодерного мистецтва:

1) Хепенінг;

2) Флуксус;

3) Перфоменс.

Елементи:

1) де фундаменталізм – необґрунтованість пізнання, незв’язність пізнання з реальністю;

2) відсутність привілейованого знання, істинної інтерпретації – істина розуміє закон текстуально;

3) фрагментарність – знання розуміється не як єдина система;

4) конструктивізм – світ складається з соціо-лінгвістичних конструкцій.

Зігмунд Бауман – досліджував постмодернізм соціології

Ознаки постмодерної соціології:

1) увага до локального, конкретно-історичного контексту;

2) події завжди до кінця не детерміновані, констатація відкритості знання про світ, акцент на культурі, етніфікація культурної ідентичності;

3) увага до процесів соціального конструювання реальності (зокрема до лінгвістичних аспектів).

Наслідок постмодерного світогляду:

1) вихід країн за межі периферійної самосвідомості, усвідомлення власного досвіду як самодостатності;

2) результат – фрагментований розірваний індивід, його орієнтація має контекстуальний, а не універсальний характер, його «Я» розмивається, розчленовується.

Філософські підходи до розуміння техніки:

1) вузький – інженерно-технічний ракурс;

2) широкий підхід – будь-які штучні знаряддя і засоби діяльності;

3) філософський – всі вміння, напрямки людської діяльності.

Б. Франклін: людина – це tool making animal.

Філософські концепції технології:

1) ідеалістична – є так зване четверте царство техніки, до якого людина наближається, тобто всі технологічні рішення існують в окремій сфері (царстві);

2) Гайдеггер – технологія відчужує людину від її істинного буття;

3) техніка – зустріч людської душі зі світлом.

Проблемні питання взаємодії техніки зі суспільством:

1) техніка – знаряддя людини чи людина стає функціональною?

2) техніка є доброю чи злою? Можливо, вона індиферентна?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Головні філософи постмодернізму: Жак Деріда, Жак Франсуа Ліотар, Мішель Фуко, Ролан Барт, Жак Бодріяр, Юлія Кристелан.	\|	Вплив технології на суспільство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.