Загальні поняття про причини розвитку перитонеального синдрому: гострий перитоніт в наслідок прогресування гострих запальних захворювань органів черевної порожнини»

Модуль 1. Абдомінальна хірургія.

Змістовий модуль 1. Ургентна абдомінальна хірургія.

Тема № 9. Перитонеальний синдром в наслідок прогресування гострих запальних захворювань органів черевної порожнини.

Визначення: Перитонеальний синдром виникає як ускладнення, а точніше закономірний наслідок, або етап негативного розвитку різних гострих хірургічних захворювань і травм органів черевної порожнини. При підозрі на виникнення перитонеальногно синдрому хворому показана термінова консультація хірурга, а при його підтвердженні - термінова госпіталізація в хірургічне відділення для дообстеження та виконання ургентної операції.

Найбільш частими причинами перитонеального синдрому є перфорація шлунку та дванадцятипалої кишки, перфорація тонкої та товстої кишок,деструктивні форми гострого апендициту, гострого холециститу, гострого панкреатиту (панкреонекроз), гостра кишкова непрохідність.

Загальні поняття та причини розвитку перитонеального синдрому:

Гострий перитоніт –Виділяють первинний, при якому мікрофлора потрапляє в очеревину гематогенним або лімфогенним шляхом, і вторинний, який є ускладненням різних хірургічних захворювань та пошкоджень органів черевної порожнини. За причинами виникнення вторинний перитоніт поділяють на травматичний, післяопераційний, перфоративний, запальний. За стадіями виділяють реактивну, токсичну та термінальну. За характером ексудату: сировинний, фібринозний, гнійний, гнильний, геморагічний та змішаний. За характером мікрофлори: аеробний (стафілокок, стрептокок, кишкова паличка та ін.); анаеробний (бактероїди, пептококи та ін.); змішаний (асоціації різних мікроорганізмів). За перебігом: гострий, хронічний, повільноперебігіючий. За розповсюдженістю: відмежований, невідмежований, що поділяється на місцевий, дифузний, розлитий і загальний. Ступені тяжкості перитоніту: І ступінь – легкий, ІІ ступінь – середньої тяжкості, ІІІ-А ступінь – тяжкий, ІІІ-Б ступінь – вкрай тяжкий та ІV ступінь – термінальний.

Кінцеві цілі навчання за учбовим елементом:

1.Формування попереднього діагнозу

2.Діагностична програма та аналіз одержаних даних

3.Диференційний діагноз (перелік захворювань, диф. діагностичні таблиці з аналізом)

4.Клініко-статистична класифікація захворювання та клінічний діагноз

5.Програма лікування:

А) Терміновість госпіталізації

Б) Терміновість операції

В) Передопераційна підготовка

Г) Знеболення

Д) Післяопераційне лікування

Е) Реабілітація хворих

Мета практичного заняття: Встановити рівень засвоєння теоретичних знань та практичних навичок студентами в межах професійно орієнтованих задач лікаря загальної практики за темою – Загальні поняття про причини розвитку перитонеального синдрому: Гострий перитоніт в наслідок гострих запальних захворювань органів черевної порожнини, яка відноситься до перитонеального синдрому.

Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті:

1.Тестовий контроль знань (комп’ютерний контроль знань за 30 тестовими задачами)

2.Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за питаннями:

- обґрунтування попереднього діагнозу

- визначення діагностичної програми та аналіз отриманих даних

- проведення диференційної діагностики

- формування клінічного діагнозу

- визначення програми лікування

3.Оцінка виконання кожним студентом практичних навичок:

- визначення рівня дегідратації при перитоніті (проба за Шелестюком)

- аналіз оглядових рентгенограм при перитоніті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАДАЧА 11	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.